10 жовтня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/315/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001
до відповідача Фізичної особи - підприємця Сендецького Богдана Михайловича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в загальній сумі 181 757,46 грн
За участі представників сторін:
Позивача: Сторожука В.Г. - уповноваженого, довіреність № 09/12/71 від 01.02.2018
Відповідача: не прибув
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Сендецького Богдана Михайловича, АДРЕСА_1, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 181 757 грн 46 коп., з якої: 77 800 грн - заборгованість по тілу кредиту, 60 892 грн 55 коп. - заборгованість по процентам (нарахованим за період з 30.09.2008 по 14.08.2011), 18 623 грн 16 коп. - 3% річних по простроченому кредиту (нарахованих за період з 02.11.2009 по 01.07.2018) та 24 441 грн 75 коп. - збільшення боргу по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення за період з 02.11.2009 по 31.12.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором №03-1/62 від 15.08.2008 та невиконанням судового рішення у справі №6/110-1976, яким було звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №05-37 від 18 вересня 2008 року, а саме - борону БГР-4,2 "СОЛОХА", реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 12 вересня 2008 року), що належить на праві власності суб'єкту підприємницької діяльності Сендецькому Богдану Михайловичу, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України (вул. Шевченка, 12, м. Київ 1, 01001, код 00039002), в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль" (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, код 09338427, МФО 338426) на погашення 77 800 грн заборгованості по кредиту, 16 326,63 грн заборгованості по відсотках згідно з Кредитним договором №03-1/62 від 15 серпня 2008 року, внаслідок чого на підставі пункту 3.4 Кредитного договору, ст. ст. 536, 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Банк має право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом до дня повного погашення кредиту, а також - передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні збитки за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Кредитний договір №03-1/62 від 15.08.2018, Договір про внесення змін №1 від 18.09.2008 до Кредитного договору №03-1/62 від 15.08.2018, розрахунки заявлених до стягнення сум, рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2009 у справі №6/110-1976, акт державного виконавця від 28.03.2017, постанову органу ДВС про повернення виконавчого документа стягувану від 31.03.2017, банківські виписки з рахунків Позичальника та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.08.2018 позовну заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/315/18; постановлено розгляд справи № 921/315/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 09:30 год. 05.09.2018.
Ухвалою суду від 05.09.2018 підготовче засідання було відкладено на 14:00 год. 24.09.2018, повторно запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов.
В підготовчому засіданні 24.09.2018, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, судом виконано визначені ст. 177 ГПК України завдання підготовчого провадження, закрито останнє та призначено справу № 921/315/18 до судового розгляду по суті на 9:30 год. 10.10.2018, про що постановлено відповідну ухвалу від 24.09.2018.
В судовому засіданні 10.10.2018 головуючий, у відповідності до норм ст. 201 ГПК України, відкрив судове засідання та оголосив про розгляд справи по суті в рамках загального позовного провадження, заслухав вступне слово присутнього в судовому засіданні повноважного представника позивача по суті позовних вимог, з'ясував обставини справи та дослідив наявні у справі докази.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.
Відповідач в судове засідання 10.0.2018 не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить сформований судом 09.10.2018 спеціальний витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення - ухвали суду від 26.09.2018, який містить інформацію про її отримання адресатом 28.09.2018, та засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду від 26.09.2018.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
За даних обставин, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
15.08.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що підтверджується витягом із Статуту (надалі - Банк/позивач), та Суб'єктом підприємницької діяльності Сендецьким Богданом Михайловичем (надалі - Позичальник/відповідач) було укладено Кредитний договір № 03-1/62 (надалі - Кредитний договір).
