ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 жовтня 2018 року № 759/6347/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві
провизнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - не з'явився;
ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати незаконними дії Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві;
- зобов'язати Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про батька ОСОБА_1, змінивши запис "ОСОБА_3" на "ОСОБА_4";
- зобов'язати Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1, змінивши по батькові "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до свідоцтва про народження її матір'ю є ОСОБА_2, а батьком - ОСОБА_3. Уже в дорослому віці позивач від матері дізналась, що людини, яка вказана у її свідоцтві про народження як батько, взагалі не існує, а її батьком насправді є ОСОБА_4. Пояснила, що її матір не повідомила ОСОБА_4 про свою вагітність, а після вступу останнього на військову службу зв'язок між ними обірвався. У 2012 році ОСОБА_4 розшукав позивача, познайомився з нею та познайомив її зі своєю сім'єю. Як зазначає позивач, ОСОБА_4 при спілкуванні з останньою неодноразово порушував питання про зміну її по батькові з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1". У 2015 році ОСОБА_4 помер. Позивач у березні 2018 року звернулась до відповідача з заявою, у якій просила внести зміни до актового запису про її народження, проте отримала відмову. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 "Гарнага проти України", позивач вважає, що у відповідача були підстави для задоволення її заяви та внесення відповідних змін до акту цивільного стану.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до ухвали суду від 12.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 759/6347/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 11.10.2018.
02.10.2018 до суду від відповідача надійшла заява, у якій останній просив суд розглянути справу без участі його представника за наявними документами та доказами, з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Позивач у судовому засіданні 11.10.2018 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 11.10.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, батьками якої є: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_2 (а.с. 6).
Як стверджує у позовній заяві позивач, від матері їй стало відомо про те, що ОСОБА_3 - вигадана особа і насправді її батьком є ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.09.2015 серії НОМЕР_3 (а.с. 13).
У березні 2018 року позивач звернулась до Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про виправлення по батькові з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", оскільки в свідоцтві про народження вказано вигадане по батькові.
Листом від 14.03.2018 № 1119/16.10-36 відповідач повідомив позивача про те, що запис про народження ОСОБА_1 за № 1488 від 08.05.1984, зареєстрований Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві на підставі заяви матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, де батьком вказаний зі слів матері ОСОБА_3. Також, відповідач, у тому числі з посиланням на статтю 126 Сімейного кодексу України, роз'яснив позивачеві, що їй необхідно разом із матір'ю та біологічним батьком звернутись до відділу для подачі заяви про визнання батьківства або до суду для вирішення питання по суті (а.с. 14).
Не погодившись з відмовою відповідача у внесенні змін до її актового запису про народження, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України від 01.07.2010 N 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон N 2398-VI).
За визначенням статті 2 Закону N 2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону N 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.
Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що спростування факту, засвідченого актовим записом цивільного стану, можливо виключно в судовому порядку.
Частинами першою - третьою статті 22 Закону N 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зі змісту листа відповідача від 14.03.2018 № 1119/16.10.-36 вбачається, що актовий запис про народження позивача був здійснений відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Так, частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Таким чином, ім'я та по батькові батька ОСОБА_1 записано за вказівкою матері останньої.
У свою чергу, підпунктами 2.13.1, 2.13.4 пункту 2.13 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за N 55/18793, передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є:
рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
заява про визнання батьківства.
Згідно частини першої статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини третьої статті 126 Сімейного кодексу України якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Статтею 128 Сімейного кодексу України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та те, що позивачем до заяви про внесення змін до актового запису про її народження не було надано рішення суду про визнання батьківства або спільної заяви її біологічних батьків про визнання батьківства, що не заперечувалось останньою у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив останній у внесенні відповідних змін.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду заяви позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом N 2398-VI.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 у справі "Гарнага проти України", позаяк останнє постановлено при вирішенні справи докорінно відмінної від даної справи. У справі "Гарнага проти України" предметом розгляду була відмова у зміні по батькові заявниці, у той час як в даній адміністративній справи позивач, крім іншого, просить суд внести зміни до актового запису про її батька, змінивши запис "ОСОБА_3" на "ОСОБА_4".
Суд звертає увагу позивача, що статтею 130 Сімейного кодексу України встановлено порядок та підстави встановлення факту батьківства за рішенням суду.
Враховуючи, що ОСОБА_4 помер - єдиним способом внести зміни до актового запису про народження позивачки є встановлення судом факту батьківства останнього.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2018 року.