номер провадження справи 22/76/18
про залишення позову без розгляду
11.10.2018 Справа № 908/1693/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.
За участю представників:
від позивача - Негода В.В., ордер № 329367 від 01.10.2018;
від відповідача - Чипіжко Г.С., довіреність № 374 від 26.12.2017;
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1693/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4, офіс 4)
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)
про стягнення 914301,37 грн.
28.08.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 15.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" до Акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго" про стягнення основного боргу в сумі 864000,00 грн, неустойки у сумі 43200,00 грн, 3% річних в сумі 7101,37 грн за договором поставки № 1116-ДЭ від 04.01.2018.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1693/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2018 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/1693/18, якій присвоєно номер провадження 22/76/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.09.2018.
Ухвалою суду від 30.08.2018 також було витребувано у позивача: докази отримання відповідачем рахунку-фактури № РФ-0000004 від 05.02.2018 на суму 864000,00 грн., податкову накладну та документи, передбачені розділом 4 договору. Втім позивач вимоги вказаної ухвали суду не виконав. В судовому засіданні 17.09.2018 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 30.08.2018.
Ухвалою суду від 17.09.2018 позивача було зобов'язано у строк до 01.10.2018 виконати вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 30.08.2018, а саме повторно зобов'язано надати докази отримання відповідачем рахунку-фактури № РФ-0000004 від 05.02.2018 на суму 864000,00 грн, податкову накладну та документи, передбачені розділом 4 договору, а також надати докази зарахування судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0.1116236955.1 від 22.08.2018, в сумі 13714,54 грн до державного бюджету України.
В судове засідання 11.10.2018 з'явився представник позивача, проте жодного доказу на виконання вимог ухвал суду не надав, просив суд відкласти підготовче засідання.
Відповідач в судове засідання з'явився, проти відкладення підготовчого засідання заперечив.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами ч. 2 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Частиною 4 статті 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Проте всупереч вимогам ст. ст. 42, 80 ГПК України позивач не подав всі докази разом з позовною заявою, також не подав докази, витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.08.2018 та ухвалою від 17.09.2018. Також при поданні позовної заяви позивачем не було зазначено про намір подати додаткові докази, клопотань про встановлення нового строку для подачі доказів не надходило.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивачем з відповідачем був укладений договір поставки № 1116-ДЭ від 04.01.2018, згідно з п. 5.4. якого розрахунки за продукцію, що поставляється здійснюються шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з дати поставки на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору. При цьому вказує, що разом із товаром АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" було отримано рахунок-фактуру № РФ-0000004 від 05.02.2018 на суму 864000,00 грн. Проте докази отримання відповідачем вказаного рахунку, податкову накладну та документи, передбачені розділом 4 договору позивач суду не надав. У зв'язку з цим суд не може встановити без наявності вказаних документів чи настав строк оплати для відповідача. Окрім цього, як було встановлено судом та зазначено в ухвалі суду від 17.09.2018, за даними бази "Діловодства спеціалізованого суду (ДСС)" відсутнє підтвердження зарахування судового збору, сплаченого позивачем в даній справі, до державного бюджету. Таке підтвердження відсутнє і на дату дійсного судового засідання.
11.10.2018 позивач з'явився в судове засідання, проте вимоги ухвал суду від 30.08.2018 та від 17.09.2018 про витребування доказів у справі не виконав у строк, встановлений судом - до 01.10.2018, що було визнано представником позивача, в судовому засіданні, необхідних документів також не надав. В пояснення причин такого невиконання вимог суду представником було зазначено, що документи неподані у зв'язку з тим, що відповідь на запит про зарахування судового збору була надана Державною фіскальною службою України лише 05.10.2018, проте жодних доказів в підтвердження цього не надав. Інші витребувані судом документи не були направлені у встановлений судом строк, оскільки позивач вважав «за логічне» направляти документи у повному обсязі вже разом з відповіддю ДФС України, при цьому зазначив, що документи були здані на пошту лише 09.10.2018. Таким чином, представник позивача у судовому засіданні 11.10.2018 поважних причин затримки відправки витребуваних судом документів не надав, клопотання про встановлення нового строку для подання доказів не заявив, в судовому засіданні повторно жодного доказу на виконання вимог ухвали суду не надав, зарахування сплаченого ним судового збору до державного бюджету не підтвердив.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства.
За приписами ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Постановляючи рішення, суд встановлює певні юридичні факти, які в даному випадку без дослідження неподаних позивачем документів, встановити неможливо.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Відтак, вказана норма закону закріплює обов'язок суду (а не право) залишити позов без розгляду за наявності вказаної вище підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одними з основних елементів верховенства права є доступ до суду, принципи рівності та змагальності учасників.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (справа «Корня проти Республіки Молдова», рішення від 22 липня 2014 року, за заявою № 22735/07; справа «Скорик проти України», рішення від 8 січня 2008 року за заявою № 32671/02). Такі обмеження мають бути очевидними та передбачуваними для заявника (справа «Мушта проти України», рішення від 18 листопада 2010 року за заявою № 8863/06). Положення статей 42, 43, 74, 80 ГПК України є очевидними і зрозумілими для учасників справи; наслідок, передбачений ст. 226 ГПК України про обов'язок суду залишити позовну заяву без розгляду при неподанні стороною витребуваних доказів також є очевидним і передбачуваним.
Крім того, судом зауважується, що позивач не заперечував необхідність витребування судом доказів, визначених ухвалами суду від 30.08.2018 та від 17.09.2018.
Відтак, позивачем реалізоване право на доступ до суду у розумінні національного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, однак саме у зв'язку з невиконанням покладених обов'язків на сторону та недобросовісним виконанням вимог суду та процесуального закону, повне та всебічне дослідження обставин справи, постановлення законного та обґрунтованого рішення не вбачається за можливе, у зв'язку з чим суд залишає позов без розгляду.
Суд звертає увагу позивача, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки, позов залишений без розгляду у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом матеріалів, у суду відсутні підстави для повернення позивачу судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 42, 226, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерра" до Акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго" про стягнення 914301,37 грн залишити без розгляду.
Ухвала підписана 16.10.2018.
Ухвала набрала законної сили 11.10.2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Ухвала розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко