17 жовтня 2018 року справа №812/1405/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 812/1405/18 (головуючий суддя І інстанції - Чиркін С.М.), складене в повному обсязі 23 липня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про:
- визнання неправомірними дії управління щодо відмови у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження позивачем строкової служби, що став особою з інвалідністю;
- зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії позивачу та здійснити виплату пенсії з 01 жовтня 2017 року в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (а.с. 3-4).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог повністю (а.с. 82-86).
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції є суперечливими та невідповідними фактичним обставинам, оскільки судом невірно розтлумачено норми матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що позивач не є військовослужбовцем, а тому до нього не можуть бути застосовані положення ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, апелянт вказує, що суд першої інстанції не вірно тлумачить положення ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки осіб, які мають всі ознаки зазначені в п. 3 вищевказаної статті практично не буває (а.с. 93-95).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апелянт в апеляційній скарзі не наполягав на розгляді справи за його участі.
Справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 306 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок ЧАЄС (а.с. 5-9, 40, 47).
26 березня 2018 року позивач звернувся до управлінняа із письмовою заявою б/н про перерахунок виплати пенсії згідно зі ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 17).
Листом від 05 квітня 2018 року № 131/Р-4 відповідач повідомив позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не співпадає з періодом проходження ним строкової служби, законних підстав для проведення перерахунку пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня поточного року не має (а.с. 18).
Не погодившись із не проведенням перерахунку пенсії позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не відповідає критеріям визначеним ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28 лютого 1991 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Перевіряючи відповідність закону вчиненої суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб громадян з приводу призначення (перерахунку) пенсії визначений ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у силу яких рішення у формі протоколу за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження заяви за формою згідно з Порядком №22-1.
Результати розгляду суб'єктом владних повноважень звернення громадянина з питання призначення (перерахунку) пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ані за строком прийняття рішення, ані за процедурою, ані за формою волевиявлення закону не суперечать.
Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно з інформацією, зазначеною в посвідчені від 13 серпня 2007 року серія НОМЕР_2, вкладки до посвідчення № НОМЕР_3, посвідченні від 24 січня 2011 року серія НОМЕР_4, експертному висновку від 11 липня 2007 року, довідки МСЕК від 19 січня 2011 року серія 10ААА № 504410 позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 8, 9, 11, 12, 13).
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18 жовтня 2006 року № 34321 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 07 липня 1986 року по 31 липня 1986 року (а.с. 10).
Згідно з військовим квитком НОМЕР_5, позивач з 18 травня 1981 року по 01 лютого 1983 року проходив дійсну строкову службу, з 07 липня 1986 року по 31 липня 1986 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 14-16).
Виходячи з аналізу вищевказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач є інвалідом ІІ групи, отримав інвалідність внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, однак брав участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях не під час проходження дійсної строкової служби, відтак, він не має право на перерахунок пенсії. обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції є суперечливими та невідповідними фактичним обставинам, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач є військовослужбовцем, однак, під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він не проходив дійсну строкову службу, що нівелює твердження апелянта щодо неоднозначних висновків в цій частині.
Посилання позивача на те, що осіб, які мають всі ознаки зазначені в п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" практично не буває - не є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 812/1405/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей
Г.М. Міронова
І.В. Геращенко