05 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/355/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боднарюка О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_3 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому з урахуванням адміністративного позову в новій редакції (а.с.32-38) просив:
- скасувати податкові повідомлення - рішення ГУДФС у Чернівецькій області № 52491-13 від 27.09.2017 року, №52488-13 від 27.09.2017 року, №52486-13 від 27.09.2018 року, №52484-13 від 27.09.2018 року, №52487-13 від 27.09.2018 року, №52485-13 від 27.09.2018 року, №52483-13 від 27.09.2018 року, №52490-13 від 27.09.2018 року, №52489-13 від 27.09.2018 року.
- скасувати податкові повідомлення - рішення ГУДФС у Чернівецькій області №524831-13 від 18.12.2017 року, №524911-13 від 18.12.2017 року, №524901-13 від 18.12.2017 року, №524881-13 від 18.12.2017 року, №524851-13 від 18.12.2017 року, №524841-13 від 18.12.2017 року, №524861-13 від 18.12.2017 року, №524871-13 від 18.12.2017 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 07.11.2017 року ним отримано податкові повідомлення - рішення, які на його думку не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню в адміністративному порядку відповідно до вимог ПК України. Після цього, 17.11.2017 року позивачем подано скаргу до відповідача. За результатами розгляду скарги 23.01.2018 року позивачем отримано рішення відповідача від 08.12.2017 року про збільшення сум податку, та винесені окремі податкові повідомлення - рішення.
Позивач вважає, що прийняті податкові - повідомлення рішення, рішення про результати розгляду скарги, та висновки працівників фіскальної служби про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є необ'єктивні та упереджені, зроблені в зв'язку із неповними та необ'єктивними вивченням документів, внаслідок чого донараховано відповідні суми. Зокрема, позивач посилається на те, що: спірні рішення не відповідають вимогам ст. 58 ПК України, оскільки не містять розрахунку податкових зобов'язань; податкові повідомлення-рішення вручені з порушенням строків які встановленні ПК України; відповідачем неправомірно, при обчисленні суми податку, враховано площу нерухомості, яка знаходиться на непідконтрольній території України; відповідачем протиправно, з метою подвійного оподаткування позивача, двічі враховано площу будинку за адресою провулок Гірськолижний, 2, с.Мигове Вижницького району Чернівецької області; відповідач не мав правових підстав нараховувати податок на нерухоме майно у 2016 році, оскільки положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» було затверджене рішенням Мигівської сільської ради 14 липня 2017 року, і норми цього положення могли застосовуватись у 2017 бюджетному році, але не у 2016 році.
Крім цього, позивач посилаючись на п.4, п.7 Прикінцевих положень Закону №909-VІІІ від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» зазначала про те, що приписи цього Закону в частині перегляду органами місцевого самоврядування прийнятих на 2016 рік рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів носять рекомендаційний, а не імперативний характер, а тому орган місцевого самоврядування приймаючи рішення у 2016 році зобов'язаний був дотримуватись інших обов'язкових вимог законодавства.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що викладенні в позові доводи не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та інформаційної бази АІС "Податковий блок", позивач володіє 10-ми об'єктами нерухомості.
Вказав, що квартира за адресою: АРК Крим, м.Ялта, вул. Парковий проїзд, 6а/36, загальної площею 132,6 кв.м. не є об'єктом оподаткування. Податкове повідомлення - рішення по даному об'єкту не приймалось, інформація в позові суперечить фактичним правовідносинам.
Крім цього, відповідач звертав увагу суду на те, що будинки, які розташовані за адресою: с.Мигове, пров. Гірськолижний, 2, згідно інформації з ЄДР є окремими об'єктами.
Щодо посилань позивача про те, що оскаржувані податкові - рішення не відповідають вимогам ст.58 ПК України, оскільки не містять розрахунку податкових зобов'язань, відповідач зазначив, що розрахунок до даних податкових повідомленнях - рішеннях не передбачено, оскільки прийняттю цих податкових повідомлень-рішень не передує відповідна перевірка та написання акта із зазначенням виду порушень, періоду, штрафних санкцій тощо.
Щодо тверджень позивача про рекомендаційний, а не імперативний характер норм Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів" вказав, що вказані норми не визнані неконституційними, відтак твердження позивача є хибними.
Крім того відповідач зазначив, що винесення податкових повідомлень - рішень після 1 липня 2017 року не тягне за собою обмеження права позивача щодо терміну сплати та не накладає на позивача додаткових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таким чином відповідачем дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом основоположних прав окремої особи.
Позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що: податкове зобов'язання по об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 позивачем виконано, що підтверджується платіжним дорученням №114 від 15.05.2018 року; відповідачем не вірно трактована інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме враховано інформацію з архівного запису одного й того об'єкту нерухомості, що призвело до подвійного оподаткування позивача об'єкта за адресою: с.Мигове, пров. Гірськолижний, 2; відомості по об'єкту нерухомого майна за адресою м.Чернівці вул.Достоєвського, 3-б, загальною площею 700 кв.м. не відповідають дійсності, оскільки площа будинку складає 639,90 кв.м.
Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що відповідачем не доведено правильність визначення грошових зобов'язань позивача з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи викладенні в адміністративному позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи зазначенні у відзиві.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
27.09.2017 року відповідачем винесенні податкові повідомлення - рішення форми "Ф", про визначення грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від:
- №52491-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1972,22 грн. (а.с.39)
- №52488-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 26,62 грн. (а.с.40)
- №52486-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 25977,64 грн. (а.с.41)
- №52484-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 556,88 грн. (а.с.42)
- №52487-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 90,01 грн. (а.с.43)
- №52485-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 641,43 грн. (а.с.44)
- №52483-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 25715,94 грн. (а.с.45)
- №52490-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 336239,61 грн. (а.с.46)
- №52489-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 5654,80 грн. (а.с.47)
17.11.2017 року позивачем подано скаргу до відповідача про скасування податкових повідомлень - рішень про визначення грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
08.12.2017 року відповідачем за результатами розгляду скарги прийнято рішення № 16426/7/99-99-11.02.01.-14 про результати розгляду скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення. Відповідачем здійснено перерахунок суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки із збільшенням сум податку, та винесено окремі податкові повідомлення - рішення. (а.с.19)
Судом дослідженні податкові повідомлення - рішення форми "Ф", про визначення грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 18.12.2017 року:
- №524871-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 5,20 грн. (а.с.11)
- №524851-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 37,07 грн. (а.с.12)
- №524901-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1016,39 грн. (а.с.13)
- №524881-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1,42 грн. (а.с.14)
- №524911-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 114,07 грн. (а.с.15)
- №524831-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 41,40 грн. (а.с.16)
- №524861-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 56,54 грн. (а.с.17)
- №524841-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 32,21 грн. (а.с.18)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомості вбачається, що позивач на праві власності володіє наступними об'єктами нерухомості:
- житловий будинок за адресою: м. Чернівці, вул. Достоєвського 3-б, загальною площею 700 кв.м.
- квартира за адресою м.Київ. АДРЕСА_2, загальною площею 151,4 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька область, с.Мигове, пров.Гірськолижний, 4 загальною площею 492,4 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька область, с.Мигове, пров.Гірськолижний, 2 а, загальною площею 427,5 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька область, с.Мигове, пров.Гірськолижний. буд.2, загальною площею 549,6 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька область. с.Мигове, пров.Гірськолижний буд.2, загальною площею 750.5 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька обл. с.Брусниця, вул. Брусницька, буд.6, загальною площею 69,1 кв.м.
- будинок за адресою: Чернівецька обл., с.Кальнівці. вул.Здоров'я, буд.5 загальною площею 18.9 кв.м.
- нежитлове приміщення за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності буд.96 а, загальною площею 1059 кв.м. (право власності зареєстровано 05.08.2016 року.