Згідно п. п. 2.1 - 2.3 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 77 800 грн на придбання дискової борони в комплекті з катком. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 14 серпня 2011 року. Заборгованість зменшується згідно графіку погашення: 6 500,00 грн - 31 грудня 2008 року, 6 500,00 грн - 31 березня 2009 року, 6 500,00 грн - 30 червня 2009 року, 6 500,00 грн - 30 вересня 2009 року, 6 500,00 грн - 31 грудня 2009 року, 6 500,00 грн - 31 березня 2010 року, 6 500,00 грн - 30 червня 2010 року, 6 500,00 грн - 30 вересня 2010 року, 6 500,00 грн - 31 грудня 2010 року, 6 500,00 грн - 31 березня 2011 року, 6 500,00 грн - 30 червня 2011 року, 6 300,00 грн - 14 серпня 2011 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.
Кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20737550682991, відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", код Банку 09338427, на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту (п. 3.1 р. 3 Кредитного договору).
Відповідно до п. п. 3.2-3.3 Кредитного договору відсотки за користування кредитом сплачується Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 21% річних у валюті кредиту. За надання кредиту Позичальник одноразово сплачує комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту на рахунок 35782501682991. Нарахування Банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Проценти за користування кредитом нараховуються Банком в останній робочий день поточного місяця та сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця на рахунок №20782550682991, відкритий Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", МФО 338426 у випадку дострокового погашення - сплатити на рахунок 36004501682991, код Банку 09338427.
У випадку, якщо Позичальник прострочить сплату чергових відсотків більш, ніж на 10 днів з моменту визначеного п. 3.3 Позичальник цим Договором уповноважує Кредитора реалізувати на свій розсуд заставлене, згідно договору застави, майно Позичальника, а виручені від реалізації такого майна кошти направити на погашення заборгованості Позичальника по Кредитному договору (п. 3.4 Кредитного договору).
П. 3.5 Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником встановленого в п. 2.2 цього Договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 42% відсотки річних у валюті кредиту, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.3, 3.4 цього Договору.
У п. 3.8 Кредитного договору сторони встановили черговість погашення Позичальником заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним (у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом).
Відповідно до п. 3.10 Кредитного договору зобов'язання Банку з надання кредиту виникає після оформлення договору застави майнових прав на придбання сількогосподарської техніки по договору купівлі-продажу від 14 серпня 2008 року укладеного з ТОВ "Техноторг" на суму 972 600,00 грн.
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 р. 4 Кредитного договору Банк зобов'язався з урахуванням умов цього Договору видавати кредит в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів Позичальника виключно з дати набрання чинності угод (договорів), що є забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.
Позичальник зобов'язався надавати у Банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість за кредитом перед Банком відповідно до п. 2.2 цього Договору шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточного рахунку №26004501682991 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", код Банку 09338427 (та/або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника, відкритих у будь-яких установах банків) та/або у будь-яких інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п. 3.1 цього Договору; своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки; незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані відсотки та неустойку за умови настання обставин, вказаних в п. 4.3.4 цього Договору (пп. 4.2.1.-4.2.2, 4.2.6 п. 4.2. Кредитного договору).
П. 5.2 Кредитного договору передбачено обов'язок Позичальника у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Згідно п. п. 6.1, 6.5 Кредитного договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.
Строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років (п. 6.9 Кредитного договору).
П. 6.6 Кредитного договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємною частиною цього Договору.
Так, 18.09.2008 між сторонами укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 03-1/62 від 15 серпня 2008 року, яким, зокрема, п. 3.10 викладено у новій редакції: "в забезпечення повернення кредиту оформлено власне майно Сендецького Б.М. - борона марки БГР-4,2 "Солоха", 2007 року випуску, реєстраційний №20-02218 заставною вартістю 77 800,00 грн".
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пп. 4.3.4 п. 4.3 Кредитного договору сторони погодили право Банку, зокрема, у випадках: невиконання Позичальником у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом, та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів, передбачених цим Договором; порушення Позичальником графіку погашення кредиту вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором.
В судовому засіданні встановлено, що факт укладення Кредитного договору №03-1/62 від 15.08.2008, надання Позичальнику (відповідачу справі) кредитних коштів в сумі 77 800,00 грн, користування ними, неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за даним правочином щодо своєчасного повернення чергових платежів по кредиту, сплати процентів за користування ним вже був предметом судового розгляду.
Зокрема, як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із порушенням відповідачем порядку погашення кредиту та відсотків в обумовлені у Кредитному договорі строки, 16.10.2009 Банк звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення 94 126,63 грн, з яких: 77 800,00 грн - неповернутий кредит та 16 326,63 грн - заборгованість по несплачених відсотках, шляхом звернення стягнення на заставне майно.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 6/110-1976 від 11.12.2009 позовні вимоги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, м. Київ, в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", до відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності Сендецького Богдана Михайловича, про звернення стягнення на заставне майно по Кредитному договору на суму 94 126 грн 63 коп. задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №05-37 від 18 вересня 2008 року, а саме - борону БГР-4,2 "СОЛОХА", реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 12 вересня 2008 року), що належить на праві власності суб'єкту підприємницької діяльності Сендецькому Богдану Михайловичу (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України (вул. Шевченка, 12, м. Київ 1, 01001, код 00039002), в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль" (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, код 09338427, МФО 338426) на погашення 77 800 грн заборгованості по кредиту, 16 326,63 грн заборгованості по відсотках згідно з Кредитним договором №03-1/62 від 15 серпня 2008 року.
Згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" станом на день розгляду даного спору рішення суду у справі №6/110/1976 не оскаржувалось, а отже набрало законної сили та є чинним.
В судовому засіданні також встановлено, що 11.01.2010 Господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ на примусове виконання рішення у справі №6/110-1976 від 11.12.2009. Зазначений виконавчий документ (наказ суду №6/110-1976 від 11.01.2010) був пред'явлений стягувачем до примусового виконання. Поряд із цим, 31.03.2017 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при примусовому виконання наказу №6/110-1976 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із відсутністю у боржника майна, а саме: предмету застави - борона БГР - 4,2 "Солоха", а здійснені заходи щодо розшуку майна виявились безрезультативними.
Таким чином, станом на день звернення позивача із даним позовом до суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2009 у справі №6/110-1976 боржником не виконано.
Окрім того, долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки з рахунку Позичальника свідчать про те, що в порушення умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства відповідачем заборгованість за вказаним вище правочином не погашена.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Зокрема, позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №03-1/62 від 15.08.2008 в загальній сумі 181 757 грн 46 коп., з яких (згідно розрахунків Банку): 77 800,00 грн - заборгованість по кредиту, 27 354 грн 69 коп.- сума процентів по строковому кредиту, нарахована позивачем за період з 30.09.2008 по 29.10.2009 та з 01.01.2010 по 14.08.2011 (в т.ч. 16 326,63 грн - встановлена рішення Господарського суду Тернопільської області заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30.09.2008 по 29.09.2009), 33 537 грн 86 коп. - сума процентів по простроченому кредиту, нарахована позивачем за період з 01.01.2010 по 14.08.2011, 18 623 грн 16 коп. - 3% річних по простроченому кредиту за період з 02.11.2009 по 01.07.2018 та 24 441 грн 75 коп. - збільшення боргу по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення за період з 02.11.2009 по 31.12.2014.
При цьому, слід зазначити, що розрахунок заявлених до стягнення сум відсотків по строковому кредиту, відсотків по простроченому кредиту, 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено з врахуванням графіку повернення кредиту, який встановлений в п. 2.2 Кредитного договору.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в ч. 2. ст. 16 ЦК України, в якій також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Законодавством України передбачено можливість захисту порушених прав декількома способами. Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав шляхом звернення стягнення на заставне майно.
Таким чином, обрання способу захисту - погашення заборгованості за Кредитом шляхом звернення стягнення на інше майно боржника чи звернення до суду з позовом про стягнення коштів є виключним правом сторони та не може бути обмежене судом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на заставне майно, яке не виконане боржником, а також відсутність факту належного та повного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, не позбавляє кредитора (позивача) права на звернення до суду із даним позовом.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється виконання, проведеним належним чином (ст. ст. 509, 525 ЦК України).
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено та зазначено вище, що факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо дотримання передбаченого п. 2.2 Договору графіку повернення кредитних коштів, неналежного виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 30.09.2008 по 29.09.2009 за Кредитним договором №03-1/62 від 15.08.2008, а відтак і виникнення обов'язку дострокового повернення кредитних коштів встановлений рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2009 у справі №6/110-1976, яке набрало законної сили.
Ст. 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІV від 23.02.2006 (далі - Закон №3477-ІV) встановлено, що суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права. У свою чергу ст. 18 Закону №3477-ІV визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу ч. 2 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Тому, встановлені судом при розгляді справи №6/110-1976 обставини, не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового їх доведення.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (правова позиція викладена у п. 2.6 постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, з наступними змінами та доповненнями).
Таким чином, зважаючи на те, що: у згаданому вище судовому рішенні встановлено факт неналежного виконання Позичальником (відповідачем у даній справі) зобов'язань за Кредитним договором №03-1/62 від 15.08.2008 щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та наявність у останнього заборгованості по тілу кредиту в розмірі 77 800,00 грн та заборгованості по відсотках в розмірі 16 326 грн 63 коп. (нарахованих за період з 30.09.2008 по 29.09.2009), в матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати боржником зазначених вище сум, вказані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 11 028 грн 06 коп. - процентів по строковому кредиту, нарахованих за період з 30.09.2009 по 29.10.2009 та з 01.01.2010 по 14.08.2011; 33 357 грн 86 коп. - процентів по простроченому кредиту, нарахованих за період з 01.01.2010 по 14.08.2011, а також 18 623 грн 16 кп. - 3% річних, нарахованих за період з 02.11.2009 по 01.07.2018, суд відзначає наступне:
Згідно приписів ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання (ст. 611 ЦК України).
Як уже зазначалось вище, за умовами Кредитного договору сторони погодили, що нарахування відсотків за користування кредитом починається з дати оплати платіжних документів з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 14 серпня 2011 року.
Згідно п. 3.5 Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником встановленого в п. 2.2 цього Договору строку погашення кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 42% річних.
При цьому, відповідно до п. п. 1.3 - 1.4 Кредитного договору відсотки за користування кредитом - плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом, та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим Договором. Відсотки за неправомірне користування кредитом - плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення, та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим Договором. При сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом відсотки за користування кредитом не сплачуються.
Судом встановлено, що у жовтні місяці 2009 року, зважаючи на неналежне виконання Позичальником своїх зобов'язань, Банк у відповідності до умов Кредитного договору використав належне йому право щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, а також сплати належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України процентів за користування кредитом шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок заставного майна.
Таким чином, звертаючись 16.10.2009 до господарського суду із позовом про дострокове стягнення усієї заборгованості за Кредитним договором за рахунок заставного майна, Банк (позивач у даній справі) на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку повернення кредиту (передбачених п. 2.2 періодичності внесення платежів) та, відповідно, порядку сплати відсотків за користування кредитом.
Звернення з позовом про дострокове повернення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Якщо у рішенні про стягнення заборгованості за кредитним договором сума заборгованості вказана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/2, від 04.04.2018 по справі №14-154цс18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2018 по справі №359/12694/14-ц).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду, приймаючи у справі №910/1238/17 постанову від 23.05.2018, якою було частково задоволено позов про стягнення процентів річних, нарахованих згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначила наступне: "Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх".
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована приписами ст. 625 ЦК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного Кредитного Договору №03-1/62 від 15.08.2008 сторони передбачили обов'язок Позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом після настання строку його повернення за відсотковою ставкою 42% річних.
Відтак, на думку суду, визначені умовами Кредитного договору відсотки за неправомірне користування кредитом є платою за прострочення виконання грошового зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою 21% річних, а відповідно і вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена ч. 1 ст. 1048 ЦК України, має застосовуватись до дня звернення позивача із позовом про дострокове стягнення усієї суми кредиту - 16.10.2009, оскільки саме з моменту пред'явлення вказаного позову припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом та, відповідно, виникло право на нарахування врегульованої приписами ст. 625 ЦК України плати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, на думку суду, нарахування відсотків за користування кредитом (окрім суми відсотків в розмірі 16 326,63 грн за період з 30.09.2008 по 29.09.2009, які стягнуті судовим рішенням у справі №6/110-1976) є правомірним за період з 30.09.2009 по 15.10.2009.
З 16.10.2009 позивач вправі нараховувати лише врегульовану приписами ст. 625 ЦК України плату за прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, співставивши визначені позивачем періоди нарахуванні 3% річних та відсотків за неправомірне користування кредитом, суд прийшов до висновку, що нарахування 3% річних за період з 01.01.2010 по 14.08.2011, з огляду на заявлені в цей період відсотки за неправомірне користування кредитом, є безпідставним.
Так, згідно проведеного судом перерахунку за період з 30.09.2009 по 15.10.2009 правомірним є нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 716 грн 19 коп.
Відтак, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в загальній сумі 17 042 грн 82 коп. (16 326,63 грн- відсотки по рішенню суду від 11.12.2009 у справі №6/110-1976 + 716,19 грн - відсотки за користування кредитом за період з 30.09.2009 по 15.10.2009).
Відсотки за користування кредитом за період з 16.10.2009 по 29.10.2009 та за період з 01.01.2010 по 14.08.2011 в сумі 10 311 грн 87 коп. нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Згідно проведеного судом перерахунку 3% річних за період з 02.11.2009 по 31.12.2009 правомірним є нарахування останніх в сумі 383,67 грн. Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення за період з 02.11.2009 по 31.12.2009 підлягає сума 3% річних визначена позивачем в розмірі 316 грн 80 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
3% річних за період з 01.01.2010 по 14.08.2011 в сумі 2 249,72 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає.
Згідно проведеного судом перерахунку відсотків за неправомірне користування кредитом за період з 01.01.2010 по 14.08.2011 правомірним є нарахування останніх в сумі 52 908 грн 26 коп. Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає сума відсотків за неправомірне користування кредитом визначена позивачем - 33 537 грн 86 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 441 грн 75 коп. - збільшення боргу по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 02.11.2009 по 31.12.2014, суд відзначає наступне:
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, суд, в межах визначеного позивачем періоду, та з врахування встановленого при розгляді даного спору факту зміни позивачем строку виконання основного зобов'язання, а відповідно і наявності права проводити передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування на всю суму кредиту, провів перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат.
Згідно проведеного судом перерахунку, за період з 02.11.2009 по 31.12.2014 правомірним є нарахування інфляційних втрат в розмірі 35 576 грн 30 коп.
Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог до стягнення підлягає сума інфляції визначена позивачем - 24 441 грн 75 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
При вирішенні даного спору судом, окрім зазначених вище постанов Верховного Суду, враховано і позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2018 по справі №308/8568/16-ц та у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №913/377/17.
Ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
У відповідності до вимог ст. 123, ч. 1 п. 2 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 297 грн 09 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягають відшкодування позивачу за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-75, 86, 123, 129, 165, 178, 195, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сендецького Богдана Михайловича, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провул. Шевченка, 12, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002:
- 77 800 грн - заборгованості по кредиту;
- 50 580 грн 68 коп. - заборгованості по процентам, з яких: 17 042 грн 82 коп. - відсотки за користування кредитом, 77 800 грн - заборгованості по кредиту, 716 грн 19 коп. - відсотки за користування кредитом та 33 537 грн 86 коп. - відсотки за неправомірне користування кредитом;
- 24 441 грн 75 коп. - збільшення боргу по кредиту з урахування встановленого індексу інфляції за період з 02.11.2009 по 31.12.2014;
- 316 грн 80 коп. - 3% річних за період з 02.11.2009 по 31.12.2009;
-2 297 грн 09 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решта частини позову відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 17.10.2018
Суддя І.М. Гирила