ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.10.2018Справа № 910/8293/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» (02140, м.Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 43)
про стягнення 18 395,70 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Бородіна Ю.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант" (надалі також - відповідач) про стягнення 18 395,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків спричинених внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8293/18, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
13.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про призначення експертизи та заяву про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 постановлено справу №910/8293/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.08.2018.
23.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 27.08.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна», відкладено підготовче засідання у справі № 910/8192/18 на 19.09.2018.
29.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення доказів направлення позову з додатками третій особі.
17.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача заява про долучення доказів направлення відзиву з додатками третій особі.
В підготовче зсідання 19.09.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача та третьої особи уповноважених представників в засідання суду не направили.
В підготовчому засіданні Судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі автотоварознавчої експертизи.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.
Відповідно до частин 1-2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
Враховуючи наявний в матеріалах справи Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 2/18 від 24.01.2018, складений СПД ОСОБА_5, який не викликає сумнівів у його достовірності, Суд зазначає, що може самостійно встановити фактичні обставини даної справи на підставі поданих сторонами доказів.
Окрім того, Суд також звертає увагу, що виходячи зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Отже, наявність висновку експерта не виключає обов'язку сторони, в даному випадку відповідача, подати інші докази на підтвердження своїх заперечень.
Отже, з урахуванням позиції позивача, виходячи з підстав позовних вимог, Суд доходить висновку, що в даному випадку призначення судової експертизи є недоцільним та необґрунтованим, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Ухвалою від 19.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі автотоварознавчої експертизи.
У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
19.09.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.10.2018.
В судове засідання 08.10.2018 з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи уповноважених представників в засідання суду не направили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ухвали суду третій особі та поверненням на адресу суду конверту з ухвалою від 19.09.2018, направленою відповідачу.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/8293/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 08.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.07.2017 між Приватним акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (Страховик) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант" (Страхувальник) було укладено Договір № 1054960 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, застрахованим транспортним засобом за яким з-поміж інших значиться автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, 2017 р.в.
16.12.2017 на пр. Повітрофлотському, 52, в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3017353392908802.
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_7 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.01.2018 у справі №760/299/18 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2/18 від 24.01.2018, виконаного СПД ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, складає 108 211,07 грн.
Згідно з рахунком-фактурою № КОК-00099 від 15.01.2018, виставленим ФОП ОСОБА_8, вартість ремонту автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, становить 86 429,64 грн.
Відповідно до Акту виконаних робіт № КО-К-00099 від 28.02.2018, ФОП ОСОБА_8 було здійснено ремонт автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, вартість якого склала 86 429,64 грн.
За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 03.02.2018 страховиком складено страховий акт № 2680\17\50\ТР25\00\2, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 86 429,64 грн.
В порядку умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 86 429,64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8055 від 12.02.2018, №1304 від 14.02.2018, №8090 від 15.02.2018, № 1600 від 27.02.2018, № 8191 від 23.02.2018.
За наслідками звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 31.05.2018 відповідач сплатив на користь позивача 68 033,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ID-106423 від 31.05.2018.
Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_3, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1332947 (франшиза - 0,00 грн., ліміт за шкоду по майну - 100 000,00 грн.).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП, у загальному розмірі 86 429,64 грн., оскільки відповідачем не у повному обсязі сплачено вказану суму, позивач просить стягнути з відповідача частину несплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 395,70 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що двері задньої стінки пошкодженого автомобіля потребують лише ремонту, а не заміни. Оскільки звіт є лише попереднім оціночним документом, відповідач взяв до уваги ремонтну калькуляцію від 26.12.2017, складену ФОП ОСОБА_8, відповідно до якої вартість дверей складає 21 642,00 грн. В акті виконаних робіт застосована знижка 15%, відтак, вартість дверей становить 18 395,70 грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування складає 68 033,94 грн (86 429,64 грн - 18 395,70 грн), що і було виплачено відповідачем. Отже, відповідач вважає, що виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_3, встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.01.2018 у справі №760/299/18.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_3, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № АМ/1332947.
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_4, згідно із сумою, що вказана в документах особи, яка здійснювала ремонт пошкодженого автомобіля, а саме, рахунку-фактурі № КОК-000099 від 15.01.2018 та акті виконаних робіт № КО-К-00099 від 28.02.2018.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1332947 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 86 429,64 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018 відповідач сплатив на користь позивача частину стразового відшкодування у розмірі 68 033,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ID-106423 від 31.05.2018.
Що стосується заперечень відповідача проти решти суми у розмірі 18 395,70 грн, Суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність ремонту дверей задньої стінки замість їх заміни, як це було здійснено згідно з актом виконаних робіт № КО-К-00099 від 28.02.2018, не підтверджені, а ні належними й допустимими доказами, а ні відповідними розрахунками, а ґрунтуються виключно на власних висновках Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант".
При цьому, Суд звертає увагу, що у поданому позивачем Звіті про визначення вартості матеріального збитку № 2/18 від 24.01.2018, складеним СПД ОСОБА_5, експерт дійшов висновку про необхідність заміни дверей задньої стінки. Обставин, які б викликали сумніви щодо змісту, достовірності чи повноти проведеного експертного дослідження, Судом не встановлено.
Більше того, при зверненні до Суду позивач виходив з вартості фактичного ремонту пошкодженого автомобіля, а не сум, вказаних у звіті.
Таким чином, аргументи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову, Судом відхилені як недоведені та необґрунтовані.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 19411125) страхове відшкодування у розмірі 18 395 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.10.2018
Суддя Т.Ю. Трофименко