Іменем України
09 жовтня 2018 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі колегії суддів: головуючого судді - Мозгового В.Б., суддів - Сусловця М.Г., Сташківа Т.Б.
за участю секретаря судового засідання Кравець І. А.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Москаленко А.О.
(Справа № 285/1403/17, провадження у справі № 2-а/0285/40/18)
розглянувши у судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, в якому просила: визнати протиправними дії Міністерства оборони України в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 під час виконання військового обов'язку та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити їй виплату одноразової допомоги у відповідності до постанови КМУ за № 975 від 25.12.2013 року та п. 6 Порядку виплати одноразової допомоги.
Позовна заява обґрунтована тим, що посилання відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення на положення статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є необґрунтованим, оскільки загиблий ОСОБА_2 не скоїв правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та відсутні документи, які б свідчили, що в діях ОСОБА_2 є дії, які пов'язані з адміністративним правопорушенням, за яке слід притягнути до відповідальності.
Представник відповідача у запереченні проти позову просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки першопричиною загибелі ОСОБА_2 стало вчинення ним адміністративного правопорушення, яке виразилося у розпитті алкогольних напоїв на території військового об'єкту, та вчинення ним у стані алкогольного сп'яніння сварки з ОСОБА_3 .
Позивач в судовому засіданні просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, оскільки між діями ОСОБА_2 , що виразились у розпитті спиртних напоїв на території військового об'єкту та загибеллю ОСОБА_2 існує причинний зв'язок, що виключає можливість призначення і виплати одноразової грошової допомоги .
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, однак про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині п/п НОМЕР_1 Міністерства оборони України, брав участь в антитерористичній операції.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до витягу із протоколу № 711 від 02.03.2017 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, встановлено, що причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 стало поранення «Розтрощення головного та спинного мозку. Вогнепальні кульові поранення голови, тулуба з ушкодженням внутрішніх органів. Напад із застосуванням автомату», пов'язане із захистом батьківщини.
Відповідно пункту 21 Протоколу № 1 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України 10 січня 2017 року, дружині та двом дочкам загиблого було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки в крові загиблого ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Пунктом 1 статті 16-4 Закону № 2011 встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Проаналізувавши зміст наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Тобто, на думку колегії суддів, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Відповідно до витягу із протоколу № 711 від 02.03.2017 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, встановлено, що причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 стало поранення «Розтрощення головного та спинного мозку. Вогнепальні кульові поранення голови, тулуба з ушкодженням внутрішніх органів. Напад із застосуванням автомату», пов'язане із захистом батьківщини.
Зазначеним документом підтверджується, що смерть загиблого військовослужбовця настала під час виконання службових обов'язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.
Таким чином, зазначеними вище документами підтверджується факт смерті (загибелі) ОСОБА_2 , яка настала внаслідок розтрощення головного та спинного мозку, вогнепальних кульових поранень голови, тулуба з ушкодженням внутрішніх органів.
На підставі наданих сторонами пояснень та письмових доказів суд дійшов висновку, що поранення ОСОБА_2 , внаслідок якого він помер, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп'яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину вбивства іншою особою військовослужбовцем ОСОБА_3 .
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність передбачених законодавством обставин, які б перешкоджали у спірному випадку виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, є підставою для зобов'язання відповідача виплатити таку допомогу.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, яке виразилося у розпиванні алкогольних напоїв на території військового об'єкту, та вчинення ним у стані алкогольного сп'яніння сварки з ОСОБА_3 , оскільки згідно Акта розслідування від 25 червня 2016 року, основними причинами і умовами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення ОСОБА_3 є його особиста недисциплінованість та низькі морально-ділові якості, недостатній рівень профілактичної та роз'яснювальної роботи щодо недопущення вживання алкогольних напоїв, слабкий контроль з боку командирів за організацією повсякденної діяльності у місцях несення служби (а.с.11-18).
Відповідно до п. 10 ч. 1 КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача ОСОБА_1 , необхідно вийти за межі позовних вимог та викласти резолютивну частину рішення в іншій формі ніж це було заявлено позивачем.
Керуючись ст.ст. 17, 19 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 9, 77, 241, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місце знаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: вул. С.Параджанова, 4, м. Житомир), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 1 від 06 січня 2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині та двом дочкам загиблого 19.06.2016 року військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 , яка є дружиною загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд.
Повне судове рішення складено - 12.10.2018 року.
Головуючий
Судді