- квартира за адресою : АРК Крим, м. Ялта, вул. Парковий проїзд, 6а/36, загальною площею 132,6 кв.м. (а.с.21-25)
Вказані відомості відповідають відомостям інформаційної бази АІС "Податковий блок" стосовно 10-ти об'єктів нерухомості та їх площі. (а.с.60)
Судом досліджений розрахунок сум податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік гр. ОСОБА_3 (а.с.63)
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно норм статті 1 Податкового Кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 3 ПК України, окрім іншого, Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 5 ПК України, для регулювання податкових відносин застосовуються виключно поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. (п.5.2 ст. 5 ПК України)
Обов'язковими елементами, які визначаються під час встановлення податку, згідно п.7.1. статті 7 ПК України є: платники податку; об'єкт оподаткування; ставка податку: база оподаткування; порядок обчислення податку: податковий період; строки та порядок сплати податку.
При цьому, згідно п.7.4 статті 7ПК України елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).(пп.14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України)
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а також інформаційної бази АІС "Податковий блок", позивач є власником вищезазначених десяти об'єктів нерухомості.
Податок на майно складається з: окрім іншого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. (п.265.1.1. ПК України).
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За нормою підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.(п.п.266.3.2.п. 266.3. ст. 266 ПК України).
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 ПК України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. "г" п.п. 266.7.1 п. 266.7 статті 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
За приписами підпункту 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. ( п.п.266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України).
Так, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.
Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно до п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, а також і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч.1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).
В ході судового розгляду справи відповідач (окрім іншого) посилався на те, що з урахуванням місцезнаходження нерухомого майна, при винесенні спірних рішень було застосовано ставки податку, які встановленні відповідними органами місцевого самоврядування, зокрема: рішенням міської ради м. Києва від 23.06.2011 року №242/5629 (із змінами від 11.02.2016 року) - ставка податку становить 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року; рішенням Мигівської сільської ради від 08.07.2015 року №991-27/15 ставка податку на нерухоме майно становить 0,1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового періоду; рішення Чернівецької міської ради від 28.01.2016 року №80 ставка податку на нерухоме майно для житлового будинку, загальна площа якого перевищує 250 кв.м., що перебувають у власності фізичних осіб становить 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01 січня звітного (податкового року). Для нежитлових - що перебувають у власності фізичних осіб ставка податку становить 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01 січня звітного (податкового року).
В ході судового розгляду справи, зазначені вище рішення органів місцевого самоврядування, так само, як і застосовані при прийнятті спірних рішень ставки податку, позивачем не піддавались сумніву та не заперечувались.
Відповідно до ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня - 1378 гривень.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. (п.п. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України)
01.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року №909-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році”, пунктом 4 Прикінцевих положень якого було установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені у п.п. 12.3.4 п. 12.3 статті 12 Податкового кодексу та Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №909 зазначено рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно для об'єктів нежитлової нерухомості.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вищевказані норми Закону №909 не були визнані неконституційними, відтак твердження позивача про їхній рекомендаційний, а не імперативний характер відхиляються судом, як безпідставні.
В ході розгляду справи також встановлено, що відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України, п.2 ч.II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 (із змінами, зареєстрований Мін'юстом 22.01.2016 року за №124/28254, далі - Порядок), відповідачем 27.09.2017 року було прийнято 9-ть податкових повідомлень-рішень форми “Ф” про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які направлені рекомендованим листом повернені, вручені особисто 07.11.2017 року: зокрема №52491-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1972,22 грн; №52488-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 24,62 грн.; №52486-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 25977,64 грн.; №52484-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 556,88 грн.; №52487-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 90,01 грн.; №52485-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 641,43 грн.; №52483-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 25715,94 грн.; №52490-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 33629,61 грн.; №52489-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 5654,8 грн.
Як зазначалось вище, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України в порядку застосування статті 56 ПК України. За результатами розгляду скарги, встановлено що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не було враховано норми п.п. 266.4.2 - п.п. 266.4. статті 266 ПК України, з чим також погоджується і суд, оскільки відповідно до підпунктів 266.4.3 статті 266 ПК України передбачено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).(п.п.266.4.1 ст. 266 ПК України)
Судовим розглядом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що загальна площа будівель, які належить позивачу на праві власності та є об'єктом оподаткування складає - 3159,40 кв.м, за таких обставин пільга - 180 кв. м. не застосовується до позивача, а тому правомірними є рішення відповідача щодо збільшення зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях рішеннях від 18.12.2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини 2 Порядку визначено, що якщо за результатами адміністративного оскарження грошові зобов'язання, зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях збільшуються, то крім раніше сформованого податкового повідомлення-рішення складається та додатково надсилається (вручається) окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку.
З огляду на наведене вище, податковим органом вручено засобом поштового зв'язку 23.01.2018 року позивачу податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 року: №524831-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 41.40 грн.; №524911-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 114,07 грн.; №524901 -13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1016,39 грн.; №524881 -13 про визначення податкового зобов'язання на суму 1,42 грн.; №524851-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 37,07 грн.; №524841-13 про визначення податкового зобов'язання на суму 32,21 грн.; №524861 -13 про визначення податкового зобов'язання на суму 56,54 грн.; №524871 -13 про визначення податкового зобов'язання на суму 5,2 грн.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає і те, що у випадку наявності розбіжностей з даними платника та органу ДФС, платники податку у відповідності до п.п. 266.7.3 п. 266.7 статті 266 ПК України мають право звернутися із заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних. У разі виявлення таких розбіжностей, підтвердженими платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податків проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає йому нове податкове повідомлення-рішення).
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавець правовідносини між фіскальним органом і платником врегулював таким чином, що адміністрування податку проводиться виключно на підставі відомостей наявних в єдиних державних реєстрах на день адміністрування такого податку. При цьому, законодавець не виключив і того факту, що такі відомості можуть містити розбіжності з даними платника. І саме за таких обставин, платника наділено правом звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, та підтвердження на підставі оригіналів відповідних документів достовірних відомостей про об'єкт і площу нерухомого майна.
Разом з тим, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податків зобов'язаний прийняти документи, здійснити їх перевірку, та провести перерахунки сум податку і надіслати нове податкове повідомлення-рішення (за наявності підстав).
В ході судового розгляду справи достовірно встановлено, що спірні рішення відповідачем прийнято на підставі відомостей, які містяться у відповідних реєстрах (зазначені вище), а тому такі рішення по своїй суті не можуть вважатись протиправними.
Суд вважає за необхідне зазначити і те, що позивач не позбавлений права і можливості звернутись до відповідача з урахуванням наведених вище висновків суду, з метою звірки будь-яких розбіжностей та спростування відомостей, що містяться в реєстрах про право власності на нерухоме майно, а тому відхиляє доводи позивача як безпідставні в частині неправильного врахування площ і об'єктів нерухомого майна при прийнятті спірних рішень.
Іншими словами, якщо при документальних перевірках не пов'язаних з нерухомим майном фіскальний орган наділений правом витребовувати підтверджуючі документи з приводу тих чи інших операцій, то у випадку адміністрування податку на нерухоме майно законодавець виклав норми «від зворотнього», де платник є зацікавленою особою, та звертається до контролюючого органу на усунення тих чи інших розбіжностей з наданням відповідних документів.
Судом встановлено, та не заперечувалось учасниками справи те, що позивач із відповідною заявою та підтверджуючими документами, про проведення звірки даних та/або проведення перерахунку не звертався.
Судом також відхиляються, як безпідставні доводи позивача про те, що відповідачем неправомірно при обчисленні суми податку враховано площу нерухомості, яка знаходиться на непідконтрольній території України, оскільки такі твердження не узгоджуються з дійсними обставинами справи, а щодо такої нерухомості не приймалось податкових рішень-повідомлень.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити і те, що відповідно до п.п. “а” п.266.10.1 п.266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік сплачується фізичними особами протягом 60 календарних днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, винесення податкових повідомлень-рішень після 1 липня 2017 року не тягне за собою обмеження права позивача щодо терміну сплати, та не накладає на позивача додаткових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається останній, не дає суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
2.Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2018 р.
Судді Боднарюк О.В.