вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" жовтня 2018 р. Cправа № 902/528/18
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод", м. Вінниця
про стягнення 1 870,62 грн заборгованості
За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
27.08.2018 р. до суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" про стягнення 31 870,62 грн заборгованості з яких 198,41 грн 3% річних, 31,36 грн інфляційних втрат та 1 640,85 грн пені за договором купівлі-продажу природного газу № 2500/14-БО-1 від 31.01.2014 р.
Ухвалою суду від 31.08.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/528/18 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 01.10.2018 р. Судом вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
У зв'язку із перебуванням судді Банаська О.О. у незапланованій відпустці із 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно ухвалою від 25.09.2018 р. розгляд справи призначено на 04.10.2018 р.
28.09.2018 р. до суду надійшла заява відповідача № 255/23 від 28.09.2018 р. в якій він просить розглянути справу за його відсутності посилаючись на неможливість направлення до суду уповноваженого представника.
Також у вказаній заяві відповідач вказує, що не заперечує проти позовних вимог позивача.
04.10.2018 р. до суду надійшла заява позивача № 14/4-528/2 від 04.10.2018 р. про розгляд справи за відсутності його представника у зв'язку із визнанням позовних вимог відповідачем у повному обсязі.
Проводячи судове засідання 04.10.2018 р. суд враховує приписи ч.3 ст.196 ГПК України відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, а якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
При цьому з огляду на процесуальну позицію відповідача, яка власне за своїм правовим змістом являється заявою про визнання позову суд приймає до уваги приписи ч.3 ст.185 ГПК України відповідно до якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст.222 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (Покупець) договору купівлі-продажу природного газу № 2500/14-БО-1 від 31.01.2014 р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах вищезазначеного договору.
В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2500/14-БО-1 від 31.01.2014 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1 870,62 грн.
З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 198,41 грн 3% річних, 31,36 грн інфляційних втрат та 1 640,85 грн пені за вказаним договором.
Відповідач у поданій до суду заяві № 255/23 від 28.09.2018 р., як вказувалось вище проти позовних вимог позивача не заперечує, що свідчить про фактичне визнання позову останнім.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 31.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2500/14-БО-1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с. 17-22, т. 1).
Згідно із п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. газ обсягом до 22,5 тис. куб. м.
За змістом п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У п. 5.2. Договору сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 448,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;
- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними газопроводами - 287,00 грн, крім того ПДВ - 20 % - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 783,96 грн, крім того ПДВ - 20 % - 556,79 грн, всього з ПДВ - 3 340,75 грн.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).
Додатковими угодами до Договору № 1 від 30.04.2014 р., 28.01.2014 р., № 2 від 21.05.2014 р., № 3 від 04.06.2014 р., № 4 від 01.09.2014 р., № 5 від 12.11.2014 р., № 6 від 01.12.2014 р. сторонами вносились зміни до п. 5.2. ст. 5 Договору стосовно ціни за 1 000 куб.м. природного газу (а.с. 23-28, т.1).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 104 144 грн 51 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільнопідписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 29-39, т. 1).
Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача (а.с.40-41, т.1).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 198,41 грн 3% річних, 31,36 грн інфляційних втрат та 1 640,85 грн пені.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
Зокрема, пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Умовами п. 9.3. Договору визначено, що Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Крім того, перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора правильності розрахунку пені не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних вище обставин, враховуючи заяву відповідача про визнання позову останній підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
При розподілі судового збору суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.130 ГПК України відповідно до якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи наведене на відповідача покладається відшкодування лише 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, а саме 881,00 грн.
Водночас, повернення решти 50 відсотків сплаченого судового збору може бути здійснено у відповідності до приписів ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", яка встановлює обов'язок подання клопотання про повернення судового збору особою, яка його сплатила.
04.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод", вул.Острозького, 3, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 34964131) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", вул.Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20077720) - 1 640 грн 85 коп. - пені, 198 грн 41 коп. - 3 % річних, 31 грн 36 коп. - інфляційних втрат, 881 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001.
3 - відповідачу - вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21001.