ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2018Справа № 910/6200/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" (63512, Харківська обл., Чугуївський район, село Кам'яна Яруга, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 65 Б; код ЄДРПОУ 38238694)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада Буд Холдинг" ( 01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; код ЄДРПОУ 41086629)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 40; код ЄДРПОУ 21467647)
про стягнення 337 592,51 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Господарець Т.М. - за довіреністю №439 від 03.08.2018р.;
від відповідача: Майстенко І.В. - за довіреністю №16/07-1/Д від 16.07.2018р.;
від третьої особи: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ " звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА БУД ХОЛДИНГ" про стягнення грошових коштів у розмірі 337 592, 51 грн., а саме 254 000,00 грн. авансового платежу, 52 555,52 грн. пені, 3 048,00 грн. процентів, 11 621,64 грн. втрат від інфляції та 16 367,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору субпідряду № 01-11/2017-СПо на облаштування острівців безпеки від 01.11.2017 року в частині виконання передбачених умовами вказаного правочину робіт у строки, визначені календарним графіком, та з належною якістю, в зв'язку з чим, враховуючи неможливість прийняття робіт як неналежно виконаних, перерахований платіжним дорученням № 5696 від 15.11.2017 року авансовий платіж в сумі 254 00,00 грн., на думку позивача, підлягає поверненню.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 254 000,00 грн. - суми авансового платежу, 52 555,52 грн. - пені, 3 048,00 - 3% річних, 11 621,64 грн. - інфляційних втрат, 16 367,35 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 063,90 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява б/н від 16.06.2018 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.07.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 08.08.2018 року в порядку, передбаченому ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" про залучення третьої особи та залучено до участі у справі Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 40; код ЄДРПОУ 21467647) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 21.08.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 року підготовче провадження у справі №910/6200/18 закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.09.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити, доручено забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке відбудеться 04.09.2018 о 12:30, Червонозаводському районному суду міста Харкова (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, Харків, Харківська, 61000) за участі позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ".
У судове засідання, призначене на 04.09.2018 року о 12:30, у приміщення Господарського суду міста Києва з'явився представник відповідача - Майстенко І.В. Однак, судове засідання в режимі відеоконференції 04.09.2018 року не відбулося з технічних причин, що виникли у суді, якому доручено забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
05.09.2018 на електронну пошту Господарського суду міста Києва Червонозаводським районним судом міста Харкова направлено акт б/н від 04.09.2018 року про те, що у зв'язку із технічною несправністю мережі електричної підстанції в м.Харкові, 04.09.2018 з 12-10 год. до 15-20 год. постачання електроенергії в Червонозаводський суд міста Харкова здійснювалося частково, що зумовило тимчасову відсутність доступу до мережі Інтернет. Зазначене унеможливило участь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 25.09.2018 року.
В судовому засіданні 25.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
01.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорстрой Монтаж Київ» (далі по тексту - Позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРКАДА БУД ХОЛДИНГ» (далі по тексту - Відповідач, субпідрядник) в ході реалізації «Обласної програми розвитку дорожнього руху та його безпеки «Нульова смертність на дорогах Київщини» укладено Договір субпідряду №01-11/2017-СПо на облаштування острівців безпеки (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1.) генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання з виконання робіт на об'єктах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 2.1. Сторони погодили, що Субпідрядник зобов'язаний забезпечити якість виконання Робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, технічних умов та чинних норм; усунути у випадку виявлення Генпідрядником всі недоліки та/або дефекти при прийнятті Робіт, або в межах гарантійного періоду в установлений Договором термін; сплатити Генпідряднику штрафні санкції у разі порушення строків при здачі (передачі) Робіт, та/або "недоліків при їх усуненні тощо.
При цьому, порядок здачі-приймання робіт визначений розділом 8 Договору, відповідно до п. 8.1. якого здача-приймання виконаних Робіт здійснюється Сторонами за Актами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту повідомлення Генпідрядника про готовність предмету субпідряду до приймання. У випадку виявлення недоліків (недоробок, дефектів) у виконаних Субпідрядником роботах Генпідрядник має право не підписувати Акт приймання-передачі виконаних робіт і протягом 15 календарних днів з моменту одержання повідомлення Субпідрядника про готовність робіт до приймання-передачі, заявити аргументовану письмову вимогу (мотивовані зауваження) Субпідряднику (п. 8.2.). В разі не підписання Генпідрядником Акту протягом вказаного терміну за відсутності мотивованої відмови Генпідрядника від приймання виконаних Робіт, Роботи вважаються такими, що прийняті (п. 8.З.). Згідно з п. 8.4. у разі мотивованої відмови Генпідрядника, Сторонами складається двосторонній акт з переліком зауважень до виконаних робіт та шляхи їх вирішення.
