номер провадження справи 22/72/18
про залишення позову без розгляду
11.10.2018 Справа № 908/1677/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.
Учасники судового процесу:
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - не з'явився;
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1677/18
за позовом: Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чащиної Генріети Андріївни (АДРЕСА_1)
про стягнення 2754,78 грн.
23.08.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 17.08.2018) Концерну "Військторгсервіс" до Фізичної особи-підприємця Чащиної Генріети Андріївни про стягнення заборгованості за договором надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013 в сумі 2754,78 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати комунальних послуг (відшкодування витрат за теплову енергію) за листопад 2014 за договором надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1677/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2018 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрите провадження у справі № 908/1677/18, якій присвоєно номер провадження 22/72/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.09.2018.
Вказаною ухвалою суду запропоновано позивачу у строк завчасно до дня призначеного засідання подати до суду відповідь на відзив (у разі його отримання); письмові пояснення щодо посилання в додатковій угоді від 29.01.2015 на договір надання робочого місця б/н від 01.03.2013, а також зобов'язано надати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: договір надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013 у повному обсязі (з усіма додатками, додатковими угодами), докази направлення претензії № 07/61-П від 05.05.2018 на адресу відповідача (опис вкладення, поштовий чек, реєстр про відправлення кореспонденції), акт приймання-передачі майна згідно п. 2.1. вказаного договору, докази отримання відповідачем рахунка на оплату по замовленню № 1540 від 20.11.2014.
Ухвалою суду від 13.09.2018 судове засідання відкладено до 11.10.2018, позивача зобов'язано виконати в повному обсязі вимоги ухвали про відкриття провадження від 27.08.2018, зокрема, повторно зобов'язано надати докази, необхідні для вирішення спору.
В судове засідання, що відбулося 13.09.2018 представник позивача не з'явився, у клопотанні від 13.09.2018, що надійшло на електронну адресу суду просив суд розглянути справу за наявними матеріалами без участі свого уповноваженого представника та винести рішення про задоволення позову в повному обсязі. У зв'язку з відсутністю скріплення такого клопотання електронним цифровим підписом суд відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України залишив його без розгляду.
В судове засідання 11.10.2018 представник позивача також не з'явився, жодного доказу на виконання ухвал суду не надав, причин неподання витребуваних доказів не подав, причин неявки також не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Про розгляд справи № 908/1677/18 відповідач повідомлявся ухвалами, що були надіслані на офіційну адресу відповідача (ухвала суду про відкриття провадження у справі повернулась з відміткою "за закінченням терміну зберігання").
Частинами 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Ухвалами суду явка сторін визнавалась обов'язковою, проте, всупереч вимогам ст. 42 ГПК України, позивач жодного разу в судові засідання не з'явився. Поважності причин неявки не повідомив.
За приписами ч. 2 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Частиною 4 статті 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Проте документів та доказів, необхідних для розгляду справи та постановлення законного та обґрунтованого рішення позивачем до позовної заяви не надано, витребуваних ухвалами суду доказів на час судового засідання не подано, причин неподання не вказано, клопотання про встановлення нового строку для подання доказів не заявлено.
Так, з позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано доказів у повному обсязі на підтвердження своїх вимог та обставин, на які він посилається у позовній заяві. В позовній заяві позивач зазначає, що направив відповідачу претензію № 07/61-П від 05.05.2018 разом з рахунком на оплату по замовленню № 1540 від 20.11.2014 на адресу, зазначену в договорі, однак зазначена претензія повернулася без отримання, на підтвердження чого надана копія поштового конверту. Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додані докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача (опис вкладення, поштовий чек, реєстр про відправлення кореспонденції). Крім того зі змісту доданого до позовної заяви договору надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013 вбачається, що він доданий не в повному обсязі без додатка № 1, а також без акта приймання-передачі майна, складання якого передбачено умовами п. 2.1. вказаного договору. Поряд з цим в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунка на оплату по замовленню № 1540 від 20.11.2014.
У зв'язку з цим ухвалами суду від 27.08.2018 та 13.09.2018 у зв'язку з недобросовісним виконанням позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків було витребувано документи (докази), а саме договір надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013 у повному обсязі (з усіма додатками, додатковими угодами), докази направлення претензії № 07/61-П від 05.05.2018 на адресу відповідача (опис вкладення, поштовий чек, реєстр про відправлення кореспонденції), акт приймання-передачі майна згідно п. 2.1. вказаного договору, докази отримання відповідачем рахунка на оплату по замовленню № 1540 від 20.11.2014.
На день судового засідання 11.10.2018 позивачем не надано жодного доказу на виконання вимог ухвал суду, причин такого неподання також не повідомлено. Позивач повторно без поважних причин не з'явився в судове засідання в той час, як його явка була визнана обов'язковою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства.
За приписами ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Постановляючи рішення, суд встановлює певні юридичні факти, які в даному випадку без дослідження неподаних позивачем документів, встановити неможливо.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, вказана норма закону закріплює обов'язок суду (а не право) залишити позов без розгляду за наявності вказаних вище підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одними з основних елементів верховенства права є доступ до суду, принципи рівності та змагальності учасників.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (справа «Корня проти Республіки Молдова», рішення від 22 липня 2014 року, за заявою № 22735/07; справа «Скорик проти України», рішення від 8 січня 2008 року за заявою № 32671/02). Такі обмеження мають бути очевидними та передбачуваними для заявника (справа «Мушта проти України», рішення від 18 листопада 2010 року за заявою № 8863/06). Положення статей 42, 43, 74, 80 ГПК України є очевидними і зрозумілими для учасників справи; наслідок, передбачений ст. 226 ГПК України про обов'язок суду залишити позовну заяву без розгляду при неподанні стороною витребуваних доказів також є очевидним і передбачуваним.
Відтак, позивачем реалізоване право на доступ до суду у розумінні національного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, однак саме у зв'язку з невиконанням покладених обов'язків на сторону та недобросовісним виконанням вимог суду та процесуального закону, повне та всебічне дослідження обставин справи, постановлення законного та обґрунтованого рішення не вбачається за можливе, у зв'язку з чим суд залишає позов без розгляду.
Суд звертає увагу, що, позивачем не подано акти приймання-передачі об'єкту найму, у зв'язку з чим неможливо встановити чи дійсно передавалось майно, коли воно було передано та повернено. Окрім цього суд зазначає, що додатковою угодою від 29.01.2015 були внесені зміни та доповнення до договору надання робочого місця від 01.03.2013 року № б/н, в той час як в даній справі таких договір має номер - 1-4-7-ВМ. Також, як вбачається з матеріалів справи, договір про надання робочого місця був укладений з позивачем ще в березні 2013 року, додаткова угода від 29.01.2015, якою ймовірно розірваний договір підписана сторонами без будь-яких застережень про заборгованість відповідача. Рахунок на оплату, який, як вказано позивачем, залишився неоплаченим, датований 20.11.2014, відтак позивач звертається за захистом свого права більше ніж через три роки. Доказів отримання рахунку відповідачем суду не надано. Доказів направлення відповідачем претензії від 05.05.2018 також позивачем не надано. Відтак, суд має сумніви щодо добросовісності здійснення своїх прав позивачем, адже в суду фактично відсутні жодні докази щодо обізнаності відповідача з претензіями позивача за вказаним договором.
В рішенні Європейського суду у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року за заявою № 7460/03 було передбачено, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності, відповідно до якого кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. (Рішення Європейського суду у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23 червня 1993 року за заявою № 12952/87).
Тому відсутність в матеріалах справи витребуваних судом у позивача доказів та як наслідок відсутність в суду можливості їх дослідження порушує принципи змагальності та рівності перед законом і судом, що закріплені у ст. 7, 13 ГПК України та є основними елементами верховенства права.
Суд звертає увагу позивача, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки, позов залишений без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям та неподанням позивачем витребуваних судом матеріалів, у суду відсутні підстави для повернення позивачу судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 42, 226, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Концерну "Військторгсервіс" до Фізичної особи-підприємця Чащиної Генріети Андріївни про стягнення заборгованості за договором надання робочого місця № 1-4-7-ВМ від 01.03.2013 залишити без розгляду.
Ухвала підписана 16.10.2018.
Ухвала набрала законної сили 16.10.2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко