про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 жовтня 2018 року справа № 2340/4149/18
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 подав позов, в якому просить:
- визнати незаконними дії державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні номер 4152699 щодо винесення постанови від 04.09.2018 про накладення на позивача штрафу в сумі 52539,90 гривень.
- скасувати постанову державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні номер 4152699 щодо винесення постанови від 04.09.2018 про накладення на позивача штрафу в сумі 52539,90 гривень.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, перелік яких наведений у пунктах 1 - 12 цієї частини.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України після одержання позовної заяви суд з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований статтею 74 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених положень Закону свідчить, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами.
Як свідчать матеріали позовної заяви, постанова про накладення штрафу від 04.09.2018 винесена у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки та в межах виконавчого провадження ВП № 41452699 з виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2-1471, виданого 25.02.2013, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 .В. аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку починаючи з 19.02.1999 і до повноліття дітей.
Тобто, в даному випадку оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-1471, який був виданий за результатами розгляду спору, що виник у сімейних правовідносинах, тому в даному випадку законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця.
Згідно частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
На підставі частини 6 статті 170 вказаного Кодексу суддя зазначає, що розгляд зазначеного спору віднесений до юрисдикції цивільного суду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 241, 243, 248, 256, 257, 294, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 16.10.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк