Справа № 296/10204/18
1-кс/296/5028/18
Іменем України
12 жовтня 2018 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Узин Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.
Слідчим відділом УСБУ в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018060000000155 від 19.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що невстановлені службові особи відділу митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС за посередництва ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особи на ім'я « ОСОБА_8 » вимагають у фізичних та юридичних осіб неправомірну вигоду за безперешкодне переміщення через митний кордон України транспортних засобів іноземної реєстрації за виданими ними підробними супровідними документами.
Так, 26.09.2018 ОСОБА_6 у м. Овруч Житомирської області отримав від громадянина України ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 1400 гривень за безперешкодне переміщення автомобіля Ауді А3 д.н.з. НОМЕР_1 та надав йому для такого переміщення завідомо підроблений документ 217/2609.
04.10.2018 ОСОБА_6 отримав на картку № НОМЕР_2 ПАТ КБ «Приватбанк» неправомірну вигоду у сумі 4200 гривень від громадянина України ОСОБА_10 за переміщення автомобіля Ауді А3 д.н.з. НОМЕР_1 та надав йому для такого переміщення завідомо підроблений документ 217А/2609.
У подальшому частину з вказаних отриманих ним грошей ОСОБА_6 за посередництва ОСОБА_7 передав службовим особам митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС України у якості неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення через митний кордон України у вказаному пункті пропуску згаданого транспортного засобу.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в пособництві порадами вказівками, наданням засобів та знарядь в одержані службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінальному провадженні ОСОБА_6 11.10.2018 слідчим за погодженням прокурора відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та просили його задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його адвокат заперечували в задоволенні клопотання, просили відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Встановлено, що 11.10.2018 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема ОСОБА_6 , використовуючи набуті злочинні зв'язки, може виїхати за межі державного кордону України в Республіку Білорусь, а також на тимчасово непідконтрольну органам влади України територію - в Автономну Республіку Крим; незаконно впливати на свідків, яких на даний час не допитано та яким відомо про обставини вчинення ОСОБА_6 злочинів, з метою схилити їх до відмови від дачі показань або дачі завідомо неправдивих показань щодо його злочинної діяльності; продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення у яких підозрюється та знищити наявні сліди вчинення злочину.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом проведених негласних слідчих (розшукових) дій від 12.09.2018, в яких зафіксовано інформацію щодо механізму отримання неправомірної вигоди та обговорення сум отриманих неправомірних вигід; протоколами огляду від 26.09.2018, від 27.09.2018 та від 04.10.2018 в яких зафіксовано інформацію щодо механізму отримання неправомірної вигоди та обговорення сум отриманих неправомірних вигід; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.09.2018 в якому зафіксовано механізм отримання неправомірної вигоди; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, знайшли своє підтвердження.
Одночасно, відповідно до положень ст.178 КПК України при розгляді даного клопотання слід врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, дані про її особу, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді «взяття під варту» відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02) якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об'єктивними доказами, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Тому, суд дійшов до висновку, що подане клопотання не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, соціальних зв'язків, його майновий стан, а також повідомлення про підозру, обставини справи, з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, які є не доведеними слідчим, враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашній арешт із забороною залишати житло в певний період часу строком на два місяці, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а не тримання під вартою, на якому наполягають слідчий та прокурор.
Відповідно до положень ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч.6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ч. 5 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Як вбачається з ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З урахуванням наведених мотивів та вимог закону, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період часу, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов'язки за викликом прибувати до слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого прокурора та суд про зміну свого проживання, не залишати житло в період часу з 23.00 год по 06.00 год
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 181,184,186-187 КПК України,
В задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 23.00 год по 06.00 год, строком на два місяці а саме до 11.12.2018 р.
Зобов'язати підозрюваного виконувати наступні обов'язки:
- Прибувати на виклик слідчого, прокурора, судді;
- Не залишати житло в період часу з 23.00 год по 06.00 год, а саме будинок АДРЕСА_2 ;
- Повідомляти слідчого, прокуратора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її постановлення.
Ухвала судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з часу її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1