№ 201/1917/18
провадження 2/201/1296/2018
12 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, грошових коштів, моральної шкоди та судових витрат, -
ОСОБА_1 23 лютого 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, грошових коштів, моральної шкоди та судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та в ході судового засідання посилається на те, що на підставі договора купівлі-продажу від 29 грудня 2001 року позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, де він фактично і мешкає та зареєстрований. 27 березня 2017 року відбулося залиття вказаного житла позивача з вище розташованої квартири № 15, що належить на праві власності відповідачу, позивачу завдана значна матеріальна шкода, причиною такого стало не дбале ставлення цього відповідача до сантехнічних приладів, комунікацій та ремонту в своїй квартирі, житловою обслуговуючою організацією складено відповідні акти, позивачу завдана значна матеріальна шкода і збитки. Вважає винним у вказаному залитті саме відповідача. Обіцянки усунути пошкодження, що були завдані приміщенням квартири позивача, вказаний відповідач не виконав. Позивачу завдана і моральна шкода. Сума матеріальної шкоди, яку було завдано позивачу, складає згідно кошторису ремонтної організації на сьогодні - 20 851 грн., саме на цю суму завдано шкоди позивачу і саме цю суму просив стягнути він з відповідача. В добровільному порядку відповідач зараз не бажає відшкодувати завдану шкоду. Просив стягнути на користь позивача з відповідача завдану матеріальну шкоду, моральну шкоду, витрати на ліки, оскільки через вказану шкоду позивач вимушений був більш інтенсивно лікуватися як інвалід і придбавати ліки, він має похилий вік, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що можливо у вказані позивачем дні і було залиття його квартири, але належних доказів про це позивачем не надано, а надані - не відповідають закону і не належні. В його (відповідача) квартирі був проведений ремонт, замінені труби, змінені комунікації і крани та інш., але пошкоджень, через які б сталася вказана в позові шкоди, в його квартирі немає. Вважає, що відповідальність за вказану позивачем шкоду повинна нести інша особа, сума шкоди не доведена і безпідставна, його вина в завданні шкоди позивачу не встановлена ніким, все робив і робить по закону, матеріальної чи моральної шкоди позивачу відповідач не завдавав, вважає позовні вимоги безпідставними і в їх задоволенні просив відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2001 року позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, де він фактично і мешкає та зареєстрований. 27 березня 2017 року відбулося залиття вказаного житла позивача з вище розташованої квартири № 15, що належить на праві власності відповідачу, позивачу завдана значна матеріальна шкода, причиною такого стало не дбале ставлення цього відповідача до сантехнічних приладів, комунікацій та ремонту в своїй квартирі, житловою обслуговуючою організацією складено відповідні акти, позивачу завдана значна матеріальна шкода і збитки
Отже, судом встановлено, що в березні 2017 році відповідач проводив ремонт своєї квартири і відбулось залиття квартири позивача з вини ОСОБА_2 (власника квартири АДРЕСА_2), позивачу була завдана шкода і певний час позивач в добровільному порядку намагався узгодити свої претензії без впливу інших осіб. Коли питання врегульоване не було позивач в цей же день викликав представника житлової експлуатуючої організації для фіксування події залиття, огляду місця події. 27 березня 2017 комісією КВЖ РЕП ДМР було складено акт про залиття квартири позивача, винним в цьому вказано відповідача, який проводив ремонтні роботи (в тому числі заміна стояка центрального опалення) і допустив недбальство; позивачем на підставі цього акту відповідачу була заявлена претензія про відшкодування шкоди, яка тривалий час не відшкодовувалася.
Внаслідок вказаного залиття було пошкоджено майно позивача, залиті підлоги (паркет), стелі, частково стіни, маються пошкодження від ремонту в квартирі відповідача та інш.. Наявність зазначених пошкоджень в квартирі позивача зафіксовано у зазначено в акті від 27 березня 2017 року.
Наданий позивачем кошторис для ремонту вказаних пошкоджень квартири мешкання позивача суд приймає до уваги, оскільки він охоплює всі наявні пошкодження квартири позивача, завдані залиттям і ремонтними роботами в квартирі відповідача, говорить не лише про пошкодження підлоги залиттям цієї квартири, а і про інші пошкодження, іншого сторони не надали, а сторона відповідача не заявила клопотання про призначення експертизи.
Таким чином, неправомірність дій відповідача, шкода, безпосередній причинний зв'язок та вина відповідача встановлені оглядом місця події від 27 березня 2017 року (актом) по даній справі. Відповідачем не усунено спричинені пошкодження, в добровільному порядку завдану матеріальну шкоду не відшкодовано і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено, що винними діями відповідача під час ремонту своєї квартири позивачу дійсно було завдано матеріальної шкоди. Матеріальна шкода полягає в витратах позивача на ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженої підлоги в його квартирі та інш. і інші витрати, пов'язані з цим.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно норми вказаної статті 1166 ЦК України, повинна бути належним чином встановлена вина особи, з якої намагаються стягнути кошти у відшкодування понесених збитків, настання несприятливих наслідків та причинно-наслідковий зв'язок між виною та наслідками.
В судовому засіданні з вищевказаного і позиції сторін, знайшла своє підтвердження та обставина, що залиття та пошкодження житла та майна позивача сталося з квартири відповідача в наслідок його недбалого ставлення до сантехнічних приладів своєї квартири, проведення ремонту свого житла, об'єктивного спростуванню цього суду не надано. Своїми неправомірними діями відповідач порушив майнові права позивачів і завдав їм майнову шкоду.
Експлуатацію будинку № 50 по пр. Героїв здійснює КВЖ РЕП ДМР у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил обслуговування будинків та прибудинкових територій тощо. Відповідальність експлуатуючої організації, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 3763 від 20 листопада 2007 року, передбачено, що комунальне житлово-експлуатаційне підприємство має нести відповідальність за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло -, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири та за стан труб, що обслуговують більше однієї квартири. Точками розподілу відповідальних за належний стан труб в квартирах є точки відведення від труб загального користування. Враховуючи норму Закону (ст. 1166 ЦК України), відповідальність КВЖ РЕП ДМР за спричинення шкоди може настати за наявності наступних обов'язкових складових: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини заподіювача шкоди. Як свідчать фактичні обставини справи, протиправна поведінка саме відповідача в даному випадку наявні.
Крім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, що полягає в наступному: на час та після вказаного ремонту свого житла відповідачем і залиття квартири позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною і друзями. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення залиття (відключення води, комісії і перевірки, недоброзичливість деяких сусідів і інш.), фізичний біль та інш., безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну, але й душевну біль і завдало глибокої душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, а в результаті завдання шкоди залиттями квартири вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колегами; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу. Позивач є інвалідом 2 групи і через вищезазначене вимушений приймати додаткових заходів і для придбання додатково ліків, через що також поніс витрати.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями завдавача шкоди - відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди частково - в розмірі 3 000 грн., в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, виходячи з вимог зазначених норм матеріального права витікає, що неправомірними діями саме вказаного відповідача, пов'язаними з недобросовісним і не вірним проведенням ремонту в своїй квартирі з заміною труб, комунікації і сантехнічних виробів і засобів, позивачу було завдано моральної шкоди, яка знаходиться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і яка підлягає повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача), оскільки завдання шкоди було внаслідок правопорушення, тобто грубого порушення прав особи та законодавства в цілому; завдання майнової шкоди позивачу; завдання збитків позивачу; вимушеність на протязі тривалого часу захищати свої порушені права; невірне ставлення до своєї поведінки з боку відповідача, який не здійснив дій, щодо відшкодування завданої шкоди і продовжує не визнавати свою вину.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача частково задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з вказаного відповідача на користь держави витрати на судовий збір, оскільки позивач звільнений від цього по закону при подачі позову.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що вказаний відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не визнання вказаним відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 20 851 грн., витрати на ліки в сумі 12 721 грн. 69 коп., моральну шкоду в сумі 3 000 грн., а 36 572 грн. 69 коп. і стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в суми 1 409 грн. 60 коп., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 20 851 грн., витрати на ліки в сумі 12 721 грн. 69 коп., моральну шкоду в сумі 3 000 грн., а 36 572 грн. 69 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в суми 1 409 грн. 60 коп..
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2018 року.
Суддя -