ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2018 р. Справа № 910/10028/18
За позовом Комунального підприємства " Обласний інформаційно - технічний центр "
До Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "
Про спонукання виконати дії
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Закаблуков А.С. - предст.
Від відповідача Чеботарьова І.Г. - предст.
Обставини справи:
Позивач - комунальне підприємство " Обласний інформаційно - технічний центр " звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про:
- спонукання відповідача - публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України " до укладення з комунальним підприємством " Обласний інформаційно - технічний центр " додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1295/1718-ТЕ-32 шляхом визнання додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1295/1718-ТЕ-32 укладеною в редакції публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "
- спонукання відповідача - публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України " до укладення з комунальним підприємством " Обласний інформаційно - технічний центр " додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1296/1718-БО-32 шляхом визнання додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1296/1718-БО-32 укладеною в редакції публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "
- спонукання відповідача - публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України " до укладення з комунальним підприємством " Обласний інформаційно - технічний центр " додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. №1297/1718-КП-32 шляхом визнання додаткової угоди до договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. №1297/1718-КП-32 укладеною в редакції публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України "
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/10028/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 20.09.2018 р.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
13.10.2017 р. між позивачем ( споживачем ) та відповідачем ( постачальником ) були укладені договори постачання природного газу: № 1295/1718-ТЕ-32, № 1296/1718-БО-32 та №1297/1718-КП-32
Відповідно до умов вказаних договорів відповідач зобов'язався поставити позивачу у 2017 - 2018 роках природний газ, а останній зобов'язався оплатити його на умовах даного договору
Вказаний природний газ відповідач зобов'язався постачати виключно:
- для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
- для виробництва теплової енергії, яка споживається бюжетними установами/організаціями
- для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Строк дії вказаних договорів з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. ( п. 12.1 договорів )
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 02.04.2018 р. звернувся до відповідача з пропозицію укласти додаткові угоди до договорів постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1295/1718-ТЕ-32, № 1296/1718-БО-32 та №1297/1718-КП-32 стосовно продовження встановленого договорами періоду постачання природного газу ( з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. ) та строку дії договорів ( до 31.05.2018 р. включно ). ( лист від 02.04.2018 р. № 03/04 )
У відповідь на вказану пропозицію відповідач повернув комунальному підприємству " Обласний інформаційно - технічний центр " проекти додаткових угод на пролонгацію договорів постачання природного газу без розгляду, у зв'язку з невизначеністю питання щодо правонаступництва за борговими зобов'язаннями Харківського обласного комунального підприємства " Дирекції розвитку інфраструктури території " за використаний природний газ. ( лист від 17.04.2018 р. № 26-2708/1.2-18 )
В подальшому комунальним підприємством " Обласний інформаційно - технічний центр " на адресу відповідача був направлений лист від 25.06.2018 р. № 27/06 щодо пролонгації договору постачання природного газу від 13.10.2017 р. № 1296/1718-БО-32 на липень 2018.
Листом від 10.07.2018 р. № 26-4329/1.2-18 повернуло без розгляду проект додаткової угоди на пролонгацію вказаного договору на липень 2018 р.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно та незаконно ухиляється від оформлення договірних взаємовідносин щодо постачання природного газу за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р., для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та іншим споживачам.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 3 Закону України " Про ринок природного газу " ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій та за принципами вільного вибору постачальника природного газу.
Твердження позивача щодо монопольного становища відповідача на ринку природного газу є помилковим та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України " Про ринок природного газу " постачання природного газу здійснюється відповідно до договору.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3,6,203,626,627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формує загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів ( вільне волевиявлення учасника правочину ), зокрема:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України ) - домовленісті між позивачем та відповідачем щодо укладення додаткових угод досягнуто не було.
- правочин юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі ( ст. 208 ЦК України )- проекти додаткових угод до договорів, направлені позивачем відповідачу, повернуто позивачу без підписання.
- зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України ) - умови спірних додаткових угод не були погоджені між позивачем та відповідачем.
- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( ч. 1 ст. 638 ЦК України ) ( інші ввипадки визнання договору укладеним зазначені у ст. 642-643 ЦК України ) - позивач і відповідач за змістом оспорюваних додаткових угод не досягнули згоди з усіх істотних умов.
Таким чином, у приписах ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору; виборі контрагентів; погодженні умов договору, разом з тим, закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України визначив, що свобода договору не є обмеженою, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, але позивач не наводить норми закону, яка б поклала на відповідача безумовний обов'язок укласти спірні додаткові угоди.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конректизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів ( ч.ч. 3,4,7 ст. 179 Господарського кодексу України ).
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Суд вважає, що договір може бути укладений за рішенням суду, проте, лише у випадку існування норм закону, що передбачають обов'язковість укладення такого договору, а право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.
Саме лише відмова відповідача позивачу в укладенні додаткових угод до договорів постачання природного газу не є підставою для застосування можливості врегулювання існуючих відносин сторін щодо поставки газу шляхом укладення додаткових угод з відповідачем.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів ( примірні договори ), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори ( ст.179 ГК України )
Типові та примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, головною ознакою типових договорів є їх обов'язковість ( типові договори можути мати форму самостійного нормативного акту або виступають як додаток до нормативних актів і відтворюють окремі його положення, примірний договір має рекомендаційний характер ).
Чинне законодавство України не містить приписів щодо обов'язку укладення позивачем договорів постачання природного газу ( в тому числі й додаткових угод ) з відповідачем, якщо типова форма договорів постачання/купівлі - продажу газу відсутня.
Постанова Кабінету Міністрів України " Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу " від 22.03.2017 р. № 187 та Розпорядження Кабінету Міністрів України " Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року " від 04.10.2017 р. № 720 - р не містить безумовного обов'язку для позивача щодо укладення договорів постачання природного газу та як наслідок й спірних додаткових угод виключно з відповідачем.
Обгрунтовуючи у позовній заяві власну правову позицію позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України " Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу " від 22.03.2017 р. № 187 та розпорядження Кабінету Міністрів України " Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року " від 04.10.2017 р. № 720 - р вказуючи, що даними актами передбачений обов'язок відповідача укласти договори на купівлю - продаж газу з позивачем, але при цьому позивач не наводить конкретної норми вказаних нормативних актів, яка б прямо зобов'язувала відповідача укласти спірні додаткові угоди.
Крім того, у позивач наявна заборгованість перед НАК " Нафтогаз України " за використаний природний газ, оскільки позивач у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України " Про теплопостачання " є правонаступником за борговими забов'язаннями Харківського обласного комунального підприємства " Дирекції розвитку інфраструктури території "
Укладення спірних додаткових угод до договорів постачання природного газу між позивачем та відповідачем у запропонованій редакції суперечить приписам чинного законодавства України, що регулюють порядок постачання газу.
Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовною заявою у липні 2018 р. з вимогами визнати укладеними додаткові угоди до договорів постачання природного газу, згідно умов яких природний газ від відповідача до позивача мав передаватися позивачу у період з 01 квітня 2018 по 31 травня 2018 .
Згідно ч. 2 ст. 187 Господарсьского кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Хоча, приписами частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторонам договору надано право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, разом з тим, за змістом вказаної норми застосування умов договору на період до його укладення можливе лише у випадку, коли між сторонами вже існували правовідносини до моменту укладення договору.
Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження поставки природного газу та його оплати, тобто не доведено існування між позивачем та відповідачем відповідних господарських правовідносин, у зв'язку з чим, застосування умов спірних додаткових угод до договорів постачання на період до їх фактичного укладення є неправомірним.
На думку суду, умови спірних проектів дадаткових угод до договорів постачання щодо строку дії договору, з огляду на термін постачання газу, не узгоджується з приписами частини 1 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких строком дії господарського договору є час впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Разом з тим, суд вважає, що у разі задоволення позову спірні додаткові угоди фактично будуть укладені після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов'язку щодо поставки газу, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином.
Обраний позивачем спосіб захисту прав суб'єктів господарювання не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав та інтересів та є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача ( Публічного акціонерного товариства " Газ України " Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України " ).
Відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. ( у редакції, яка до 15.12.2017 р. )
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 16.10.2018 р.
СуддяВ.І.Пінчук