ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 жовтня 2018 року № 826/5700/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженні без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням (грудень 2012 року) відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 43, ст. 55 Закону з 01.01.2013 та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.18 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.07.2018 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України не повідомляло Пенсійний фонд України про необхідність проведення перерахунку пенсій військовослужбовцям, оскільки Кабінет Міністрів України постановою № 889 від 22.09.2010 встановив винагороду, яка не є складовою грошового забезпечення для обрахунку розміру пенсії. Також, наголошено на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення у розумінні статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України установлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 29.03.2017 утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069) припинено.
Таким чином, необхідно здійснити заміну відповідача у справі з Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069) на Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).
Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, полковник юстиції, наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби № 83 від 27.12.2012 звільнений з військової служби у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я та наказом начальника головного штабу - першого заступника Голови Адміністрації Держспецтрасслужби № 243 від 29.12.2012 з 31.12.2012 виключений зі списків особового складу Адміністрації.
На підставі документів наданих Адміністрацією Держспецтрасслужби Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивача взято на облік, видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та призначена пенсія за вислугу років.
У зв'язку з різним розміром пенсій, виплачених протягом 2013 року, 24.12.2013 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації.
Листом № 1843/12/К-2902 від 24.01.2014 відповідач повідомив, що з 14.01.2013 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на підставі грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що після ознайомлення із змістом вищевказаної довідки про розмір грошового забезпечення зрозумів, що відповідач всупереч вимог законодавства обрахував пенсію не з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а з середнього розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та окремих премій за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
28.12.2017 та 04.01.2018 позивач звертався до відповідача із запитами на отримання публічної інформації, у яких просив надати інформацію про те, які рішення приймались стосовно перерахунку пенсій позивачу та інших колишніх військовослужбовцям з моменту прийняття Верховним Судом України постанови від 07.07.2015 у справі № 21-1424а15, на які листом № 615 від 04.01.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь.
Вважаючи відповідь відповідача протиправною, оскільки позивач отримає пенсію у меншому розмірі внаслідок не включення до грошового забезпечення всіх складових, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Даним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено, зокрема, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, у тому числі установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, за аналогічними посадами; здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення; надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Наведене вище вказує на те, що премія, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Отже, премія відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців та має враховуватись при обчисленні пенсії, за умови, що з них було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, суд звертає увагу на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 28.12.2017 та 04.01.2018 ОСОБА_1 звертався до відповідача із запитами на публічну інформацію стосовно врахуваня висновку Верховного Суду України у справі № 21-1424а15, викладеного у постанові від 07.07.2015, на які 04.01.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь № 615/03.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Суд зазначає, що відповідач у відповіді на запити позивача по суті не розглядав питання про врахування ОСОБА_1 премії до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а й отже не відмовляв у задоволенні заяви позивача про перерахунок пенсії за його заявою.
Також, у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду із заявою встановленого зразка та доданими до неї документами про перерахунок пенсії.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що заява про перерахунок пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Оскільки прийняття рішення про перерахунок пенсії є дискреційним обов'язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що позивач не звертався у встановленому порядку та відповідач не відмовляв позивачу по суті у задоволенні заяви про перерахунок пенсії за вислугу років, та не розглядав наявність/відсутність підстав для урахування до складу грошового забезпечення премії, суд позбавлений можливості за суб'єкта владних повноважень вчинити дії, щодо перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Положеннями ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Необхідно наголосити, що захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.
Під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.
За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням (грудень 2012 року) відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 43, ст. 55 Закону з 01.01.2013 та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 5, 77, 241 - 246, 255, 263, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко