Справа № 2а-5/2010
22 січня 2010 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого - судді Чебанова О.О. при секретарі - Петрухіній T.JI. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. -
В провадженні суду знаходиться даний адміністративний позов, в якому позивачка прохала визнати її право на державну соціальну допомогу, встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», право на отримання не нарахованої соціальної допомоги; визнати неправомірними дії відповідача по суті виниклих з нею правовідносин у зв'язку з правом на соціальну допомогу дітям війни; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області нарахувати та виплатити недоотриману соціальну допомогу з 01.01.2006 року.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та прохала розглянути справу без її участі.
Представник відповідача, будучи повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду справи, до суду не з'явився, в своїй письмової заяві просив справу розглянути за його відсутності, проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. З Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Статтею і 9 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані яри прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно Преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат 1 страхованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закон на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління. Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду справи), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею і вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка &l2; громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачці станом на 2 вересня 1945 року було менше 18 років.
Позивач в позові зазначив, що має право на л оплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд з приводу спірних правовідносин щодо не отриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії віком як дитині війни з 1 січня 2006 року вважає, необхідним визначити наступне.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, ідо дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
, Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № B235-IV, який набрав чинності з І січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-1V. який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 1 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з І січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому. Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , є правомірними, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, шо у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71. стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни внесені підпунктом 2 пункт'. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, то не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Тому, суд визначає, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, скільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. і 5 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні .управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем мешкання пенсіонера.
~\ Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем мешкання позивача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Крім того, суд не приймає доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для. встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Щодо позовних вимог у частині визнання неправомірними дії відповідача по суті виниклих з позивачем правовідносин у зв'язку з правом на соціальну допомогу дітям війни, суд приходить до висновку про те, що позивач не конкретизував, які самі дії відповідача, він просить визнати неправомірними. Тому виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. II КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати противоправною бездіяльність відповідача по не виконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати ю пенсії.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а І відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено. Згідно ч. І ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, з місцевого бюджету підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 3,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 5. 10, 11, 70, 161-163, 167 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області по не виконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Визнати право ОСОБА_1 на отримання не нарахованої соціальної допомоги, встановленої ст. 6 (Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок соціальної допомоги ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов"язкове пенсійне страхування» та провесні відповідні виплати з 9 липня 200“ року по 31 грудня 200” р з 22 травня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового Зору, в сумі 3 грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви ро апеляційне оскарження протягом 10 днів та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів.
Суддя: