Справа № 522/14423/17
Провадження № 2/522/1116/18
02 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи: Ради опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міськради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,-
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, за участі третьої особи: Ради опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міськради, по якому просила:
- стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.07.2002 р. Арбузинським РВ УМВС України в Миколаївській обл.., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця до повноліття дитини.
- позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївка, Донецької області (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.02.2002 р. Арбузінським РВ УМВС України в Миколаївській області) у відношенні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Ананьїв, Ананьївського р-ну Одеської області (актова запис № 19 від 30 березня 2005 р.).
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Відповідач ухиляється від зобов'язань допомагати сину матеріально, тому позивач звертається з позовом про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця до повноліття дитини.
Разом з тим, позивач зазначила, що ОСОБА_3 знаходиться у розшуку, ніде не працює, вона побоюється за життя та здоров'я свого сина, який може піддаватися злочинному діянню зі сторони відповідача. Крім цього, на думку позивача, відповідач, як соціально небезпечний чоловік, в подальшому може стягнути з її сина кошти на своє утримання, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 повинен бути позбавлений батьківських прав.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно зі ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 08 липня 2013 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 30.03.2005 року.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилалася на те, що шлюбні відносини були припинені тому, що відповідач вчинив тяжкий злочин (розбійний напад та вбивство).Він був засуджений до тривалого строку позбавлення волі, тому ніколи з сином не спілкувався. Вона виховувала сина самостійно та утримувала його матеріально. Відповідач ухиляється від зобов'язань допомагати сину матеріально. В 2011 р. ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі умовно- достроково, але ніколи не приїжджав до сина і не допомагав матеріально. Так, на нього відкрите кримінальне провадження СЦ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за ст.307 ч.3 КК України (збут психотропних речовин в особливо великих розмірах). ОСОБА_3 знаходиться у розшуку, ніде не працює.
Позивач зазначила, що побоюється за життя та здоров'я свого сина, який може піддаватися злочинному діянню зі сторони відповідача. Крім цього, відповідач, як соціально небезпечний чоловік, в подальшому може стягнути з її сина кошти на своє утримання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться у шлюбі з ОСОБА_5, який зареєстрований 26 березня 2015 р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
Позивач пояснила, що до реєстрації шлюбу вона і її чоловік жили однією сім'єю з 2010 р. ЇЇ син з семи років називає чоловіка батьком. ОСОБА_5 відноситься до сина з любов'ю та турботою, матеріально утримує сім'ю, а також бажає всиновити її сина.
Представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надав до суду висновок органу опіки та піклування № 01-11/1573 від 21.08.2018 року, згідно якого орган опіки та піклування вирішив вважає доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вирішуючи спір виходить з наступного.
Одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України - Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ст. 150 СК Українибатьки зобов'язані піклуватись про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п.2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України містить роз'яснення з приводу того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення; зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України (далі - СК) думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).
Виходячи із змісту ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним із батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Враховуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не спілкується з сином, а тому суд вважає за необхідне, задовольнити в цій частині позовні вимоги та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на зазначене, так як відповідач ухиляється від утримання дитини, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги і в цій частині, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня звернення до суду а саме з 07.08.2017 року та до досягнення повноліття дитиною до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 551,20 гривень.
Керуючись ст. 164,165,166, 171, 180-182 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 10-13,141,206,259,263-265,268,430 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.07.2002 р. Арбузинським РВ УМВС України в Миколаївській обл.., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня звернення до суду а саме з 07.08.2017 року до повноліття дитини до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївка, Донецької області (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.02.2002 р. Арбузінським РВ УМВС України в Миколаївській області) у відношенні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Ананьїв, Ананьївського р-ну Одеської області (актова запис № 19 від 30 березня 2005 р.).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.07.2002 р. Арбузинським РВ УМВС України в Миколаївській обл., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 суму судового збору в розмірі 551,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складений 08.10.2018 року.
Суддя: А.Ю. Бойчук