ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2018Справа № 910/4927/18
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/4927/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії
"Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 3147237,89 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Аксельрод М.І.;
від відповідача: Пегза К.К.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 3147237,89 грн. штрафу за недопоставку товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ЦЗВ-12-03117-02 від 24.11.2017 в частині поставки попередньо оплаченого товару у кількості та строки обумовлені в договорі, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 3147237,89 грн. на підставі Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4927/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.05.2018 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову, оскільки причина припинення поставки товару обумовлена прийняттям протокольного рішення комісією ПАТ "Українська залізниця" відповідно до ч. 2 розділу V Порядку здійснення операцій з металобрухтом, затвердженого наказом ПАТ "Українська залізниця" від 28.12.2016 № 821, за яким встановлено мінімальний рівень цін реалізації металобрухту (зміна ціни в бік збільшення відбулася на 22%), у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості поставляти продукцію за цінами, нижче рекомендованих Комісією. Відтак, за відсутності можливості відвантаження товару по цінах, визначених у договорі, відповідач, дотримуючись п. 4.1 договору, повернув попередню оплату позивачу, тобто дотримався умов договору щодо дій у разі неможливості виконання його умов, за порушення якої встановлено санкцію у вигляді сплати пені. При цьому, відповідач наголосив на тому, що п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07. 1988 року № 888, не стосується відповідальності за непоставку товару за договором та не відповідає змісту існуючих правовідносин. Також, відповідач зазначає про порушення позивачем порядку обов'язкового досудового врегулювання спору, передбаченого п. 5.1 договору.
22.05.2018 позивач, через відділ діловодства суду, подав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, оскільки ціна є істотною умовою договору та може бути змінена лише за взаємною згодою сторін, а безпідставне повернення попередньої оплати відповідачем є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання. До того ж, з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу листи № 382/3 від 15.02.2018 та № 493/3 від 28.02.2018, відповідно до яких просив продовжити відвантаження товару, проте такі вимоги залишились без відповіді. Позивач також вказав на помилкове посилання відповідача у відзиві на п. 57 Положення про поставки товарів народного споживання, в той час як позовні вимоги ґрунтуються на п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення.
24.05.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив на тому, що умовами п. 4.1 договору сторони визначили порядок дій відповідача у разі неможливості поставки оплаченої продукції, а саме повернення попередньої оплати і встановили відповідальність за порушення вказаного обов'язку у вигляді сплати пені. Будь-якої іншої відповідальності у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань договором встановлено не було. Відтак, оскільки неможливість поставки продукції була обумовлена прийняттям відповідних нормативних документів локальної дії, які обов'язкові для відповідача і він повернув, на виконання п. 4.1 договору, попередню оплату, посилання позивача на порушення відповідачем умов договору є безпідставними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 10.07.2018
09.07.2018 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких наголосив на тому, що умовами пункту 4.1 договору сторони передбачили умови повернення попередньої оплати, а не можливість односторонньої відмови продавця від виконання договору.
В судовому засіданні 10.07.2018, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, судом поставлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.07.2018.
В судовому засіданні 24.07.2018 суд, у відповідності до ст. 216 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 17.08.2018.
В судовому засіданні 17.08.2018 суд, у відповідності до ст. 216 ГПК України, оголосив перерву у розгляді справи по суті на 25.09.2018.
Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2018 позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 25.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва
24 листопада 2017 року між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № ЦЗВ-12-03117-02 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт великогабаритний, вид № 510 (рейковий брухт та рейки б/в 4-ї групи ) згідно ДСТУ 4121-2002, (далі - Товар), кількість і ціна якого вказана в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 2.1 договору ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті - гривні. Постачання здійснюється за ціною, вказаною в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Загальна кількість товару становить 15 000,00 тонн (п'ятнадцять тисяч тонн). Допустиме відхилення загальної ваги по договору у межах +/- 10 %. В залежності від завантаження транспортних засобів, обсяг товару, що постачається, може змінитися. Перебільшення поставленого обсягу товару підлягає прийманню покупцем, з подальшим обов'язковим врегулюванням різниці додатковою угодою (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 сума договору складає 102 270 000,00 грн. (сто два мільйони двісті сімдесят тисяч гривень 00 копійок), звільнено від ПДВ відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Умовами п. 2.6 договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати наступним чином:
п. 2.6.1. Сума попередньої оплати в розмірі 30% суми договору, яка становить 30681000,00 грн. вноситься покупцем на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання договору на підставі рахунку наданого продавцем;
п. 2.6.2. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплаті відповідно до пункту 2.6.1 договору, покупець сплачує 30 % суми договору, яка становить 30681000,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати;
п. 2.6.3. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплати відповідно до пункту 2.6.2 договору, покупець сплачує залишок суми договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати, за винятком суми гарантійного внеску в розмірі 9 420 000,00 грн., сплаченого в якості забезпечення участі в аукціоні, який зараховується в якості частини попередньої оплати за товар.
В свою чергу, продавець поставляє покупцю товар на умовах FCA станція відправлення (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» редакції 2010 року) в межах України, з подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які зазначені в листі-повідомленні покупця, відвантажувальними партіями не менше одного залізничного вагона протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту здійснення попередньої оплати відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 договору (п. 3.1 договору).
У розділі 4 договору сторонами узгоджена відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.
Так, згідно п. 4.1 договору у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, передбачених пунктом 3.1 договору, продавець протягом 10 (десяти) банківських днів зобов'язується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.
Пункт 4.2 договору передбачає, що у разі ненадходження попередньої оплати у розмірі та строки, встановлені пунктами 2.6.1, 2.6.2 та 2.6.3 договору, гарантійний внесок, сплачений покупцем в якості забезпечення участі в аукціоні, не повертається.
Відповідно до п. 4.3 договору у випадку несвоєчасної доплати покупцем залишків вартості поставленого продавцем товару (пункт 2.6.4 договору), покупець сплачує продавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.
Сплата пені не звільняє сторони від виконання умов цього договору (п. 4.4 договору).
Згідно з п. 4.5 договору в разі порушення пункту 8.3 договору, сторона, яка здійснила відступлення права вимоги без письмового погодження іншої сторони за договором, сплачує останній штраф у розмірі 20% від суми договору. Угода про відступлення права вимоги, укладена в порушення пункту 8.3 договору за ініціативою зацікавленої сторони, визнається недійсною у порядку, визначеному чинним законодавством.
В розділі 8 «Інші умови», а саме в 8.5 договору визначено, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються вимогами нормативних документів ПАТ «Укрзалізниця», Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888, Інструкцій П-6, П-7 та ІНКОТЕРМС редакції 2010 року.
За умовами п. 8.6 (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2017) цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2018 в частині поставки товару, але в будь-якому випадку до закінчення взаєморозрахунків. За згодою сторін строк дії договору може бути продовжено відповідно до чинного законодавства України.
У Специфікації № 1 до договору, сторони погодили кількість та ціну товару (брухт великогабаритний, вид № 510 (рейковий брухт та рейки б/в 4-ї групи ) згідно ДСТУ 4121-2002), а саме: кількість становить 15000,00 т, ціна за тону становить 6818,00 грн., всього на суму 102 270 000,00 грн.
На виконання умов договору, позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату в загальній сумі 70782000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 16.11.2017 на суму 9420000,00 грн., від 29.11.2017 на суму 30681000,00 грн. та від 22.12.2017 на суму 30681000,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, в період з 02.12.2017 по 07.02.2018 відвантажив товар в кількості 7727,025 т на загальну суму 52682856,45 грн., що підтверджується залізничними накладними та визнається сторонами.
Спір виник внаслідок не поставки відповідачем всієї кількості товару протягом дії договору, що, за доводами позивача, є підставою для застосування до відповідача штрафу в розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції, передбаченого п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує на те, що припинив поставку товару відповідно до ч. 2 розділу V Порядку здійснення операцій з металобрухтом, затвердженого наказом ПАТ "Українська залізниця" від 28.12.2016 № 821 у зв'язку з прийняттям ПАТ «Укрзалізниця» протокольного рішення щодо підвищення відпускної ціни на металобрухт більше ніж на 22%. В свою чергу, умовами п. 4.1 договору сторони визначили порядок дій відповідача у разі неможливості поставки оплаченої продукції, а саме повернення попередньої оплати і встановили відповідальність за порушення вказаного обов'язку у вигляді сплати пені. Будь-якої іншої відповідальності, у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, договором встановлено не було, а тому нарахування позивачем штрафу на підставі Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888, яке до того ж втратило чинності у зв'язку із набранням чинності Господарським кодексом України, є безпідставним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
За умовами п. 3.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу, обумовлений договором товар, на умовах FCA станція відправлення (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» редакції 2010 року) в межах України, з подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які зазначені в листі-повідомленні покупця, відвантажувальними партіями не менше одного залізничного вагона протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту здійснення попередньої оплати відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 договору.
При цьому, п. 4.1 договору сторони погодили, що у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, передбачених пунктом 3.1 договору, продавець протягом 10 (десяти) банківських днів зобов'язується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.
Отже, укладаючи договір поставки № ЦЗВ-12-03117-02, в розділі 4 договору, який визначає відповідальність сторін, сторони узгодили, що у випадку неможливості поставки обумовленого договором товару, продавець зобов'язаний протягом десяти банківських днів повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця і встановили відповідальність за не виконання вказаного обов'язку у вигляді сплати пені.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач, на виконання умов п. 4.1 договору, 27.03.2018 та 30.03.2018 повернув позивачу залишок попередньої оплати в загальній сумі 18099143,55 грн., у зв'язку з неможливістю виконання договірних зобов'язань, передбачених пунктом 3.1 договору, так як 06.02.2018 комісією ПАТ «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів прийняте протокольне рішення №Ц-3/10 щодо встановлення мінімальних цін при реалізації брухту чорних та кольорових металів (збільшення відпускної ціни на 22%), яка не була узгоджена сторонами. Тоді як, за змістом абз.3 п. 2 розділу 5 Порядку здійснення операцій з металобрухтом, затвердженого наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 28.12.2016 №821, реалізація металобрухту проводиться за цінами не нижче мінімального рівня цін, що встановлюються протокольними рішеннями засідань комісії ПАТ «Укрзалізниці» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів.
Інших випадків настання відповідальності продавця, в тому числі і за невиконання зобов'язання з поставки товару ані по кількості, ані з порушенням строків поставки в розділі 4, який визначає відповідальність сторін, сторонами передбачено не було.
При цьому, суд відхиляє обґрунтування позивача, наведені у позові, щодо наявності у відповідності до п. 8.5 договору підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, встановленого п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 року № 888 затверджено «Положение о поставках продукции производственно-технического назначения», пунктом 57 якого передбачено, що за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8 відсотків від вартості непоставленої у строк продукції за окремими найменуваннями номенклатури (асортименту) (мовою оригіналу «За просрочку поставки или недопоставку продукции поставщик уплачивает покупателю неустойку в размере 8 процентов стоимости не поставленной в срок продукции по отдельным наименованиям номенклатуры (ассортимента)»).
В той же час, постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
16 січня 2003 року Верховною Радою України прийнято Господарський кодекс України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Отже, з моменту прийняття Господарського кодексу України питання про відповідальність та відносини щодо договору поставки врегульовані цим Кодексом.
Статтею 193 «Загальні умови виконання господарських зобов'язань» Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями розділу V Господарського кодексу України врегульована відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
Так, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Визначення штрафних санкцій як господарських санкцій, їх розмір та порядок застосування врегульований статтями 230, 231, 232 Господарського кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України окремо встановлений розмір штрафних санкцій у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а саме: штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відтак, у відповідності із постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», норми, встановлені у «Положении о поставках продукции производственно-технического назначения», яке затверджено постановою Ради Міністрів СРСР 25.07.1988 року № 888, зокрема в частині відповідальності за порушення зобов'язання, не можуть бути застосовані до господарюючих суб'єктів, оскільки 01.01.2004 набрав чинності кодифікований акт законодавства - Господарський кодекс України, який врегулював спірні правовідносини, що виникли у сторін у зв'язку з виконанням (неналежним виконанням) господарських зобов'язань, в даному випадку, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань постачальника за договором поставки в частині зобов'язання поставити товар в обумовленій сторонами кількості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача заявленого до стягнення штрафу за непоставку товару в розмірі, встановленому актом законодавства Союзу РСР, який втратив свою дію в цій частині відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII у зв'язку з набранням чинності Господарським кодексом України.
При цьому, вирішуючи справу, суд не оцінює правовірність дій відповідача по зупиненню поставки у зв'язку з збільшенням відпускної ціни на продукцію, оскільки предметом спору є не наявність правових підстав для збільшення ціни на продукцію, а наявність чи відсутність правових підстав для нарахування штрафу в розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції, на підставі п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що умовами договору поставки № ЦЗВ-12-03117-02 від 24.11.2017 підстави, розмір і порядок стягнення штрафу за неналежне виконання зобов'язання з поставки товару по кількості не встановлено, а зазначений позивачем акт законодавства в якості правової підстави позову втратив чинність, у відповідності до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3147237,89 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.10.2018.
Суддя Т.В. Васильченко