02 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2337/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Лєскова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК МО України, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України провести військово-лікарську експертизу та прийняти відповідне рішення щодо визначення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, не у порядок та не у спосіб, передбачені законами України, чим порушено його права та інтереси неправомірно відмовлено у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати одноособово суддею Д'яковим В.І. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 розгляд адміністративної справи № 825/2337/18 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання на 29 серпня 2018 року на 10 год. 00 хв.
29.08.2018 підготовче засідання не відбулося та розгляд справи не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Д'якова В.І.
Ухвалою суду від 18.09.2018, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 02.10.2018 о 11:00 год.
02.10.2018 позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій також зазначив, що проти позовних вимог заперечують та просять суд відмовити у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 69-72).
У судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що знає позивача, як офіцера зенітно-ракетної бригади. Підтвержує, що ОСОБА_1 , проходячи службу, обслуговував ракети з ядерними боєголовками, де і отримував певні дози випромінювання. Точний термін служби ОСОБА_1 свідок пригадати не може, але вказує приблизно 1988 - 1992 роки. ОСОБА_2 підтверджує те, що в "підрозділі Н" військової частини знаходилися ядерні боєголовки, а "сховище 7А" - сховище ракет з ядерними боєголовками. Також наголосив, що люди, які займалися обслуговуванням ракет з ядерними боєголовками мали певні пільги і саме отримання ОСОБА_1 пільг є ознакою того, що позивач був залучений до обслуговування спецракет.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що в період з 29 серпня 1989 року по 5 вересня 1990 року позивач, маючи військове звання лейтенанта, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу підрозділу «Н», виконував обов'язки начальника спецсховища («Хранилище № 7-А»).
В 2009 році, під час чергового стаціонарного лікування ревматоїдного
поліартриту в ревматологічному відділенні Чернігівської обласної лікарні, позивача було направлено на УЗД щитовидної залози і було виявлено вузли. Згодом, після
додаткової діагностики, підтвердились злоякісні новоутворення у щитовидній залозі.
У травні 2010 року в Чернігівському обласному онкологічному диспансері позивач
переніс операцію з екстрафасційної тиреоїдектомії, з ЕГД (видалення щитовидної залози),
та у 2011 році МСЕК встановила 3-ю групу інвалідності загального захворювання
безстроково.
В 2018 році позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу проведення військово-лікарської експертизи щодо встановлення причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби.
Позивачу було повідомлено, що на даний час причинний зв'язок захворювання з виконанням обов'язків військової служби встановлюється Центральною військово- лікарською комісією. У зв'язку з цим його документи для встановлення причинного зв'язку захворювання були направлені до ЦВЛК з листом (направленням) Чернігівського об'єднаного військкомату від 14 березня 2018 року № 34.
Розглянувши документи, Центральна ВЛК листом від 21 березня 2018 року № 1231 повідомила позивача, що у наданих документах відсутні будь-які відомості про шкідливі чинники військової служби. Для подальшого розгляду зазначеного питання ЦВЛК рекомендувала позивачу надати медичну картку амбулаторного хворого та «Картку санітарно - гігієнічної характеристики умов праці та робочого місця спеціаліста» з Регіонального санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ) (а.с. 24).
На звернення позивача листом від 12 квітня 2018 року № 377 Регіональне санітарно- епідеміологічне управління Міністерства оборони України повідомило, що в управлінні відсутні відомості про умови при виконанні функціональних обов'язків «командира взвода - ин. хран. подразделения «Н» військової частини НОМЕР_1 (зараз військова частина НОМЕР_3 ).
Вважаючи, дії Центральної військово-лікарської комісії та санітарно- епідеміологічної служби Міністерства оборони України щодо відмови у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби неправомірними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення № 402.
Згідно з підпунктом 21.1., 21.3. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.
При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).
У свою чергу, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).
При цьому, пунктами 21.7.-21.8. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Отже, із системного аналізу норм Положення № 402 вбачається, що результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою відповідної постанови.
Згідно із п. 21.7 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Відповідно до п. 21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).
Згідно із п. 21.18 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
За приписами п. 21.14 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.
З аналізу наведених вище норм Положення № 402 вбачається, що наслідком розгляду ВЛК питання про причинний зв'язок захворювання (поранення), як то за скаргою чи заявою колишнього військовослужбовця, може бути як рішення, про яке останній повідомляється ВЛК, так і постанова ВЛК.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем постанова або рішення про наявність або відсутність причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби з 29 серпня 1989 року по 5 вересня 1990 року не виносилась.
У свою чергу, однією з позовних вимог ОСОБА_1 є: визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які виразилися у винесенні листа від 21.03.2018 № 1231 щодо відмови позивачу у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби.
Однак, вищевказана позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки, як встановлено судом вище, жодного рішення або постанови Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України стосовно позивача не виносилось.
При цьому, надана Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України позивачу відповідь, оформлена листом від 21.03.2018 № 1231 (а.с. 24), не має обов'язкового характеру і не встановлює для позивача обов'язків, а тому вищевказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 статті 17 КАС України, та не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, по з суті вказаного листа не вбачається й відмови позивачу у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби.
Вказаним листом позивача було повідомлено, що у наданих документах відсутні будь-які відомості про шкідливі чинники військової служби, для подальшого розгляду зазначеного питання ЦВЛК рекомендувала позивачу надати медичну картку амбулаторного хворого та «Картку санітарно - гігієнічної характеристики умов праці та робочого місця спеціаліста» з Регіонального санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні причинного зв'язку його захворювання з виконанням обов'язків військової служби необхідно відмовити.
У свою чергу, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у оскаржуваних правовідносинах була допущена саме бездіяльність (не розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку та не винесення за результатами її розгляду постанови або рішення у відповідності до норм Положення № 402).
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України провести військово-лікарську експертизу та прийняти відповідне рішення щодо визначення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом позивач у 2018 році звернувся до Чернігівського об'єднаного військового комісаріату з приводу проведення військово-лікарської експертизи щодо встановлення причинного зв'язку мого захворювання з виконанням обов'язків військової служби, але позивачу було повідомлено, що на даний час причинний зв'язок захворювання з виконанням обов'язків військової служби встановлюється Центральною військово- лікарською комісією, у зв'язку з цим його документи для встановлення причинного зв'язку захворювання були направлені до ЦВЛК з листом (направленням) Чернігівського об'єднаного військкомату від 14 березня 2018 року № 34.
Розглянувши документи позивача, Центральна ВЛК повідомила, що у наданих документах відсутні будь-які відомості про шкідливі чинники військової служби. Для подальшого розгляду зазначеного питання ЦВЛК рекомендувала позивачу надати медичну картку амбулаторного хворого та «Картку санітарно- гігієнічної характеристики умов праці та робочого місця спеціаліста» з Регіонального санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ).
Згідно з пунктом 2.3.4. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах У країни ЦВЛК має право: витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років).
Згідно з пунктом 21.18 Положення якщо свідоцтво про хворобу не зберіглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
Відповідно до пункту 21.22 Положення розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати. Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців.
Згідно з пунктом 1.12 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614 при виникненні підозри на профзахворювання (профотруєння) після припинення контакту працівника з шкідливими виробничими факторами (пізній силікоз, деякі захворювання на пухлини тощо), а також у разі неможливості отримання даних про його умови праці (ліквідація підприємства, цеху, дільниці, робочого місця або в разі тривалої зупинки виробничого процесу, відсутності даних в архівах підприємства та закладу державної санітарно- епідеміологічної служби, робота за кордоном тощо) інформаційна довідка складається на підставі даних трудової книжки, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці на аналогічних робочих місцях, за результатами наукових досліджень за аналогічними професіями.
Факт виконання позивачем обов'язків начальника сховища, контактування з компонентами ракетного палива підтверджено поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка.
Отже, Центральна ВЛК при розгляді документів позивача, ігноруючи вимоги Положення про військово-лікарську експертизу, не вжила жодних заходів до розшуку документів для підтвердження причинного зв'язку захворювання позивача з виконанням обов'язків військової служби, комісією, зокрема, не встановлено, у зв'язку з чим позивач отримував доплату до посадового окладу в період служби, у зв'язку з чим не було проведено військово - лікарської експертизи.
За приписи п. 21.21 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402, згідно яких, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі, при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України провести військово-лікарську експертизу щодо визнання причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби та задоволення позовних вимог у цій частині.
У відповідності до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп. 2.3.1 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402). ЦВЛК належить до штатних військово-лікарських комісій (далі - ВЛК).
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України; контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
За приписами пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Згідно із пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Разом з тим, п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 визначені обов'язки та права ВЛК регіону.
Так, відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Згідно із пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
В главі 20 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
З аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов'язки, може бути оскаржене, то суб'єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб'єктом владних повноважень.
З підстав зазначеного, на думку суду, доводи відповідача стосовно того, що ЦВЛК не може бути стороною (відповідачем) у справі, є неприйнятними.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем постанова або рішення про наявність або відсутність причинного зв'язку захворювання позивача з виконанням обов'язків військової служби з 29 серпня 1989 року по 5 вересня 1990 року не виносилась.
Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
За таких обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, свідчення свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 08356179) провести військово-лікарську експертизу щодо визнання причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) з виконанням обов'язків військової служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) з виконанням обов'язків військової служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 08356179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) судові витрати в сумі 352 (триста п'ятдесят два) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення суду складений 12 жовтня 2018 року.
Суддя В.І. Д'яков