Загальна вартість Робіт за Договором складає 846 921, 22 грн. (вісімсот сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 22 копійки), в т.ч. ПДВ 20 % - 141 153, 54 грн. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника та проводяться тільки за фактично виконані роботи протягом 7-ми календарних днів після підписання Генпідрядником представлених Субпідрядником належно оформлених актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3), рахунку на оплату (розділ 6 Договору).
Строк виконання робіт погоджений Сторонами та прописаний у п. 5.1. Договору і визначений до 22 грудня 2017 року. При цьому, відповідно до календарного графіку, який є додатком до договору та був наданий Субпідрядником, було встановлено терміни початку та закінчення будівельно-монтажних робіт в розрізі об'єктів, передбачених Договором. Строк же дії Договору був визначений Сторонами до 31 грудня 2017 року і вважався укладеним з дати його підписання Сторонами та скріплення їх печатками, тобто 01.11.2017.
Платіжним дорученням від 15.11.2017 року №5696 Генпідрядником перераховано аванс в сумі 254 000,00 грн. «на виконання робіт з поточного ремонту з улашт. острівців безпеки зг. дог. №01-11/2017-СПо від 01.11.2017, в т.ч. НДС 42333,33 грн.», що були отримані Субпідрядником та не заперечується ним, що підтверджується листом від 11.12.2017 року №11/12/17-л.
У зв'язку з простроченням виконання робіт по об'єктах, передбачених Договором, позивачем направлено відповідачу лист від 27.11.2017 №588 з вимогою про пришвидшення виконання будівельно-монтажних робіт. Оскільки роботи виконані не були, позивач повторно звернувся з листом та вимогою щодо повернення суми авансового платежу (вимогу отримано 11.12.2017, про що свідчить лист Відповідача цією ж датою).
У відповідь на дану вимогу Відповідачем направлено позивачу лист від 11.12.2017 року 11/12/17-л, в якому йшлося про те, що на одному з одинадцяти об'єктів роботи з поточного ремонту з улаштуванням острівця безпеки уже виконані в повному обсязі, а належним чином оформлені акти виконаних робіт будуть передані на погодження та підписання в найкоротший строк. Так, 12.12.2017 було направлено листом з вих. №12/12/17-с довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) на суму 90 576,02 грн., акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та підсумкову відомість ресурсів.
Однак, на порушення умов Договору, а саме п.п. 2.13.1. та 5.2., роботи, представлені в актах, були виконані не в повному обсязі, а також з рядом помилок, які впливають на повну готовність об'єкту, через що Позивачем прийняті бути не могли. Зазначене було викладене в листі від 18.12.2017 року №634.
Так, Позивачем (Генпідрядником за Договором) були виконані всі умови Договору, погоджені Сторонами, у зв'язку з чим він розраховував на належне та в повному обсязі виконання робіт і Відповідачем (Субпідрядником).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов Договору відповідач у встановлений Договором строк Відповідачем взяті на себе зобов'язання на виконання будівельно-монтажних робіт за Договором виконані не були, що є підставою для повернення авансу в розмірі 254 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010).
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 254 000,00 грн. (авансового платежу) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 52 555,52 грн., суд зазначає наступне.
Пунктами 2.1. та 7.4. Договору передбачено відповідальність Субпідрядника за несвоєчасне з порушенням строків виконання робіт, та/або усунення виявлених недоліків, яка полягає у сплаті на користь Генпідрядника пені у розмірі облікової ставки НБУ від загальної ціни Договору за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з робочого дня, що є наступним після останнього дня строку виконання робіт і закінчується в день виконання зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 52 555,52 грн. (пені) , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Окрім того позивач, керуючись статтями 693, 536, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 3 048,00 грн. (3% річних) та 11 621,64 грн. (інфляційних втрат).
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017 року №3-537гс15).
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 048,00 грн. (3% річних) та 11 621,64 грн. (інфляційних втрат) не підлягають задоволенню.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З норми ст. 8 ЦК України вбачається, що застосування аналогії закону можливе за наявності подібних за змістом відносин. Так як подібність за змістом відносин слід визначати виходячи із відносин з безпідставного збереження грошей та відносин позики (таку ж правову позицію висловив ВГСУ у постанові від 14.03.2012 по справі №5015/5566/11), проценти за користування чужими грошовими коштами в даному випадку визначатимуться відповідно до ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, з 19.12.2017 року за користування грошовими коштами Позивача у сумі 254 000,00 грн. відповідач повинен сплатити проценти в сумі 16 367, 35 грн.
30.08.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відшкодування судових витрат, за наслідками розгляду якого суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що заява про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню і становить 1 069,85 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада Буд Холдинг" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; код ЄДРПОУ 41086629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж Київ" (63512, Харківська обл., Чугуївський район, село Кам'яна Яруга, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 65 Б; код ЄДРПОУ 38238694) 254 000 (двісті п'ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. - авансового платежу, 52 555 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. - пені, 16 367 (шістнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 35 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 85 коп. - судового збору, 1 069 (одуну тисячу шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. - судових витрат.
3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.10.2018 року.