16 жовтня 2018 року справа № 2340/3648/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (19000, м. Канів, вул. Пушкіна, 11) з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо несплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з 01.11.2011 та проводити виплату такої пенсії в подальшому.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не перераховано йому пенсію відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 №851, виходячи з розміру заробітної плати у зоні відчуження.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1-ї категорії таких постраждалих. Оскільки є інвалідом другої групи, тому користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач зазначає, що 22.12.2010 Канівським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено постанову, якою задоволено позовні вимоги позивача та зобов'язано орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії та виплатити основну пенсію в розмірі не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.50, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01.10.2010 з урахуванням проведених виплат. Однак, як основна, так і додаткова пенсія нараховувалась та виплачувалась до 01.11.2011, що є порушенням прав та законних інтересів позивачки.
Відповідач у встановлений судом термін відзиву на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалідом II групи (посвідчення серії А №113208, витяг із акту огляду МСЕК № 246918), захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
22.12.2010 Канівським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено постанову, якою зобов'язано УПФУ в м. Каневі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особи, віднесеній до 1 категорії інваліду 2 групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 07.06.2010 до 01.09.2010 та починаючи з 01.10.2010 з урахуванням раніше проведених виплат.
Крім того, вказаним рішенням зобов'язано УПФУ в м. Каневі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної державної пенсії, як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 07.06.2010 до 01.09.2010 та починаючи з 01.10.2010 з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення суду пенсія позивачці виплачувалась до 01.11.2011. У зв'язку з цим, позивач звернулася до відповідача з заявою про її виплату відповідно до наведеного судового рішення, на що отримала відмову, оформлену листом від 01.08.2018 №773/П-10.
Із вказаної відмови слідує, що на виконання постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області позивачці здійснено перерахунок та проведено відповідні виплати.
Разом з тим, 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 14.06.2011 №3149-VI «Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік». Пунктом 7 частини 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50. 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, відповідач вважає, що саме Законом було змінено можливість здійснювати виплати в розмірах більших ніж наявний фінансовий ресурс, а також делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат вищевказаним категоріям громадян.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що пенсія починаючи з 01.11.2011 нараховується та виплачується відповідно до норм чинного законодавства у розмірах визначених постановами КМУ.
Позивач, вважаючи відмову відповідача в здійсненні перерахунку її пенсії незаконною, звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла станом на 01.11.2011) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема, для осіб ІІ групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Так, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії, передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011) встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла станом на 01.11.2011) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла станом на 01.11.2011) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.
Відтак, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом ІІ групи, то вона має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст.ст.18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вбачається, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про державний бюджет України" на відповідний рік має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС суд вважає, що застосуванню підлягають ч.1ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови КМ України, які звужують обсяг встановлених законом прав.
При розгляді даної справи, необхідно брати до уваги принцип верховенства права, передбачений ст.8 Конституції України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адам II проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
У даному випадку легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені чинними нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» (заява N 10972/05) - вказав, що Закон про Державний бюджет України не може вносити зміни до чинного законодавства. Уразі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів. Якщо у проекті Закону про Державний бюджет України не забезпечується в межах наявних ресурсів фінансування в повному обсязі витрат, передбачених законодавством України, Верховна Рада України приймає Закон про Державний бюджет України, не змінюючи чинного законодавства. Це законодавство діє протягом бюджетного року в частині, що не суперечить Закону про Державний бюджет України (пункт 12.)
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визначено, що законом про Держбюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення № 5-рп/2002 від 20.03.2002, № 7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, № 6-рп/2007від 09.07.2007).
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21-44а10).
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивач має право на державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту припинення такої виплати - 01.11.2011 року.
Щодо позовної вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію з урахуванням здійсненого перерахунку, суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, оскільки на час розгляду судом справи права позивача в цій частині вимог не були порушені, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов частково.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо несплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з 01.11.2011.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань