номер провадження справи 22/75/18
09.10.2018 Справа № 908/1702/18
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.
Представники сторін:
Від позивача - Гнатенко Н.І., довіреність № 344/20-19 від 12.09.2018 р.; Виноградова К.І., довіреність № 251/20-19 від 11.07.2016 р.;
Від відповідача - Подлужна Р.Г., довіреність № 2320 від 10.09.2018 р.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1702/18
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), буд. 7)
до відповідача: Приватного підприємця Железнякова Руслана Вінідиктовича (АДРЕСА_1
про стягнення 11408,54 грн.
29.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. 06/07-юр від 17.08.2018 р.) Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємця Железнякова Руслана Вінідиктовича про стягнення заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію у сумі 11408,54 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1702/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2018 р. суддею Ярешко О.В. прийнята до розгляду позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", відкрито провадження у справі № 908/1702/18, якій присвоєно номер провадження 22/75/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.09.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.10.2018 р.
У судовому засіданні 09.10.2018 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
27.09.2018 р. від позивача до суду надійшло письмове клопотання про зміну форми судочинства та зміну підстави позову, яке підтримали представники позивача у судовому засіданні 09.10.2018 р. Просили змінити форму господарського судочинства зі спрощеного на загальне позовне провадження; змінити підстави позовних вимог та стягнути з ПП Железнякова Р.В. на користь позивача заборгованість за відпущену теплову енергію у сумі 11408,54 грн. Обґрунтовуючи клопотання позивач вказав, що після ознайомлення з аргументами, наведеними у відзиві, позивач вважає, що існує необхідність у розгляді справи у загальному позовному провадженні; дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування усіх спірних обставин у справі, викладених у відзиві. Вказав, що позивач не мав змоги заздалегідь ознайомитися з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, тому не мав можливості завчасно (за п'ять днів) подати клопотання про зміну форми господарського судочинства зі спрощеного на загальне позовне провадження. У первісному позові позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на положення норм ЦК України, якими передбачено відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Відповідачем не була підписана додаткова угода про зміну теплового навантаження, відповідно до якої і були здійснені нарахування у спірному періоді. Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404060 від 01.11.2007 р. є чинним. Даний факт змінює норми закону, на підставі яких позивач бажає усунути перешкоди у здійсненні свого права на стягнення з відповідача заборгованості. Невиконанням своїх грошових зобов'язань відповідач порушив вимоги законодавства й умови діючого договору.
Відповідач проти заявленого клопотання заперечив.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки дійсна справа є малозначною (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) вона має бути розглянута лише у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Клопотання про зміну підстави позову позивачем подано після першого судового засідання, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 46 ГПК України. Суд зауважує, що позивачу було відомо про наявність укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2007 р. № 404060.
На підставі викладеного вище, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача у зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю.
Відтак, судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані таким. Відповідач є власником АДРЕСА_2. Вказане приміщення розташоване у цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку. Система опалення приміщення складається з відокремленої системи (споживання з індивідуальним приладом обліку), будинкової системи (транзитні стояки житлового будинку). Між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 404060 від 01.11.2007 р. Згідно виконаного позивачем обстеження теплоспоживання нежитлового приміщення відповідача договірне навантаження на опалення 4860 ккал/год не відповідає фактично встановленим опалювальним приладам. Згідно акту та технічних умов на реконструкцію теплового навантаження споживач повинен був надати розрахунок теплового навантаження на фактично встановлені прилади обліку, розрахунок теплових втрат від точки підключення до точки встановлення приладу обліку, розрахунок теплових втрат будинкової системи опалення. Оскільки відповідач розрахунку не надав, позивач виконав розрахунок теплового потоку на потреби опалення № 4365/09 від 28.05.2015 р. на підставі ліцензії. Відповідну додаткову угоду № 5 до договору відповідач не підписав. У зв'язку з тим, що відповідач не користується опаленням відокремленої системи, нарахування за опалення проводяться лише за транзитні (будинкові) стояки, що проходять по приміщенню відповідача. Розрахунок нарахування проводиться згідно з показниками будинкового приладу обліку, пропорційно тепловому навантаженню. За період із січня 2016 р. по квітень 2018 р. позивач відпустив теплову енергію відповідачу на загальну суму 11408,54 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію у сумі 11408,54 грн.
Відповідач проти позову заперечив. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 14.09.2018 р., вказав, що не набував теплову енергію від стояків житлового будинку, трубопроводів будинкової системи та магістральних трубопроводів, а тому у відповідача відсутній обов'язок повернути позивачу це майно (відшкодувати його вартість). Позивач взагалі не довів факту постачання у приміщення відповідача теплової енергії у інший спосіб, ніж передбачено договором. Поставка теплової енергії на підставі фактичних договірних відносин виключає можливість застосування положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. У порушення п. 2.3 договору № 404060 розрахунок теплового потоку на потреби опалення виконаний самою теплопостачальною організацією. У 2003 році відповідач здійснив реконструкцію системи теплопостачання приміщення, відокремивши її від загальнобудинкової системи. У зв'язку з відсутністю надходження тепла від загальнобудинкових трубопроводів не було необхідності виконувати розрахунок теплових втрат заізольованими стояками. Подальші дії позивача також свідчать про відсутність надходження тепла від заізольованих трубопроводів. У договорі № 404060 теплове навантаження від транзитних трубопроводів системи опалення не зазначене, опалення від транзитних трубопроводів становить 0 Гкал/год. Обстеження приміщення проводилось позивачем у липні 2015 р., тобто у той період, коли опалювальна система не працювала, відповідно, комісія позивача не встановила чи випромінюють заізольовані трубопроводи тепло і розмір цього тепла. Розрахунок теплового потоку на потреби опалення також виконаний у міжопалювальний період, а отже виконаний теоретично. За вказаних обставин факт постачання теплової енергії від заізольованих трубопроводів будинкової системи у кількості 2209,3 ккал/год. не можна вважати доведеним. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
27.09.2018 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
05.10.2018 р. від позивача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,
01.11.2007 р. між Концерном «Міські теплові мережі» та Приватним підприємцем Железняковим Русланом Вінідиктовичем укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404060, відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Додатком № 1а до вказаного договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту за адресою: АДРЕСА_2.
Вказане приміщення належить відповідачу на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 10.08.1999 р.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
У відповідності до п. 6.5 при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договору цей договір набуває чинності з 01.11.2007 р. і діє до 31.10.2008 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Сторони у судовому засіданні зазначили, що договір № 404060 є пролонгованим та діє до теперішнього часу.
22.11.2016 р. представниками сторін складений акт про відключення системи теплоспоживання та гарячого водопостачання. Згідно акту, 22.11.2016 р. абоненту № 404060 за адресою: АДРЕСА_2 було проведено відключення системи опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, виконаний видимий розрив, встановлена заглушка, опломбовано.
У матеріалах справи наявна копія виданих позивачем відповідачу технічних умов від 11.04.2003 р. на реконструкцію, технічне переоснащення систем теплоспоживання. За умовами п.п. 9.2, 9.4 технічних умов необхідно стояки внутрішньої системи опалення житлового будинку заізолювати та пропустити транзитом по приміщенню; виконати розрахунок теплових втрат заізольованими стояками.
Як зазначили представники сторін у судовому засіданні, відповідач у 2003 році виконав реконструкцію технічного переоснащення систем теплоспоживання нежитлового приміщення АДРЕСА_2 відповідно до вказаних технічних умов.
Відтак, договір № 4040460 був укладений між сторонами після виконання відповідачем реконструкції.
У додатку № 1 до договору № 404060 сторони визначили, що теплопостачальна організація відпускає споживачу у період з 01.11.2007 р. по 31.10.2008 р. теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q = 16,5 Гкал з додержанням наступних умов: приєднане (максимальне) теплове навантаження на потреби опалення: Q = 0,004860 Гкал/годину.
Приєднане (максимальне) теплове навантаження на потреби опалення, починаючи з 01.11.2008 р. сторонами у договорі не визначено.
02.07.2015 р. представниками позивача, у присутності відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 було проведено обстеження системи теплоспоживання. В акті зазначено, що система опалення приміщення відповідача відокремлена від внутрішньобудинкової, 2-х трубна, з приладом обліку тепла. Теплове навантаження на опалення взяте з проекту на реконструкцію 2003 р. - 4860,0 ккал/год. не відповідає факту. В акті споживачу зазначено: виконати розрахунок теплового навантаження по фактичному теплоспоживанню, виконати розрахунок теплових втрат від точки підключення до точки встановлення приладу обліку, виконати розрахунок теплових втрат будинкової системи опалення.
Акт підписаний лише двома представниками позивача, з боку відповідача акт не підписаний, та як вбачається з акту, останньому не вручений. При цьому акт не містить зазначення щодо відмови від його підписання з боку відповідача.
Як зазначив позивач, оскільки відповідачем розрахунки теплового навантаження не виконані, позивач самостійно у 2015 році виконав розрахунок теплового потоку на потреби опалення, згідно якого тепловіддача встановлених опалювальних приладів та трубопроводів складає: опалення Q max = 10074,7 ккал/год.
Супровідним листом від 03.09.2015 р., у зв'язку зі зміною теплового навантаження, на підставі розрахунку теплового потоку на потреби опалення від 25.08.2015 р., позивач направив відповідачу для підписання додаткову угоду № 5 від 31.08.2015 р. до договору № 404060 з додатком № 1 до неї.
Листом від 21.09.2016 р. відповідач відмовився від підписання даної додаткової угоди, оскільки у порушення умов договору № 404060 розрахунок теплового потоку на потреби опалення нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 виконаний у 2015 році самою теплопостачальною організацією. Також вказав про безпідставність включення у розрахунок тепла, яке надходить від трубопроводів, що знаходяться поза межами приміщення відповідача, заізольовані та зашиті гіпсокартоном, заізольовані та закладені кахелем.
Листом від 23.08.2016 р. позивач направив відповідачу додаткову угоду № 5 від 31.08.2015 р. до договору № 404060, а також акт обстеження системи теплопостачання нежитлового приміщення від 02.07.2015 р.
Листом від 11.07.2017 р. позивач направив відповідачу додаткову угоду № 5 від 31.08.2015 р. до договору № 404060, та у зв'язку з відключенням гарячого водопостачання у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_2 направив додаткову угоду № 6 до договору № 404060 про зміну теплового навантаження.
Звернення позивача до суду з позовом про спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до договору № 404060 у зв'язку зі зміною теплового навантаження у приміщенні відповідача, матеріали дійсної справи не містять.
У матеріалах справи наявні копії виписаних позивачем рахунків за період із січня 2016 р. по квітень 2018 р., а також односторонньо підписаних з боку позивача актів приймання-передачі теплової енергії. Вказані документи були направлені відповідачу поштою 13.06.2018 р. Позначення про відмову відповідача від підписання актів відповідно до п. 6.6.2 договору № 404060 вказані акти не містять, отже не є погодженими відповідачем відповідно до умов договору № 404060.
Згідно з позовною заявою, позивач за період із січня 2016 р. по квітень 2018 р. відпустив теплову енергію відповідачу на загальну суму 11408,54 грн. Оскільки відповідач за теплову енергію не розрахувався, позивач росить стягнути з нього заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію у сумі 11408,54 грн.
Проаналізувавши правові позиції сторін та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії на підставі укладеного між ними договору № 404060 від 01.11.2007 р.
Проте, суд не вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги відповідно до обраного позивачем способу захисту, оскільки законодавчі норми, які покладені позивачем у підставу позову, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Так, у ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 цієї ж статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
З аналізу ст. 1212 Цивільного кодекс України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: - наявне набуття або збереження майна (особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; - набуття або збереження майна - за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини сторін не передбачали описаних умов.
Норми про повернення безпідставно одержаного майна застосовуються лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства відповідно до частини другої даного Кодексу є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Позовна заява, відповідно до ст. 162 ГПК України повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відтак, звертаючись із позовною заявою, позивач мав визначитися з правовими підставами позову. Право на зміну підстав позову може бути реалізоване позивачем лише у строк, встановлений ст. 46 ГПК України, про що суд зазначив вище.
Суд також зазначає, що згідно пункту 2.3 договору № 404060 перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з теплопостачальною організацією.
У матеріалах дійсної справи відсутній розрахунок сторонньої проектної організації теплового навантаження у приміщенні відповідача, такий розрахунок виконаний самою теплопостачальною організацією - стороною договору № 404060 (позивачем).
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» повністю у зв'язку з їх необґрунтованістю та незаконністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємця Железнякова Руслана Вінідиктовича відмовити повністю.
Судові витрати залишаються за позивачем.
Повне рішення складено 16.10.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко