17 жовтня 2018 року справа № 812/1395/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 812/1395/18 (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.), складене в повному обсязі 20 липня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про:
- визнання неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо обрахування моєї пенсії без урахування заробітної плати та визначенні її у розмірах, встановлених ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, як інваліду другої групи, на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС в період з 25.08.1986 року по 03.10.1986 року від 27.01.2004 року № 117/39, виданої на підставі наказу начальника 6 загону Державної пожежної охорони від 27 січня 2004 року № 5 та інших документів, з 01 травня 2018 року. (а.с. 3-5).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження № 188652 від 21.04.2018 року про перерахунок розміру пенсії позивачу з 01.05.2018. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792407, місцезнаходження: 93113, м.Лисичанськ, Луганська область, вул. ім. В.Сосюри, 347) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 місце реєстрації: 93110, АДРЕСА_1 ) різниці недоотриманої пенсії, починаючи з 01 травня 2018 року. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. (а.с. 117-121).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що законних підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки довідка про заробітну плату від 27.01.2004 року № 117/39 видана позивачу з порушенням вимог чинного законодавства. З 01.05.2018 року пенсію ОСОБА_1. обраховано згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» без урахування заробітної плати. Загальний розмір пенсії складає 3702,60 грн. (а.с. 127,128)
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апелянт в апеляційній скарзі просив розглянути справи за відсутності представників управління.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_2, виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 є особою 1 категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до інформації зазначеної у посвідченні НОМЕР_3 від 09.02.2000 року та є інвалідом ІІ групи відповідно до посвідчення НОМЕР_4 (а.с.6, 15-16,17).
З 25.08.1986 року по 06.09.1986 рік перебував на Чорнобильській АЕС (зона 3), з 07.09.1986 року по 03.10.1986 рік перебував в м. Чорнобилі (зона 1) та отримав дозу опромінення 14,93 рентген, що підтверджується довідкою №117/232 від 15.02.2004 року, виданою 6 загоном державної пожежної охорони МНС України в Луганській області та від 03.10.1986 року, виданою 11-м загоном професійної пожежної охорони (а.с.14,52,54).
З 15.02.2000 року по 29.02.2004 рік отримував пенсію від МВС по інвалідності 3 групи пов'язаної з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС у розмірі 216,54 грн. Виплата припинена з 01.03.2004 року, що підтверджується довідкою №82/15578 від 23.02.2004 року Управління фінансових ресурсів та економіки УМВС України в Луганській області (а.с.63).
19.02.2004 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення, перерахунок пенсії, як інваліду ІІІ групи ЧАЕС. (а.с.39-40).
Розпорядженням Лисичанського МУПФУ 243 від 02.03.2004 позивачу призначено з 01.03.2004 року пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків (а.с.37). В подальшому позивачу розмір пенсії неодноразово перераховувався та підвищувався (а.с.71-79,82).
07.12.2017 року ОСОБА_1. звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, в якій просив перерахувати розмір його пенсії з 01.10.2017 року на підставі п.2 Постанови КМУ №851 від 15.11.2017 та пункту 9-1 Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с.114).
Позивачу відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку у зв'язку з чим 16.02.2018 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві з заявою, в якій просив роз'яснити правомірність дій управління та чи підпадає він під дію пункту 9-1 Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року. (а.с.113).
Відповідь на вказане звернення надав Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 30.03.2018 року №5419/Г-11, де вказано, що позивач не відноситься до категорій осіб, на яких розповсюджується дія ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 25.08.1986 року по 03.10.1986 рік.
Також Головне управлінню пенсійного фонду України в Луганській області зазначило, що довідка про заробітну плату від 27.01.2004 року №117/39 видана з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим матеріали пенсійної справи позивача слід привести у відповідність. (а.с.100).
На виконання вимог зазначених в листі Пенсійного фонду України від 30.03.2018 року №5419/Г-11, розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 21.04.2018 року проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 Розмір пенсії з 01.05.2018 року складає 3702,60 грн., а саме: 1362,08 грн. - основний розмір пенсії від мінімального розміру пенсії; 2323,20 грн. - розмір пенсії з обмеженням; 580,80 грн. - підвищення інвалідам ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особам з інвалідністю ІІ групи; 50,00 грн. - щомісячна цільова допомога на прожиття інвалідам війни; 369,00 грн. - державна адресна допомога (а.с.98).
Довідка про заробітну плату позивача від 27.01.2004 року №117/39 при перерахунку пенсії не врахована, що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивача від 10.05.2018 року №148/Г-7 та заявою відповідача від 12.07.2018 року №4818/07-33 надану до суду під час розгляду справи (а.с.8,109).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Верховною Радою України 28.02.1991 року прийнятий Закон № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". (далі - Закон №796-XII).
Згідно ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 вказаного Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З матеріалів справи вбачається наступне.
З 21.03.1985 року по 15.02.2000 рік позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України безперервно, а саме в державній пожежній охороні УМВС в Луганській області (а.с.45-48).
У періоди з 25.08.1986 року по 06.09.1986 рік ОСОБА_1. як старший пожежний виконував службові обов'язки на Чорнобильській АЕС та з 07.09.1986 року по 03.10.1986 рік у м.Чорнобиль. (а.с.52,54,55).
З довідки огляду МСЕК серія 10 ААА №055418 від 10.01.2012 року встановлено, що позивач отримав захворювання внаслідок виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (а.с.7).
З огляду на вищезазначене, позивач відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством України.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-ХІІ визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Позивач обрав саме вказаний вид пенсії, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за повний календарний місяць - вересень 1986 року.
Колегією суддів встановлено, що звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії, позивач додав довідку від 27.01.2004 року №117/39, видану 6-м Загоном державної пожежної охорони МВС України в Луганській області, в якій визначена фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія. Разом з вказаною довідкою надано розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження від 27.01.2004 року №117/29, виданий 6-м Загоном державної пожежної охорони МВС України в Луганській області, а також розрахунковий лист по заробітній платі старшого пожежного ОСОБА_1 (а.с.55,56,59).
В матеріалах справи наявний акт зустрічної звірки довідки про заробітну плату позивача. Під час звірки проведена перевірка правильності видачі довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 25.08.1986 року по 03.10.1986 рік та фактичного нарахування та отримання позивачем заробітку в зазначений час. Будь-яких порушень щодо видачі вказаної довідки про заробітну плату позивача під час звірки встановлено не було. (а.с.83, 109).
Але, відповідач вважає, що довідка не відповідає чинному законодавству, оскільки до розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження ОСОБА_1 включено доплату за роботу в неурочний час та додаткова оплата праці за роботу в нічний час та вихідні і святкові дні, які не можуть бути включені позивачу, оскільки він відноситься до осіб рядового і начальницького складу органів МВС, на яких не поширюються норми Кодексу Законів про працю України. При розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження ОСОБА_1. виплати за час перебування в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС в резерві у стані бойової готовності включені в заробіток для обчислення пенсії як одна третина години робочого часу з виплатою одинарної тарифної ставки (посадового окладу).
Згідно листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26.12.2008 року №03/650/201 зазначена компенсація не враховується при обчисленні пенсії.
Колегія суддів не погоджується з посиланнями відповідача з огляду на наступне.
Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153-10-43 для працівників, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінювання, був встановлений 6-годинний робочий день. В період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження для всіх працівників був встановлений щоденний облік робочого часу починаючи з 01 липня 1986 року. Робота в неурочний час оплачувалась відповідно до ст.106 Кодексу законів про працю УСРС за перші 2 години понад нормованої роботи полуторному розмірі, а за наступні години в подвійному розмірі з урахуванням кратності на підставі виправдних документів того періоду (табель робочого часу, шляхові листи, довідки про відпрацьований час в зоні).
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031 визначено, що на військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поширюється порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964. При цьому, грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи із посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщиків і мічманів також із окладів за військове чи спеціальне звання.
Додаткова оплата праці за роботу в нічний час, вихідні і святкові дні під час ліквідації аварії на ЧАЕС передбачалась в Постанові Ради Міністрів СРСР.
Такі ж положення містились і в Постанові Ради Міністрів Української РСР та Української Республіканської Ради Професійних Союзів від 10.06.1986 №207-7.
Відповідно до наказу Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України у Луганській області від 11.12.2003 № 210 «Про перерахунок заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС у 1986-1987 роках з урахуванням премії», який прийнято відповідно до вимог наказу управління від 02.07.2003 № 152 про перерахунок заробітної плати колишнім співробітникам пожежної охорони в Луганській області, які виконували службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС, у зв'язку з рішенням місцевого суду Ленінського району м. Луганська від 21.03.2003, ухвали Апеляційного суду Луганської області від 07.08.2003 та рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21.10.2003, згідно положень постанов Ради Міністрів Української РСР від 08.05.1986 №168-5, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 про підвищену оплату в подвійному розмірі, кратність і нарахування премії у розмірі 60% від посадового окладу по спеціальному званню, вказівки Управління пожежної охорони МВС України № 3/7/1587 від 17.12.1986 про оплату за перебуванням в резерві в стані бойової готовності з урахуванням кратності вирішено провести перерахунок заробітної плати пенсіонерам МВС за період перебування в зоні ЧАЕС, на підставі вищевказаних нормативних актів та рішень суду та провести цей перерахунок на підставі заяв інвалідів ЧАЕС з застосуванням строків зазначених у Законі України «Про звернення громадян» (а.с. 60).
Відповідно до наказу 6-го загону Державної пожежної охорони ГУ МНС України у Луганській області від 24.01.2004 № 5 «Про перерахунок заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС у 1986-1987 роках з рахуванням премії», який прийнято відповідно до вимог наказів УПБ та АРР МНС України у Луганській області від 02.06.2003 № 152 «Про перерахунок заробітної плати колишнім співробітникам пожежної охорони в Луганській області, які виконували службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС» та № 210 від 11.12.03 «Про перерахунок заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС у 1986-1987 роках з урахуванням премії» у зв'язку з рішенням місцевого суду Ленінського району м. Луганська від 21.03.2003, ухвали Апеляційного суду Луганської області від 07.08.2003 та рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21.10.2003, згідно положень постанов Ради Міністрів Української РСР від 08.05.1986 №168-5, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 про підвищену оплату в подвійному розмірі, кратність і нарахування премії у розмірі 60% від посадового окладу по спеціальному званню, вказівки Управління пожежної охорони МВС України № 3/7/1587 від 17.12.1986 про оплату за перебуванням в резерві в стані бойової готовності з урахуванням кратності вирішено провести перерахунок заробітної плати пенсіонера МВС ОСОБА_1 для нарахування пенсії за період перебування в зоні ЧАЕС в 1986 р. на підставі вищевказаних нормативних актів та рішень судів і видати відповідну довідку та перерахунок заробітної плати провести на підставі заяви з застосуванням строків, зазначених у Законі України «Про звернення громадян» (а.с. 61).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи по 30 червня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Враховуючи те, що такі виплати були здійсненні позивачу за час виконання ним службових обов'язків під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями встановлювати правомірність включення тих чи інших показників при розрахунку розміру заробітної плати установами, в яких працювали пенсіонери. Їх компетенція обмежується лише перевіркою відповідності змісту довідки первинним документам, на підставі яких були видані такі довідки.
Виходячи з аналізу вищевказаних документів, позивачем надана довідка для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи по 30 червня 2000 року, яка є чинною, не відкликана установою, яка її видавала, по ній була проведена зустрічна звірка пенсійним органом, згідно якої перевірена вся первинна документація установи, в якій працював позивач у вересні 1986 року, і не встановлено з цього приводу порушень, колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо не врахування вказаної довідки про заробіток позивача при визначенні йому розміру пенсії є протиправними.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язані відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 27.01.2004 №117/39 колегія суддів зазначає, що скасування вказаного розпорядження автоматично відновить первинний стан, що існував до його прийняття, оскільки, починаючи з 01.03.2004 вона вже була врахована відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.
Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 812/1395/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова