Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2018 р. Справа № 2040/6647/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кусти Н.С.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 (61121, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 22.01.2018 року про скасування дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.11.2005 року рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Харківській області надано дозвіл на імміграцію в Україну та 09.11.2005 року документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1, з подальшою реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1. Дозвіл на імміграцію було надано позивачу на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України № 2491-ІІІ (дружина іммігранта). Дозвіл на імміграцію позивача підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року по справі № 820/2903/18 відносно її чоловіка. Зі змісту листа відповідача від 06.08.2018 року позивачу стало відомо про те, що рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 22.01.2018 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовчому засіданні.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від відповідача 12.09.2018 року надійшов відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на час скасування дозволу на імміграцію громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_2 було скасовано дозвіл на імміграцію її чоловіку, а зважаючи що позивач був документований посвідкою як дружина на думку відповідача оскаржуване рішення прийнято в рамках законодавства та відповідає йому.
Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити посилаючись на обґрунтування адміністративного позову та наявні матеріали справи.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на зміст відзиву.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач - громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 (адреса: 61105, АДРЕСА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 09.11.2005 року, яка видана ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
З метою обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДМС України в Харківській області із відповідною заявою.
Однак, листом ГУ ДМС у Харківській області від 06.08.2018 року № П-1894/6/6301-18/6301.8.1/16835-18 позивачу повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС у Харківській області 22.01.2018 року ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Правовідносини між позивачем та міграційними органами України на момент звернення позивача за отриманням дозволу на імміграцію та надання компетентним органом такого дозволу з видачею посвідки на проживання в Україні регулювалися Законом України "Про правовий статус іноземців" № 3929-ХІІ від 04.12.1994, а також Законом України "Про імміграцію" № 2491-ІІІ від 07.06.2001.
Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".
Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.
Стаття 9 Закону № 2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМ України від 26.12.2002 № 1983.
У відповідності до пп. 2 та 3 п. 2 цього Порядку, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; осіб, які раніше перебували в громадянстві України; батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей; осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними. У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент); територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України; осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно п. 12, Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачу надано дозвіл на імміграцію у зв'язку з тим, що її чоловік, громадянин СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Луганській області від 15.04.2003 року був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2.
Отже, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та документуванні посвідкою на постійне проживання в Україні суб'єкт владних повноважень проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та, керуючись Законом України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу не було виявлено, у зв'язку з чим документовано посвідкою на постійне проживання в Україні безстроковим терміном дії.
Суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року по справі № 820/2903/18 задоволено позовні вимоги Нгуєн Нгок до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, згідно яких просив: скасувати рішення про скасування посвідки на постійне проживання гр. Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, прийняте ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області 18.02.2010 року.
В той же час, зі змісту листа відповідача від 06.08.2018 року № П-1894/6/6301-18/6301.8.1/16835-18 вбачається, що дозвіл на імміграцію в Україну було скасовано позивачу на підставі п.12 Зароку України "Про імміграцію".
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Таким чином, Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.
Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.
Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордону.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Суд зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Слід відмітити, що відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вище наведеного суд зазначає, що обов'язок стосовно доказування правомірності оскаржуваного у даній справі рішення покладено саме на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів стосовно правомірності прийнятого рішення, натомість відповідач послався на обставини того, що чоловік позивача не вважається таким, кому надано дозвіл на імміграцію в Україну, тобто не є іммігрантом.
Суд зазначає, що рішення по адміністративній справі № 820/2903/18 на час розгляду адміністративної справи № 2040/6647/18 набрало законної сили, в ході розгляду справи сторонами іншого не повідомлено, а судом не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини встановлені в рамках розгляду адміністративної справи № 820/2903/18 не підлягають доказуванню в ході розгляду адміністративної справи № 2040/6647/18.
Таким чином посилання відповідача на факт скасування посвідки на постійне проживання чоловіку позивача станом на час прийняття оскаржуваного рішення, на час розгляду адміністративної справи судом не приймаються до уваги, як такі що вже не існують.
З урахуванням того, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження законності прийнятого рішення, а також доказів існування підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", суд зазначає, що під час судового розгляду справи не підтверджено обставин правомірності прийняття відповідачем спірного у даній справі рішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057) від 22.01.2018 року про скасування дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути на користь громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 (61121, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2018 року.
Суддя Ю.О. Супрун