ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2018 Справа № 910/2411/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський",
2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
за участю представників:
від позивача: Кандаурова А.П.;
від відповідача-1: Гурський М. Р., Біцюк В.С.;
від відповідача-2: Ніколенко О.В.
До господарського суду міста Києва звернувся керуючий санацією Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (далі - ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", позивач, боржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський" (далі - ТОВ "Племінний завод "Біловодський", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі комбікормового заводу, що знаходиться за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, 1, укладеного відповідачами 15.09.2017 р.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач, перебуваючи у процедурі санації, виявив, що вказане нерухоме майно було реалізоване заінтересованій особі - ТОВ "Біловодський елеватор" на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р. на вкрай невигідних для позивача умовах. У подальшому, право власності на вказану будівлю комбікормового заводу було зареєстроване за ПАТ "КБ "Хрещатик" (відповідач-2) та було відчужене останнім на користь ТОВ "Племінний завод "Біловодський" (відповідач-1) на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р. Зазначений договір позивач вважає неправомірно укладеним, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", що набрала законної сили, первинний договір купівлі-продажу від 09.04.2011 р. був визнаний недійсним та за позивачем визнано право власності на вказане нерухоме майно, що свідчить, на його думку, і про недійсність наступного договору, що є предметом даного спору.
Отже, у позові ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначає, що він є власником вищевказаного нерухомого майна та, посилаючись на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р., просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2017 р., укладений між ТОВ "Племінний завод "Біловодський" та ПАТ "КБ "Хрещатик".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, встановлений законом, відповідачі - ТОВ "Племінний завод "Біловодський" та ПАТ "КБ "Хрещатик" надали суду свої відзиви на позов, у яких проти позовних вимог заперечили, вважали їх необґрунтованими.
У підготовчому засіданні відповідач-2 - ПАТ "КБ "Хрещатик" заявив клопотання про зміну територіальної підсудності справи та направлення її за місцезнаходженням позивача, оскільки усі майнові спори, у тому числі і щодо визнання недійсними будь-яких правочинів, повинні вирішуватись за місцезнаходженням боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ").
Дійсно, відповідно до ч. 9 ст. 30 ГПК України за місцезнаходженням боржника розглядаються справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, зокрема - справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Проте, в даному спорі позовні вимоги заявлені не до боржника (ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ"), а до ТОВ "Племінний завод "Біловодський" та ПАТ "КБ "Хрещатик", про банкрутство яких справи не відкриті, з огляду на що суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Також у підготовчому засіданні ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2018 р. провадження у справі було зупинено до перегляду постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та набрання законної сили рішенням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами перегляду вказаної постанови. Після настання зазначених обставин провадження у даній справі було поновлено ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р.
У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача-1 - ТОВ "Племінний завод "Біловодський" проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили про недоведеність вимог позивача та обрання ним неналежного та неефективного способу захисту. Крім того, просили застосувати строк позовної давності до заявлених вимог та відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 - ПАТ "КБ "Хрещатик" також вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту та зазначив про безпідставність вимог позивача, оскільки майно, що є предметом договорів купівлі-продажу від 09.04.2011 р. та 15.09.2017 р., вибуло за волею позивача. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2007 р. між ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (правонаступником якого є ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ") (позичальник) та ПАТ "КБ "Хрещатик" (кредитор) був укладений генеральний кредитний договір № 08-09-07, у межах якого були укладені окремі кредитні договори, зокрема, кредитний договір № 08-09-07/1 від 25.09.2007 р. та кредитний договір № 35-12-10 від 28.12.2010 р.
На забезпечення виконання вказаних кредитних договорів, ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (правонаступником якого є ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ") (іпотекодавець) уклав з ПАТ "КБ "Хрещатик" (іпотекодержатель) договори іпотеки № 08-09-07/z1 від 25.09.2007 р. та № 35-12-10/z1 від 28.12.2010 р., за якими об'єктом іпотеки виступило нерухоме майно, зокрема - будівля комбікормового заводу, що знаходиться за адресою: Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, 1.
У подальшому, ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (правонаступником якого є ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ") (продавець), за згодою іпотекодержателя (ПАТ "КБ "Хрещатик"), відчужило об'єкт договору іпотеки (будівлю комбікормового заводу) на користь ТОВ "Біловодський елеватор" (покупець) на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р., про що 11.05.2011 р. приватний нотаріус Міловського районного нотаріального округу Нєдовєсова Н.М. внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як пояснив у судовому засіданні представник ПАТ "КБ "Хрещатик", внаслідок набуття ТОВ "Біловодський елеватор" права власності на будівлю комбікормового заводу та укладення із ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" договору про переведення боргу від 28.04.2011 р., новим позичальником та іпотекодавцем за вищевказаними кредитними та іпотечними договорами стало ТОВ "Біловодський елеватор". А 26.12.2014 р. ТОВ "Біловодський елеватор" уклало із ТОВ "Агрофірма "Біловодська" договір про переведення боргу № 63/1-20/14, у зв'язку із чим вже ТОВ "Агрофірма "Біловодська" набуло прав та обов'язків позичальника та іпотекодавця перед ПАТ "КБ "Хрещатик" за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки.
У подальшому, відповідачем-2 - ПАТ "КБ "Хрещатик" за договорами іпотеки № 08-09-07/z1 від 25.09.2007 р. та № 35-12-10/z1 від 28.12.2010 р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - будівлю комбікормового заводу, розташовану за адресою: Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, 1, у зв'язку із чим новим власником цього нерухомого майна стало ПАТ "КБ "Хрещатик", про що 10.03.2016 р. був внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 13623009.
Належність відповідачу-2 майна, яке було відчужене за спірним договором купівлі-продажу також була встановлена у постанові Донецького апеляційного господарського суду України від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", яка набрала законної сили.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2011 р. господарським судом Луганської області було порушено провадження у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (позивач у даній справі). Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.04.2016 у вказаній справі стосовно боржника було введено процедуру санації, керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Кандаурову А.П.
Як пояснив представник позивача, під час здійснення процедури санації було виявлено, що відчуження боржником вищевказаного комбікормового заводу на користь ТОВ "Біловодський елеватор" за договором купівлі-продажу від 09.04.2011 р. було здійснене з метою виведення основних фінансових активів боржника та доведення його до банкрутства. У зв'язку з цим керуючий санацією звернувся в межах справи № 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" із заявою про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2017 р. заяву керуючого санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" Кандаурової А.П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р. було залишено без задоволення в порядку п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За результатами перегляду вказаного рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2018 р. (до набрання законної сили якої зупинялось провадження у даній справі), ухвалу господарського суду Луганської області від 07.06.2017 р. скасовано, заяву керуючого санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" Кандаурової А.П. про визнання договорів недійсними задоволено, зокрема:
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор" щодо відчуження будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1;
- визнано за ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на вказану будівлю комбікормового заводу;
- зобов'язано ПАТ "КБ "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлю комбікормового заводу, розташовану за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1.
У той же час, встановлено, що Постановою Національного Банку України від 05.04.2016 р. № 234 ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних банків. 05.04.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача. 02.06.2016 р. рішенням Правління Національного банку України № 46-рш було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 03.06.2016 р. № 913 про початок здійснення процедури ліквідації банку, у тому числі і щодо реалізації активів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".
Так, матеріали справи свідчать, що за наслідками електронних торгів, проведених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 07.09.2017 р., був сформований протокол № UA-EA-2017-08-30-000108-c, за яким переможцем торгів з продажу майнового комплексу комбікормового заводу та основних засобів за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, був визначений ТОВ "Племінний завод "Біловодський".
Як встановлено у судовому засіданні, 15.09.2017 р., ПАТ "КБ "Хрещатик" (продавець) та ТОВ "Племінний завод "Біловодський" (покупець) уклали договір купівлі-продажу майна, що продане на аукціоні, який був у подальшому посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за № 13588 (спірний договір купівлі-продажу від 15.09.2017 р.). Відповідно до умов цього договору продавець передає майно - будівлю комбікормового заводу за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, а покупець приймає це майно і сплачує за нього грошову суму за ціною, встановленою за результатами електронних торгів, що відбулись 07.09.2017 р. відповідно до протоколу № UA-EA-2017-08-30-000108-c.
Продаж нерухомого та рухомого майна вчиняється за сумою у розмірі 10 500 001,00 грн., які на момент підписання цього договору фактично були сплачені продавцю у повному обсязі (п. 2.1 договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р.).
Право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 3.1 договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р.). Передача нерухомого та рухомого майна здійснюється за актом приймання-передачі (п. 3.2 вказаного договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтиском печаток сторін та нотаріального посвідчення (п. 5.1).
Також установлено, що на виконання умов вказаного договору ПАТ "КБ "Хрещатик" передало на підставі акту від 15.09.2017 р., а ТОВ "Племінний завод "Біловодський" - отримало будівлю комбікормового заводу за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, а також основні засоби за переліком, зазначеним у цьому акті.
Указаний договір позивач просить визнати недійсним на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", якою визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 р. та за позивачем визнано право власності на будівлю комбікормового заводу.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (ч. 5 п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р.).
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст. 4 ГПК України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; позивач зобов'язаний відповідно до ст. 74 ГПК України довести (підтвердити) в установленому законом порядку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р., не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Як на підставу визнання недійсним спірного правочину (договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р.) позивач посилається на визнання недійсним судом іншого договору, що передував укладенню спірного договору, а саме - договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р.
Проте, належних обґрунтувань позову у розумінні ст. 203 ЦК України заявник суду не надав, зокрема. і на виконання ухвали суду від 06.03.2018 р. про залишення позовної заяви ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" без руху в частині визначення підстав, передбачених законом, для визнання спірного договору недійсним. Зокрема, позивач не вказав, яким нормам закону чи інтересам держави і суспільства суперечив договір купівлі-продажу від 15.09.2017 р. на час його укладення, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто позивач не навів суду обставин щодо порушення в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, а послався на єдину обставину для визнання недійсним договору від 15.09.2017 р. - на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", у якій апеляційний суд визнав недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 р., укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", що був укладений позивачем до спірного договору.
Проте, посилання позивача на встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/2011 підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р., які на думку останнього тягнуть за собою визнання недійсним і договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р., суд не приймає.
При цьому слід зазначити, що визнання договору від 09.04.2011 р. недійсним у вищевказаній справі відбувалось з підстав, передбачених законом, а саме - за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, 233 ЦК України, ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".
Так, колегія суддів дійшла висновку про те, що при укладенні договорів-купівлі продажу нерухомого майна ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" від 09.04.2011 року сторони вчинили правочин, який за своїм змістом та суттю суперечить актам цивільного законодавства України (ст. 509 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 7 Закону України «Про іпотеку»). При цьому судом було встановлено, що за рахунок предмета іпотеки (у даному випадку відчуженої нерухомості за договорами купівлі-продажу від 09.04.2011 року) іпотекодержатель (ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ") мав право та реальну можливість задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням перед ПАТ "КБ "Хрещатик" за значно вищою ціною (ціна яка була встановлена між банком та ТОВ "Біловодський елеватор"), аніж за вартістю реалізації предмета іпотеки (переведенням боргу) відповідно до договорів купівлі-продажу від 09.04.2011 року, яка є істотно меншою, що також свідчить про фактичне виведення активів боржника на користь одного з кредиторів - ТОВ "Біловодський елеватор", що завдало збитки іншим кредиторів, які навіть частково задоволені не були.
Отже, під час розгляду спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.04.2011 р. судом апеляційної інстанції були встановлені обставини вчинення цього правочину боржником на вкрай невигідних для себе умовах (ст. 233 ЦК України), із заінтересованими особами боржника, у зв'язку із чим були спричинені збитки кредиторам останнього. За вказаних обставин та в порядку ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" договір купівлі продажу нерухомого майна від 09.04.2011р. був визнаний судом недійсним.
Твердження позивача про те, що визнання недійсним попереднього договору свідчить про недійсність спірного договору, що розглядається у даній справі, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто визнання недійсним правочину від 09.04.2011р. має своїм наслідком лише повернення сторін у первісний стан, про що зазначалось у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. (під час вирішення похідної позовної вимоги керуючого санацією про визнання права власності на майно та повернення відчуженого нерухомого майна) і не тягне автоматичного визнання недійсним спірного договору від 15.09.2017.
Крім того суд враховує, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6.11.2009 р. договір перевіряється на законність станом на час укладення правочину. Тобто на момент укладення спірного правочину від 15.09.2017 р., рішення суду у справі про банкрутство про визнання недійсним іншого правочину від 09.04.2011 р. (постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р.) не існувало, а обставини викладені в ньому не були встановлені, тому підстав для визнання правочину недійсним на час його укладення немає.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи позивача про наявність підстав, передбачених законом для визнання спірного договору недійсним (ст. 203, 215 ЦК України), є необґрунтованими та недоведеними.
З такими висновками кореспондується також думка суду про обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до роз'яснень, викладених Верховним Судом України у листі від 01.07.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України", суд має врахувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Тому, з цією метою, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
У даному спорі основним доводом ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" є те, що позивач є власником будівлі комбікормового заводу за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, на підставі судового рішення, про яке зазначено вище (постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 21/89б/), а тому договір купівлі-продажу цього майна від 15.09.2017 р., укладений між відповідачами, має бути визнаний недійсним.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вже зазначалось, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", була задоволена заява керуючого санацією вказаного підприємства Кандаурової А.П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 09.04.2011 р., укладеного між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", а також визнано за позивачем право власності на будівлю комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, та зобов'язано ПАТ "КБ "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлю комбікормового заводу.
При цьому, у вказаній справі був встановлений факт незаконності вибуття вказаного нерухомого майна із власності ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та факт подальшої його реєстрації за ПАТ "КБ "Хрещатик", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис № 13623009.
Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 п. 10 Постанови № 9 від 6 листопада 2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, належним способом захисту порушених прав ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", як власника будівлі комбікормового заводу, було б його витребування з незаконного володіння.
Разом з тим, оскільки на момент звернення ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" із даним позовом до суду (01.03.2018 р.) зазначеною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у справі № 21/89б/2011 вже було зобов'язано ПАТ "КБ "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлю комбікормового заводу, тобто зазначене нерухоме майно у відповідача-2 фактично витребувано, то єдиним ефективним способом захисту прав позивача є усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном у порядку ст. 391 ЦК України, а не заявлення позову про визнання договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р. недійсним.
Отже, зважаючи на встановлені обставини, позовні вимоги ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2017 р., укладеного між ТОВ "Племінний завод "Біловодський" та ПАТ "КБ "Хрещатик", задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання представника відповідача-1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Зважаючи на той факт, що порушення прав та інтересів позивача у даній справі за позовом, заявленим у неналежний спосіб захисту, не встановлено, строк позовної давності в даному випадку судом не розглядається.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 4 жовтня 2018 року.
Повний текст рішення складений 16 жовтня 2018 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.