ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2018Справа № 910/5744/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" (вул. Заболотного 33/162, м.Київ, 03143)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (вул. Василя Касіяна 2/1, оф. 3, м. Київ, 03191)
про стягнення 259105,20 грн.
За участю сторін:
від позивача: Сергєєв П.О. - довіреність № 1від 04.01.2018 року ;
від позивача: Дяк І.Б. - довіреність б/н від 07.06.2018 року;
від відповідача: Чередніченко М.М. - довіреність б/н від 24.07.2018 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек-С" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" про стягнення 259 105,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем поставлено обладнання, яке не відповідає технічним характеристикам, зазначеним в інструкціях по експлуатації, та за відсутності підтверджуючих матеріалів щодо походження поставленого обладнання (фальсифіковане), в зв'язку з чим позивач був змушений орендувати відповідне обладнання належної якості, внаслідок чого поніс додаткові витрати в сумі 54372,60 грн., отже просить стягнути з відповідача кошти, перераховані за обладнання, в сумі 150 360,00 грн. та збитки в сумі 108 745,20 грн., які складають подвійний розмір фактичного понесених витрат з оренди обладнання, визначені позивачем згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5744/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено 25.07.2018 року.
Підготовче засідання 25.07.2018 року судом відкладено на 08.08.2018 року в порядку, передбаченому ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 28.08.2018 року.
В судовому засіданні 28.08.2018 року на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.09.2018 року.
В судовому засіданні 04.09.2018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 12.09.2018 року.
У судовому засіданні по розгляду справи по суті 12.09.2018 року судом оголошено перерву до 19.09.2018 року.
В судові засіданні 25.07.2018 року, 08.08.2018 року, 28.08.2018 року, 04.09.2018 року, 12.09.2018 року та 19.09.2018 року з'явились представники позивача та відповідача.
20.07.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недотримання порядку приймання товару за якістю, зокрема, не було складено двосторонній акт на підтвердження неналежної якості поставленого товару. Окрім того, відповідач заявив про відсутність підстав для відшкодування збитків, а також про застування наслідків спливу шестимісячного строку на звернення ТОВ "ТРЕК-С" до суду із вимогами про стягнення сплачених коштів та збитків на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України.
06.08.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги. При цьому позивач зазначив про фальсифікацію продукції та з посиланням на ст. 708 ЦК України наголосив на бажанні відмовитись від договору та вимозі про повернення сплаченої за товар грошової суми, а також зауважив про застосування строку давності в один рік.
В поданих 28.08.2018 року через канцелярію суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив проти доводів позивача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
28.08.2018 року через канцелярію суду відповідачем подано заяву про застосування шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 8 ст. 269 ГК України та ст. 267 ЦК України.
Уповноважені представники позивача в судових засіданнях 12.09.2018 року та 19.09.2018 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
В судових засіданнях 12.09.2018 року та 19.09.2018 року представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, за результатами ознайомлення працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕК-С» (позивач у справі) з публічною офертою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА-Будсервіс» (відповідач у справі), розміщеною на Інтернет - ресурсах за посиланнями: https://ukrsnab.com.ua/vibroplita-ntc-it-3330-vc-chekhi-ya-html.html та https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html щодо поставки віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 (далі - обладнання) виробництва компанії NTC (Чеська Республіка), 13.07.2017 року, на підставі усної домовленості між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА-Будсервіс» було виставлено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕК-С» рахунок на оплату обладнання № 474, а саме віброплити NTC ІТ 3330 VC кількістю 1 штука за ціною 95032,00 грн. з ПДВ та вібротрамбовки NTC NT-70 кількістю 1 штука за ціною 55328,00 грн. з ПДВ, всього на суму 150360,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
На підставі виставленого рахунку ТОВ «ТРЕК-С» було здійснено оплату за товар на рахунок відповідача в сумі 150360,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5910 від 03.08.2017 року на вказану суму.
Таким чином, з матеріалів позовної заяви вбачається, що договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо здійснення передплати за товар (обладнання - віброплита та вібротрамбовка) відповідачу та прийняття вказаної оплати останнім, суд, виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків. При цьому зміст зобов'язальних відносин сторін полягає в тому, що відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - віброплиту NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовку NTC NT-70 виробництва компанії NTC (Чеська Республіка) за визначеною адресою доставки, а позивач зобов'язався оплатити товар, які зазначені у відповідному рахунку на оплату.
Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зокрема, сторони узгодили поставку товару (віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70) на суму 150360,00 грн.
Судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача відносно належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-С" умов домовленостей щодо внесення попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар (віброплита NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовка NTC NT-70) в розмірі, обумовленому сторонами на підставі узгодженого рахунку на оплату № 474 від 13.07.2017 року, а відповідачем прийнята вказана оплата без будь - яких зауважень, факт перерахування позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувався.
Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони строк оплати рахунку протягом одного робочого дня. Єдиною зазначеною у рахунку умовою поставки зазначено відпуск товару за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, само вивозом, за наявності довіреності та паспорту, а також зазначення про прийняття факту оплати вказаного рахунку як погодження з умовами поставки товару.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
З урахуванням умов виставленого відповідачем та оплаченого позивачем рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА-БУДСЕРВІС» здійснено поставку 03 серпня 2017 року на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕК-С» продукції виробничо-технічного характеру, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 в комплекті з інструкціями по експлуатації, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 448 від 04.08.2017 року, засвідченою з боку постачальника підписом представника та відбитком печатки.
При цьому на вказаній видатковій накладні міститься зроблена від руки відмітка "Товар не прийнятий, Товар залишається у ТОВ «Трек-С» для перевірки якості та оригінальності, та після перевірки буде прийнято рішення щодо прийняття чи не прийняття Товару, шляхом підписання відповідного Акту», засвідчена підписом представника ТОВ "ТРЕК-С" Михальського М.А., який діяв на підставі довіреності № 761 від 03.08.2017 року, копія якої надана позивачем.
Зокрема, як стверджує позивач, після ознайомлення з технічними характеристиками та зовнішнім виглядом передплаченого по рахунку № 474 від 13.07.2017 року обладнання - вібротрамбовки NTC NT-70, а саме порівняння інформації з сайта за посиланням: https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html та з каталога заводу-виробника на сайті за посиланням: http://ntc.cz/admin/filesen/ModuleCat/1005-NTC 2017 GB.pdf технічні спеціалісти позивача виявили ряд невідповідностей, а саме за зовнішнім виглядом, вагою, розміром підошви, кількістю ударів в хвилину, потужністю двигуна. Інформація про віброплиту NTC ІТ 3330 VC взагалі відсутня на сайті заводу - виробника.
В зв'язку з наведеними невідповідностями та відсутністю у відповідача підтверджуючих документів щодо походження передплаченого обладнання, а також невідповідності обладнання потребам покупця, в листах №103 від 01.09.2017 року та № 109 від 08.09.2017 позивач повідомив відповідача про відмову прийняти вказане обладнання та просив повернути перераховані кошти в сумі 150 360,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "ТРЕК-С", зазначений в листах.
07.09.2017 року ТОВ «ЮА-Будсервіс» своїм листом № 17-1877 повідомило позивача, про необхідність надання обладнання для діагностики в уповноваженому відповідним чином сервісному центрі для повернення коштів. Окрім того, для підтвердження походження обладнання та його відповідності номенклатурі чеського заводу-виробника відповідач зобов'язався надіслати запит до офіційного представника компанії NTC (Чеська Республіка) та проінформувати покупця в терміни згідно чинного законодавства.
У відповідь на вказаний лист відповідача позивач листом № 112 від 15.09.2017 року повідомив, що акт прийому-передачі обладнання не складено з огляду на відсутність у продавця підтверджуючих документів щодо походження передплаченого по рахунку №474 від 13.07.2017 року обладнання - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC.
Поряд із цим, позивач листом № 102 від 01.09.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи, звернувся до офіційного виробника обладнання NTC (Чеська республіка) з приводу походження поставленого відповідачем товару вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, у відповідь на який листом від 8 вересня 2017 року виробник обладнання NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) повідомив позивача, що не виробляв зазначене обладнання - вібротрамбовку (вібронога) моделі NT-70, зав.№ Р24А547879 та віброплиту моделі ІТ 3330, зав.№MOD-217-364, не має договорів поставки з ТОВ «ЮА-Будсервіс», а офіційним представником та сервісним центром обладнання NTC в Україні є Фізична особа - підприємець Лук'ян Михайло Федорович (офіційний представник).
З огляду на отриману інформацію, позивач звернувся до сервісного центру ФОП Лук'ян М.Ф. з проханням провести діагностику та сервісне обслуговування придбаного обладнання. У відповідь своїм листом від 19.09.2017 року ФОП Лук'ян М.Ф. повідомив ТОВ "ТРЕК-С" що зовнішній вигляд обладнання не характерний для продукції компанії NTC, обладнання відрізняється від оригінального конструктивно, зокрема розташуванням керуючих елементів, двигуна, та інших вузлів, продукція з вказаними серійними номерами не випускалась заводом NTC. Розташування шильдів з технічною інформацією, їх зовнішній вигляд, а також інформація, вказана на них, не відповідає такій в оригінальних продуктах NTC.
Враховуючи зазначені факти, сервісний центр відмовився обслуговувати техніку, як зазначено в листі ФОП Лук'ян М.Ф., сумнівного походження.
Згідно ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, не отримавши інформацію про походження товару та сертифікати відповідності, та припинивши подальшу експлуатацію придбаного обладнання, позивач 25.04.2018 року листом №64-18 звернувся до постачальника з вимогою щодо повернення вартості не якісного (фальсифікованого) та такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам договору купівлі - продажу товару, проте, відповіді не отримав, повернення грошових коштів ТОВ "ЮА-Будсервіс" здійснено не було.
Таким чином, як зазначено позивачем, обов'язку щодо поставки товару - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, виробництва компанії NTC (Чеська Республіка), визначеного укладеним у спрощений спосіб договором поставки та рахунком № 474 від 13.07.2017 року згідно здійсненої передплати в сумі 150360,00,00 грн., всупереч умовам договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач належним чином не виконав, фактично здійснивши поставку фальсифікованого товару, в зв'язку з чим, за твердженням позивача, вартість фактично передплаченого товару у сумі 150360,00 грн. підлягає поверненню позивачу згідно ч. 5 ст. 268 ГК України.
При цьому додатково в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач використав бренд NTC (Чехія) та поставив обладнання невідомого походження та країни - виробника, чим ввів в оману позивача шляхом нанесення на обладнання шильдів з заводськими номерами обладнання, на яких країною виробником зазначено саме Чеську республіку.
Окрім цього, позивач в позовній заяві та відповіді на відзив зазначає, що поставка відповідачем фальсифікованого обладнання стала причиною вимушеної оренди ТОВ «ТРЕК-С» необхідного обладнання з характеристиками, які заявлені відповідачем при поставці товару, оскільки придбання віброплити та вібротрамбовки здійснювалось з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно Договору будівельного підряду № 04-М-17 від 31 липня 2017 року укладеного позивачем з ПАТ «Миронівський хлібопродукт», а також зважаючи на неможливість належної експлуатації поставленого відповідачем обладнання, відсутність сервісних центрів та невідоме походження придбаних вібротрамбовки та віброплити.
Зокрема, для виконання зобов'язань за Договором підряду 04-М-17 від 31.07.2017 року, на заміну поставленої відповідачем фальсифікованої вібротрамбовки NTC NT-70, позивачем було орендовано у ТОВ «Фортрент» вібротрамбовку Dynapac LT 7000 з відповідними характеристиками.
Факт оренди вказаної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.09.2017 року, 05.10.2017 року, 27.10.2017 року та 30.11.2017 року на загальну суму 19 542,60 грн.
Також позивачем було орендовано у ТОВ «Бест енд Фаст» вібротрамбовку Wacker Neuson BS 60-2 з відповідними характеристиками.
Факт оренди зазначеної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 13.09.2017 року, 21.11.2017 року та 14.12.2017 року на загальну суму 16 680,00 грн.
Окрім того, на заміну поставленої відповідачем фальсифікованої віброплити NTC ІТ 3330 VC позивачем було орендовано у Приватного Підприємства «Будпрокат» віброплиту Masalta MS - 330 з відповідними характеристиками.
Факт оренди зазначеної віброплити підтверджується актами надання послуг від 15.11.2017 року та 28.11.2017 року на загальну суму 18150,00 грн.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, ТОВ «ТРЕК-С» в зв'язку з постачанням фальсифікованого товару було понесено збитки на загальну суму 54372,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України, позаяк в діях ТОВ «ЮА-Будсервіс» наявні всі ознаки господарського правопорушення.
Поряд із цим посилаючись на ч. 2 ст. 230 ЦК України, згідно приписів якої сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину, вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені збитки у подвійному розмірі, а саме в сумі 108745,20 грн. (54372,60 грн.*2).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Суд зазначає, що спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару у відповідності до узгоджених сторонами технічних характеристик, належної якості та обумовленого виробника - компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка).
Як зазначалось судом вище та сторонами не заперечувалось, між сторонами було укладено у спрощений спосіб шляхом оплати позивачем виставленого відповідачем як постачальником рахунку № 474 від 13.07.2017 року на суму 150360,00 грн. на поставку продукції виробничо-технічного характеру, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70.
Факт поставки зазначеного обладнання згідно видаткової накладної № 448 від 04.08.2017 року та передачі його постачальником у власність покупця - ТОВ «ТРЕК-С» належним чином підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідно до норм ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Зокрема, порядок, види і мета сертифікації продукції та видачі визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» №46-93 від 10.05.1993 року, який був чинним на момент вчинення правочину між позивачам та відповідачем (втрата чинності від 01.01.2018 року) (далі - Декрет №46-93).?
Відповідно до статті 13 Декрету №46-93 сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну.
Згідно статті 18 Декрету №46-93 відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.
Так, Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року, який був чинним на момент вчинення спірного правочину (втрата чинності від 16.03.2018 року) затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
З аналізу вищевикладеного випливає, що обов'язковій сертифікації підлягає лише та продукція (товар), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.
При цьому товар, що було поставлено відповідачем позивачеві (вібротрамбовка та віброплита), за своїми родовими ознаками належить до категорії приладів, виробів, матеріалів для здійснення будівельних робіт.
Зокрема, додатково вказане підтверджується метою придбання позивачем товару, а саме для виконання комплексу будівельних робіт згідно з договором підряду №04-М-17 від 31.07.2017 року.
Наразі, розділом 14 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні встановлено перелік будівельних матеріалів, виробів та конструкцій які підлягають обов'язковій сертифікації, при цьому, приладів, виробів та механізмів для здійснення будівельних робіт, втому числі предмета договору поставки - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, у вказаному переліку не міститься.
Таким чином, проведення сертифікації вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC та як наслідок отримання Сертифікату відповідності (якості) для реалізації вказаних товарів на території України не є обов'язковим.
Крім того, як встановлено судом за матеріалами справи, вказане обладнання було придбано відповідачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінейро», що підтверджується видатковою накладною № Ф-0208/17 від 02.08.2017 року та Договором поставки № 0208/1 від 02.08.2017 року, укладеним між ТОВ «ЮА-Будсервіс» та ТОВ «Фінейро».
Умовами договору, укладеного між відповідачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінейро», не передбачено обов'язку передавати покупцю сертифікат якості, у зв'язку з чим відповідач не отримував сертифікат якості від ТОВ «Фінейро».
Разом з тим, відповідно до пункту 7.1 Договору поставки №0208/1 від 02.08.2017 року якість товару, що поставляється повинна відповідати стандартам і ДСТУ та підтверджуватися сертифікатами відповідності та технічними паспортами, виданими компетентними органами або заводом - виробником чи іншим документом, який підтверджує якість та відповідність товару.
Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Окрім цього як визначено ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В свою чергу під час укладення договору поставки у спрощений спосіб сторони не узгоджували, що обладнання має відповідати вимогам щодо її якості в момент її передання відповідачем позивачу.
При цьому посилання позивача в обґрунтування позовних вимог як на доказ фальсифікації поставленого обладнання на лист ФОП Лук'ян М.Ф. як офіційного представника компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) судом оцінюються критично, з огляду на відсутність доказів дійсного перебування вказаної особи в статусі офіційного представника та сервісного центру обладнання NTC в Україні, та ненадання зазначеної інформації позивачем, попри зауваження про звернення з відповідним запитом до ФОП Лук'ян М.Ф., а також відсутність відповідних експертних висновків про фальсифікацію товару.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи клопотань про призначення судово-товарознавчої експертизи з метою встановлення відповідності поставленого відповідачем обладнання вимогам стандартів, маркувальних даних дійсним товарним характеристикам товару, дійсного виробника останнього тощо, сторонами заявлено не було.
В свою чергу суд звертає увагу, що збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що за будь-яких умов, набуття позивачем як покупцем права відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару.
При цьому, вимозі позивача про повернення грошових коштів повинна передувати відмова його від договору та повідомлення про це відповідача.
Суд звертає увагу, що можливість реалізації на відмову від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов'язується із дотриманням форми повідомлення про відмову, що пов'язано із вимогами ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від договору, як і того, що відповідача про вказану відмову позивачем було повідомлено.
Наразі, висловлена позивачем у листах вимога повернути спірну суму в розмірі 150360,00 грн. здійсненої передплати товару не може бути прийнята судом як доказ на підтвердження вказаних обставин, оскільки у вказаних листах - вимогах про відмову позивача від договору не йдеться, а зазначається тільки про відмову від прийняття товару.
Доказів звернення до суду з вимогами про розірвання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки обладнання позивачем суду не надано.
Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на фальсифікацію продукції, поставленої відповідачем, суд зазначає, що фальсифікація - це дія, спрямована на обман покупця чи споживача шляхом підробки об'єкта купівлі-продажу з корисливою метою.
Для застосування встановлених законом санкцій за порушення умови договору про якість товару (ст. 708 ЦК України) необхідно довести той факт, що товар є справді неналежної якості, має недоліки чи фальсифікований. Наразі, вказані факти цілком можуть охоплюватися поняттям, застосованим в ЦК України - товар "неналежної якості".
В силу статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.
Натомість матеріали справи не містять складеного позивачем за участі представника відповідача/або за відсутності останнього в разі відмови від забезпечення участі свого представника, акту про приймання обладнання, який би містив зазначення виявленої невідповідності якості, комплектності, маркування обладнання, що поступило, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, а всі надані позивачем докази фальсифікації обладнання носять односторонній характер.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача на підставі ст. 224, 225 ГК України збитків, понесених ТОВ «ТРЕК-С» внаслідок поставки фальсифікованого товару суд зазначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В позовній заяві позивачем зазначено також про стягнення з відповідача 108745,20 грн. збитків з посиланням на той факт, що внаслідок поставки відповідачем фальсифікованого обладнання ТОВ «ТРЕК-С» та зважаючи на неможливість належної експлуатації поставленого відповідачем обладнання, відсутність сервісних центрів та невідоме походження придбаних вібротрамбовки та віброплити, товариство з метою виконання своїх зобов'язань за договором підряду 04-М-17 від 31.07.2017 року понесло витрати на оренду обладнання у інших суб'єктів господарювання, а саме ТОВ «Бест Енд Фаст», ПП «Будпрокат» та ТОВ «Фортрент» на загальну суму 54 372,60 грн., в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача подвійний розмір понесених витрат.
В зв'язку з викладеним суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування неможливості використання поставленого відповідачем обладнання (вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC) з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно Договору будівельного підряду № 04-М-17 від 31.07.2017 року, натомість, заявляючи вимоги про стягнення збитків, позивач наголошує тільки на факт поставки неоригінального обладнання, залишаючи поза увагою відсутність зазначення під час укладення з відповідачем договору поставки у спрощений спосіб інформації щодо конкретної мети придбання обладнання та не визначення в договорі підряду вимог до характеристик будівельного обладнання.
Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно - правової відповідальності виконавця, а саме протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.
При цьому в контексті спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд зауважує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто позивач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов укладених правочинів, в тому числі щодо виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду №04-М-17 від 31.07.2017 року.
Отже, суд не вбачає складу (всі елементи) господарського правопорушення та, відповідно, підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі та задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та безпідставності посилань позивача в якості підстави для визнання кредитного договору № 11367565000 від 02.07.2008 року нікчемним на ті обставини, що вказаний договір позивачем в письмовій формі не укладався, та, відповідно.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Щодо поданої відповідачем 28.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду заяви про застосування строку позовної давності на підставі ст. 269 ГК України та ст. 267 ЦК України суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 269 ГК України визначено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"(далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Окрім цього приписи чинного законодавства не містять застережень щодо задоволення заяв відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
В свою чергу оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим за результатами всебічного та повного дослідження обставин справи в задоволенні позову судом відмовлено, зазначене виключає можливість застосування позовної давності у даному спорі, тобто відповідна заява відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.10.2018 року.