Справа № 2-996/10
29 квітня 2010 року місто Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді - Митрофанової Є.Г., при секретарі - Довгій С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона має статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнана інвалідом 3 групи, пов'язаної з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона отримує пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2006 року. Вважає, що право на отримання пенсії в розмірах встановлених ст.ст. 49, 50, 54 Закону №796-ХП у неї виникло з 12.01.2005 року, але відповідачем у порушення зазначених вимог закону пенсія була недоплачена за період з 12.01.2005 року по 31.10.2006 року.
У позові просить визнати визнати неправомірними дії відповідача стосовно виплати їй пенсії в розмірі меншому ніж це передбачено Законом № 796-ХП та здійснити перерахунок та виплату основної (державної) пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не менше 50 процентів мінімальної пенсії за віком по 3 групі інвалідності з урахуванням фактично здійснених виплат з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006, у відповідності до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч. З ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЄС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка у судове засідання не з'явилася але надала до суду клопотання, в якому просить розглянути справу за її відсутності та повідомила, що позовні вимоги підтримує повністю та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Приморському районі міста Маріуполя та надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивач отримує пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому частиною 4 статті 54 Закону встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі - 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі - 6 мінімальних пенсій за віком. Стаття 50 цього Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи - 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам II групи - 75% мінімальної пенсії за віком Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто ця норма забороняє застосування мінімального розміру пенсії, встановлений статтею 28 Закону №1058, для визначення розмірів пенсій, у тому числі і пенсій, призначених відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи, що Закони України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають рівну юридичну силу, відсутні підстави для застосування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми іншого.
Статтею 92 Конституції України визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов'язок не поширює. Таким чином, порядок обчислення пенсії визначається. Кабінетом Міністрів України. В статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.2 постанови КМ України № 1 від 03.01.02р. (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 № 894, з 01.09.2004р.) розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. (з 01.09.04 - 22,30грн.), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії).
Враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України.
На підставі переліченого просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія А № 410211 від 15.08.2003 року та є інвалідом 3 групи (безстроково) по захворюванню, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 232462. Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області та отримує пенсію по інвалідності в розмірах встановлених Законом №796-ХП з 01.11.2006 року, а в період з 12.01.2005 року по 31.10.2006 року розмір виплачуваної позивачу пенсії не відповідав вимогам ст.ст. 49, 50, 54 Закону №796-ХП, що також підтверджується довідкою УПФУ про розміри та вид пенсії позивачки № 3307/03 від 17.03.2010 року.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у період визначений в позовних вимогах та визнає бездіяльність відповідача протиправною з наступних підстав.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу II).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Та зазначив, що таке обмеження може мати місце лише в умовах воєнного або надзвичайного стану і тільки при якому можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Згідно то ч.2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, З, частиною 2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24
Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.
Крім того, в п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії розмір її зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.
Так, згідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4. встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
-по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
-по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
-по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком:
-дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
-інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
-інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вказана частина ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрала чинності з 12.01.2005 року.
Як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Це посилання є хибним, оскільки ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розповсюджуються і на положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Не врахування відповідачем зазначеної норми стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Суд також вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що пенсія повинна розраховуватися у відповідності із постановами Кабінету Міністрів України, оскільки статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Крім того, зазначені постанови КМУ є підзаконними актами яка суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також порушує та звужує права позивача, встановлені Конституцією України.
Право на пенсію та додаткову пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених законами, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить п. 1-4 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.
Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування пенсії (державної та додаткової) у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону Укради «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
Таким чином обчислення і призначення пенсії особам захворювання яких пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється за правилами ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме з 12.01.2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХГУ, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії-” від 05.10.2000 року № 2017-ІЙ, згідно ст.1 прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" (в редакції Закону № 2505- IV від 25.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від
23.12.2004року N 2285-ІУ, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить на 2005 рік - 332 гривні.
Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від
20.12.2005року N 3235-ГУ, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року N 107-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а не з розмірів визначених постановами Кабінету міністрів України.
Частиною 4 статті 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. При цьому, вказана стаття передбачає виняток із загального правила, а саме: перерахунок призначеної пенсії в такому порядку здійснюється, крім випадку, передбаченого ч, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зіпно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ГУ. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму (із змінами, внесеними згідно із Законом N2291-17від 23.12.2004, який набрав чинності 12.01.2005року - „ Урядовий кур'єр” від 12.01.2005 - № 4).
Таким чином, з 12 січня 2005 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
Оскільки з 12 січня 2005 року перерахунок пенсії позивача не провадився з вини відповідача, який діяв в порушення вимог закону, на підставі ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюється без обмеження будь-яким строком.
Крім того, пенсія позивачу призначена по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків воїнської служби по ліквідації наслідків ЧАГ.С. Так відповідно до п.3 ч.І ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. ст. 54, 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. З ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та пенсія позивачу повинна бути перерахована з 12.01.2005 року по 31.10.2006 року.
З урахуванням викладених обставин суд визнає дії відповідача протиправними та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 12.01.2005 р. по 31.10.2006 року.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок. Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до п. п. З п. З ст. 81 ЦГЖ України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ч.З ст. 82 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, ч.З ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 10, 60, 82, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1,3,6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності - задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя стосовно виплати ОСОБА_1 пенсії з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, як інваліду 3 групи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, 4 ст. 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч. З ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної (державної) пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не менше 50 процентів мінімальної пенсії за віком по 3 групі інвалідності з урахуванням фактично здійснених виплат з 12 січня 2005 року по 31 жовтня 2006, у відповідності до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч. З ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЄС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.І ст. 28, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя