Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1506/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Заводовій К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1", м.Харків
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків
про стягнення 379 948,60грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №215-16 від 22.12.2017
ОСОБА_3, довіреність №231-16 від 22.12.2017
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №01.01-14/7669-17 від 29.12.2017
Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_1" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 379948,60грн. збитків.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами господарських відносин з позивачем за договором на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №ІІІ-11604/02-АП-2-341дп від 01.08.2007 не зареєстрував відповідні податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 379948,60грн. до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ.
22 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в межах спірних правовідносин відсутні будь-які порушення цивільного та/або господарського інтересу, який би виражався у збитках. Так, зміст договору на приймання стічних вод не містить жодного посилання чи застереження, яке б встановлювало обов'язок КП "Харківводоканал" реєструвати податкову документацію. А згідно з абз.10 п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі допущення покупцем граничних термінів реєстрації розрахунку коригування, продавець має право подати заяву зі скаргою на такого покупця, долучивши її до податкової декларації. Таке право зберігається за продавцем протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації звітний період, у якому пропущено граничні терміни реєстрації розрахунку коригування. Тобто нереєстрація податкових накладних є податковим правопорушенням, що обумовлює виключну публічну юрисдикцію фіскального органу щодо встановлення та притягнення до відповідальності за вчинення такого делікту. Отже, захист права позивача чітко передбачений нормами податкового законодавства шляхом залучення податкового органу до спірних правовідносин у порядку ст.ст.78 та 201 ПК України. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанови Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №927/525/17 та від 21.03.2018 у справі №918/219/17.
02 липня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача. Вважає, що вказані відповідачем постанови Верховного Суду прийняті у справах з іншим предметом позову, за інших обставин справи та із застосуванням законодавства, чинного на момент виникнення відповідних спірних правовідносин, що за своїм змістом відрізняється від законодавства, що регулює спірні взаємовідносини у даній справі. Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не вичерпано всі законодавчо передбачені способи захисту свого права, останній зазначив, що ним, по-перше, використано всі можливі способи захисту в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме подано заяви (21.03.2016, 20.01.2017 та 21.05.2018) про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування. По-друге, вищевказані способи захисту в порядку ст.78 та ст.201 ПК України жодним чином не впливають та не породжують право на формування податкового кредиту. Стосовно посилань відповідача на відсутність в умовах договору обов'язку реєстрації податкових накладних, що свідчить про відсутність з його боку порушення договірних зобов'язань, що виключає наявність збитків, позивач зазначив, що статтею 224 ГК України встановлено обов'язок відшкодування збитків, у тому числі внаслідок порушення учасником господарських відносин установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності. Тобто, підставою для відшкодування збитків є не лише порушення господарського зобов'язання (тобто договору), а й порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, які встановлюються нормами законодавства України у відповідній галузі права.
Також 02.07.2018 позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки позивачем не було вказано заходи, які ним були вжито для отримання цього доказу самостійно, не надано докази вжиття таких заходів, а також причини неможливості самостійного отримання вказаних ним доказів (пункт 4 частини 1 статті 81 ГПК України). З доданого до даного клопотання листа позивача вбачається, що позивач самостійно звернувся з запитом про отримання цієї інформації лише 27.06.2018, а тому строк для надання відповіді податковим органом ще не закінчився.
У підготовчому засіданні 03.07.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2018.
17 липня 2018 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. При цьому, відповідач наполягав на необхідності застосування наведених ним постанов Верховного Суду, а також на тому, що факт подачі заяви зі скаргою з доданням відповідної документації (п.201.10 ст. 201 ПК України) є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того, заперечує можливість застосування норм ГК та ЦК України щодо відшкодування збитків за порушення вимог податкового законодавства щодо нереєстрації податкових накладних, оскільки норми вказаних кодексів не регулюють податкові правовідносини.
18 липня 2018 року від позивача надійшла заява про залучення третьої особи, в якій він просив залучити до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
У підготовчому засіданні 18.07.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи. При цьому суд виходив з того, що позивач, всупереч вимог статті 50 ГПК України, не довів, що рішення у даній справі, у випадку задоволення позову про стягнення збитків, може вплинути на права або обов'язки ГУ ДФС у Харківській області щодо однієї із сторін. Також у даному підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та призначення наступного засідання на 04.09.2018.
01 серпня 2018 року позивачем подано для долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду, прийняті у справах подібної категорії.
31 серпня 2018 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 04.09.2018 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що податковим органом фактично була надана відповідь на його запит. Однак, позивачем було повторно направлено ще один запит. Крім того, запитувана позивачем інформація в частині наявності у нього прав на формування податкового кредиту не може вважатися доказом в розумінні статті 73 ГПК України, оскільки стосується питань роз'яснення податкового законодавства та, зокрема, відповідної позиції податкового органу. Також у даному підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.09.2018.
У судовому засіданні 26.09.2018 судом оголошено перерву до 02.10.2018.
01 жовтня 2018 року позивачем подано для долучення до матеріалів справи постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/877/17 від 03.08.2018, прийняту у справі подібної категорії.
Дана постанова долучається судом до матеріалів справи, оскільки була прийнята після подання позивачем позову у даній справі та містить висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. До того ж, позивач не був учасником вказаної справи та зміг дізнатися про її прийняття лише з Єдиного державного реєстру судових рішень.
02 жовтня 2018 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо постанов Верховного Суду, на які посилається позивач. При цьому, відповідач наполягає на тому, що системний аналіз висновків касаційної інстанції вказує на те, що хоча факт подачі заяви зі скаргою не є підставою для формування податкового кредиту, проте сама суть податкових правовідносин не знаходиться в площині можливого дослідження порушення норм господарського законодавства. Також відповідачем надано судові рішення, які на його думку, свідчать про відсутність вини за нереєстрацію податкових накладних за період 01.01.2015 по 01.03.2018, а саме: постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №820/2392/17, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі №820/531/18, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі № 820/4746/18, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі № 820/1410/18, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №2040/7400/18.
Дані судові рішення прийнято судом та долучено до матеріалів справи, оскільки були подані після подання позивачем постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/877/17 від 03.08.2018.
У підготовчому засіданні 02.10.2018 судом оголошено перерву до 03.10.2018.
03 жовтня 2018 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що у серпні-вересні 2018 року у нього з'явилася технічна можливість реалізувати право передбачене п.200-1.9 ст.200-1 ПК України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних навіть за наявності від'ємного показнику реєстраційного ліміту такого платника в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість.
03 жовтня 2018 року від позивача надійшов лист, у якому він просив суд не приймати додаткові докази, що були надані відповідачем під час судового розгляду.
У підготовчому засіданні 03.10.2018 судом оголошено перерву до 04.10.2018.
04 жовтня 2018 року від відповідача надійшов лист щодо здійснення ним реєстрації електронних податкових накладних, в якому він зазначив, що юридичний факт збитків у формі втраченого податкового кредиту вичерпано, оскільки податкові накладні зареєстровані 03.10.2018. При цьому, відповідач зазначив, що реєстрація податкових накладних за вересень 2015 року є неможливою на даний час, оскільки така реєстрація можлива лише протягом 1095 календарних днів.
04 жовтня 2018 року від позивача надійшов лист щодо обставин здійснення відповідачем реєстрації електронних податкових накладних, до якого додано довідку ДП "Завод ім. В.О.Малишева". Зокрема, у даній довідці позивач зазначає, що КП "Харківводоканал" зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за період жовтень 2015 року - квітень 2018року. При цьому позивач також зазначив, що податкові накладні зареєстровані не в повному обсязі у зв'язку з чим, у ДП "Завод імені ОСОБА_1" втрачено право на податковий кредит на загальну суму 28316,08грн., що є збитками підприємства.
У судовому засіданні 04.10.2018 представники позивача просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, у зв'язку із відсутністю його вини у нездійсненні реєстрації податкових накладних.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
01 серпня 2007 року між Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", правонаступником якого є відповідач та позивачем, як абонентом, укладено договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №ІІІ-11604/02-АП-2-341дп (надалі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався приймати від позивача стічні води, а позивач - сплачувати вартість послуг відповідача згідно з цим договором.
Додатковою угодою від 15.05.2014 до Договору внесено зміни до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Договору та викладено в новій редакції: "КП "Харківводоканал" приймає додаткову кількість стічних вод у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод".
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що абонент зобов'язаний сплачувати вартість послуг КП "Харківводоканал" згідно з цим договором.
Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунок платежу за послуги водовідведення виконується на підставі обсягів та тарифів, розроблених і затверджених відповідно до діючого законодавства.
В пункті 5.3 Договору встановлено, що строк дії останнього з 01.08.2007 по 01.08.2010. Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами.
02 лютого 2011 року сторонами укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої п.5.3 доповнено наступним абзацом: "У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору від жодної із сторін не надходило письмових заяв про припинення дії Договору, останній є пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 місяців. Кількість таких пролонгацій необмежена".
В матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами заяв про припинення дії Договору, а тому він є пролонгованим.
На виконання умов Договору відповідач з вересня 2015 року по квітень 2018 року надав позивачу послуги з приймання стічних вод від абонента, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання водопостачання та водовідведення.
Зокрема, між сторонами оформлено та підписано наступні акти здачі-приймання водопостачання та водовідведення, що засвідчують факт постачання послуг, а саме: 1) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.09.2015 на загальну суму 124762,40грн., у тому числі ПДВ 20793,73грн.; 2) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.10.2015 на загальну суму 105457,78грн., у тому числі ПДВ 17576,31грн.; 3) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.11.2015 на загальну суму 161165,21грн., в тому числі ПДВ 26860,86грн; 4) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.12.2015 на загальну суму 143423,63грн., у тому числі ПДВ 23903,93грн.; 5) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.01.2016 на загальну суму 170465,29грн., у тому числі ПДВ 28410,88 грн.; 6) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 29.02.2016 на загальну суму 141340,59грн., у тому числі ПДВ 23556,76грн.; 7) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.12.2016 на загальну суму 196236,84грн., у тому числі ПДВ 32706,15грн.
Крім того, між сторонами оформлено та підписано наступні акти здачі-приймання водопостачання та водовідведення, в яких, серед іншого, значаться послуги з "додаткового притоку зливних вод 20%", а саме: 1) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.03.2016 на суму 37540,00грн., у тому числі ПДВ 6256,67грн.; 2) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.04.2016, в якому сума вказаної послуги складає 47015,24грн., у тому числі ПДВ 7835,87грн.; 3) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.05.2016, в якому сума вказаної послуги складає 113570,51грн., у тому числі ПДВ 21928,42грн.; 4) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.06.2016, в якому сума вказаної послуги складає 49000,53грн., у тому числі ПДВ 8166,76грн.; 5) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.07.2016, в якому сума вказаної послуги складає 82028,52грн., у тому числі ПДВ 13671,42 грн.; 6) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.08.2016, в якому сума вказаної послуги складає 56580,72грн., у тому числі ПДВ 9430,12грн.; 7) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.09.2016, в якому сума вказаної послуги складає 12723,88грн., у тому числі ПДВ 2120,65грн.; 8) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.10.2016, в якому сума вказаної послуги складає 40878,90грн., у тому числі ПДВ 6813,15грн.; 9) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.11.2016, в якому сума вказаної послуги складає 97116,73грн., у тому числі ПДВ 16186,12грн.; 10) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.01.2017, в якому сума вказаної послуги складає 34518,61грн., у тому числі ПДВ 5753,10грн.; 11) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 28.02.2017, в якому сума вказаної послуги складає 20455,49грн., у тому числі ПДВ 3409,25грн.; 12) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.03.2017, в якому сума вказаної послуги складає 26733,07грн., у тому числі ПДВ 4455,51грн.; 13) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.04.2017, в якому сума вказаної послуги складає 44287,40грн., у тому числі ПДВ 7381,23грн.; 14) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.05.2017, в якому сума вказаної послуги складає 42222,18грн., у тому числі ПДВ 7037,03грн.; 15) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.07.2017, в якому сума вказаної послуги складає 43505,59грн., у тому числі ПДВ 7250,93грн.; 16) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.08.2017, в якому сума вказаної послуги складає 13407,86грн., у тому числі ПДВ 2234,64грн.; 17) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.09.2017, в якому сума вказаної послуги складає 30624,67грн., у тому числі ПДВ 5104,11грн.; 18) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.10.2017, в якому сума вказаної послуги складає 62388,22грн., у тому числі ПДВ 10398,04грн.; 19) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.11.2017, в якому сума вказаної послуги складає 66690,87грн., у тому числі ПДВ 11115,15грн.; 20) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.12.2017, в якому сума вказаної послуги складає 79291,44грн., у тому числі ПДВ 13215,24грн.; 21) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.01.2018, в якому сума вказаної послуги складає 48702,97грн., у тому числі ПДВ 8117,16грн.; 22) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 28.02.2018, в якому сума вказаної послуги складає 31239,29грн., у тому числі ПДВ 5206,55 грн.; 23) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 31.03.2018, в якому сума вказаної послуги складає 121106,56грн., у тому числі ПДВ 20184,43грн.; 24) акт здачі-приймання водопостачання та водовідведення від 30.04.2018, в якому сума вказаної послуги складає 17210,55грн., у тому числі ПДВ 2868,43грн.
В порушення вимог статей 187, 201 ПК України відповідач станом на 05.06.2018 не здійснив реєстрацію податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 379948,60грн. у визначений податковим законодавством строк.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що його було позбавлено права на включення даної суми ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ.
Позивач 21.03.2016, 20.01.2017 та 21.05.2018 звертався до Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС України зі скаргою про допущення порушення КП "Харківводоканал" граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.
Крім того, 27.03.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензію (вих. №1504/16) з вимогою здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями за період вересень 2015 року - грудень 2017 року по Договору на приймання стічних вод або здійснити відшкодування збитків у загальному розмірі 343975,37грн.
Проте відповідачем не було здійснено реєстрацію податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями та надано відповідь №01.01-14/1942-18 від 06.04.2018, відповідно до якої відповідач фактично визнав своє зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних за Договором та повідомив, що у нього виник від'ємний показник електронного рахунку в СЕА з ПДВ, поповнення якого обтяжено контролюючим органом.
Позивач, вважаючи, що викладені відповідачем обставини не звільняють його від виконання приписів статей 187, 201 ПК України, звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 379948,60грн. збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, серед іншого, відшкодуванням збитків.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, слід врахувати, що вимогу про стягнення збитків може бути заявлено стороною не лише внаслідок порушення окремого господарського зобов'язання, а й внаслідок порушення стороною установленого порядку здійснення господарської діяльності, у тому числі внаслідок порушення положень статті 201 ПК України щодо невиконання обов'язку зареєструвати податкові декларації.
Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між сторонами) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між сторонами з 01.09.2015 по 01.01.2016) передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між сторонами з 01.09.2015 по 01.01.2016) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між Сторонами з 01.09.2015 до 01.01.2016) передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між сторонами з 01.01.2016 по 01.01.2017) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
У п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період здійснення вищезазначених господарських операцій між сторонами з 01.01.2017 по теперішній час) також закріплено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі, відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних за період з вересня 2015 року по квітень 2018 року.
Позивач вважає, дану суму збитками, оскільки внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації даних накладних, позивач втратив право на включення суми ПДВ у розмірі 379948,60грн. за Договором до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ, тому що згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Отже, нереєстрація податкових накладних відповідачем є порушенням вищевказаних приписів ПК України.
Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, встановленою і доведеною є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму 379948,60грн. ПДВ та невключенням сум податку до податкового кредиту позивача.
Позивач звертався до Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС України зі скаргою про допущення порушення КП "Харківводоканал" граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, матеріали справи не містять відомостей про надання податковим органом згоди на включення вищевказаних сум ПДВ до податкового кредиту позивача.
Суд зазначає, що відповідно до правового висновку щодо застосування норм права, який викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/877/17 від 03.08.2018, положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
Таким чином, відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 379948,60грн.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у нереєстрації податкових накладних, який ґрунтуються на рішеннях адміністративних судів, оскільки у вказаних рішеннях досліджувалися обставини щодо вини відповідача в контексті застосування до нього відповідальності за порушення податкового законодавства. Однак, вказаним судовими рішеннями не доведено відсутність вини відповідача у здійсненні правопорушення відносно позивача, що полягало у не здійсненні складання та реєстрації податкових накладних згідно актів наданих послуг за період вересень 2015 року - квітень 2018 року.
Крім того, довідкою позивача №2926/17 від 22.06.2018, що міститься в матеріалах справи, підтверджується складання та реєстрація відповідачем податкових накладних №6018 від 17.07.2017 та №5985 від 17.07.2017 у зв'язку із наданням послуг по Договору.
Отже, посилання відповідача на відсутність об'єктивної можливості протягом 2015-2018 p.p. здійснювати реєстрацію податкових накладних спростовується тим, що у вказаний період часу мало місце декілька випадків виконання ним своїх зобов'язань щодо складання та реєстрації податкових накладних.
Зазначене спростовує позицію відповідача щодо неможливості складання та реєстрації податкових накладних у вказаний період часу.
Також, суд зауважує, що відповідач під час судового розгляду вказав, що у нього з'явилася технічна можливість зареєструвати податкові накладні у серпні-вересні 2018 року. Однак, при цьому, він здійснив часткову реєстрацію податкових накладних лише у жовтні 2018 року. Будь-які поважні причини або обставини, що зумовили таке зволікання (2 місяці) з виконанням обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, відповідачем наведено не було.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом, оскільки бездіяльністю відповідача йому були заподіяні збитки.
Разом із тим, під час розгляду справи відповідач здійснив реєстрацію податкових накладних, однак не у повному обсязі.
Так, згідно складеної позивачем довідки від 04.10.2018 №4545/17 податкова накладна за 30.09.2015 не зареєстрована, а тому позивач несе збиток в розмірі суми ПДВ 20793,73 грн. у зв'язку з неможливістю включити до податкового кредиту суму ПДВ; податкова накладна №5647 від 31.01.2016 зареєстрована на невірну суму, а саме 166901,99 грн., у т.ч. ПДВ 27817,00 грн., тоді як акт виконаних робіт від 31.01.2016 з водовідведення на загальну суму 170465,29 грн., у т.ч. ПДВ 28410,88грн., відповідно підприємство втрачає право на податковий кредит; податкова накладна №6230 від 30.11.2016 зареєстрована на невірну суму, а саме 257215,13 грн., у т.ч. ПДВ 42869,19грн., тоді як акт виконаних робіт за 30.11.2016 з водовідведення на загальну суму 268161,33грн., у т.ч. ПДВ 44693,55 грн. відповідно підприємство втрачає право на податковий кредит; не зареєстрована податкова накладна від 25.10.2017 на загальну суму 30624,67грн., у т.ч. ПДВ 5104,11грн., згідно платіжного доручення №824 від 25.10.2017 по рахунку-фактурі №1682620/1 від 30.09.2017.
Отже, фактично під час розгляду справи відповідачем частково усунено порушення законодавства щодо обов'язку реєстрації податкових накладних (як складову збитків), внаслідок чого позивач отримав право на податковий кредит у загальній сумі ПДВ 351632,52грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку з цим, провадження у справі в частині стягнення 351632,52грн. збитків слід закрити.
Інша частина позовних вимог про стягнення суми збитків у розмірі 28316,08грн. є такою, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. При цьому, суд виходить з розміру ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні даного позову (379948,60грн. х 1,5% = 5699,23грн.)
Керуючись статтями 129, 231, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченка, буд.2, код 03361715) на користь Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126, код 14315629) 28316,08грн. збитків, а також 5699,23грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 351632,52грн. збитків провадження у справі закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.10.2018 р.
Суддя ОСОБА_5