Справа № 521/2417/17
Провадження № 2-о/520/4177/18
01 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариства акціонерне товариство акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на ? депозитного вкладу, -
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ КБ «Південний» про встановлення факту проживання однією сімє'ю та визнання права власності на 1/2 частину банківського вкладу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона та ОСОБА_4 з 2006 року по 04.10.2017 рік проживали разом у фактичних шлюбних відносинах. Але, 04.10.2017р. гр. ОСОБА_4 помер, за час спільного проживання гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 були спільно накоплені певні грошові заощадження, у зв'язку з чим подружжям було прийнято спільне рішення про оформлення з установою банку договору банківського вкладу. Як наслідок, 14.09.2017р. гр. ОСОБА_4 такий договір було оформлено з публічним акціонерним товариством акціонерний банк “Південний” відповідно до якого, гр. ОСОБА_4 на умовах депозитної програми “Пенсійний” було передано установі банку строком до 14.12.2017р. 15.000,00 грн. фактично спільно накопичених з гр. ОСОБА_1 грошових коштів. Усі витрати на поховання чоловіка, згідно доданих до цієї заяви письмових доказів (свідоцтво про поховання №015715 від 06.10.2017р., рахунок фактура б/н від 06.10.2017р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-О6-Ю-17 від 06.10.2017р.), гр. ОСОБА_1 несла самотужки. Загальна вартість таких витрат склала 10.700,00 грн.
У зв'язку із зазначеним у гр. ОСОБА_1 на теперішній час, власне, й виникла потреба у підтвердженні (встановлені) факту спільного проживання з гр. ОСОБА_4 однією сім'єю з метою підтвердження своїх майнових та спадкових прав Доказами факту проживання однією сім'єю гр. ОСОБА_1 з гр. ОСОБА_4 протягом останніх 10 років є так і розрахункові документи про сплату комунальних послуг за підписом гр. ОСОБА_5 Наведене в сукупності зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог. Також, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на необґрунтованість та недоведеність.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в порядку позовного провадження при наявності спору про право цивільне.
Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для врегулювання питання щодо спільного майна, набутого під час проживання без реєстрації шлюбу.
Так, відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, за умовами ст. 1264 ЦК України спадкоємець четвертої черги за законом повинен проживати на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, спадкодавець ОСОБА_4, який помер 04.10.2017 року, був зареєстрований на день смерті за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 22кв.4 і до складу його сім'ї ніхто не входив.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Наявні в матеріалах справи копії квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг та те, що позивач понесла витрати на поховання ОСОБА_6 не підтверджують факту проживання позивача та померлого однією сім'єю з 2006 по 2017 рік.
Таким чином, позивач не надала суду підтвердження того, що сторони проживали разом однією сім'єю без шлюбу.
Верховний Суд України, ухвалючи постанову від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц, зазначив, що при застосуванні статті 74 СК України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Обовязковою умовою для визнання їх членами сімї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Вказані обставини судом не встановлено, а показання свідка не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту. Періодичне спілкування позивача з відповідачем також не може бути свідченням факту проживання сторін однією сімє'ю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім'ї.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт спільного сумісного проживання позивача та відповідача як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Ці обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно мали свідчити про їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків, що є характерними ознаками сім'ї.
Надавши оцінку заявленим вимогам в цій частині, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін, оцінивши показання свідків, а також діючи в межах заявлених позовних вимог, та того, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження факту спільного сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 04.10.2017 року., суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу не підлягає задоволенню.
Розглянувши вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на ? частину депозитного рахунку ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положенням ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (ч.1ст.57 СК України).
Сумісна власність - це різновид права спільної власності, що належить двом або більше особам одночасно на один і той самий об'єкт без визначення часток кожного з них.
Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснено у пунктах 23, 24 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен встановити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивач не надав належних та достовірних доказів накопичення коштів депозитного рахунку саме внаслідок їх спільної з відповідачем праці та проживання однією сімє'ю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 2017 рік.
Враховуючи, що позивачем не доведено факт його спільного сумісного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не підтверджено, що джерелом набуття спірного майна є їх спільні сумісні кошти, тому в задоволені позову в частині визнання права власності на ? частину банківського вкладу слід також відмовити.
Керуючись: ст. 15, 16, 1216-1218, 1222, 1258, 1264 ЦК України, ст.ст..2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, ч.1 ст. 223, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354, ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічного акціонерного товариства акціонерного товариства акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на ? депозитного вкладу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 16.10.2018 року.
Суддя: А.Ю. Бойчук