ун. № 759/10776/16-ц
пр. № 2/759/343/18
18 вересня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Шум Л.М.
за участю секретаря: Васюри Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, Дванадцята київська міська нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куровська Ірина Феліксівна, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 у серпні 2016 р. звернулася до суду з позовними вимогами, які після зменшення обсягу позовних вимог уточнила та просила суд визнати недійсними довіреностей від імені ОСОБА_9 від 31.03.2006 р., 11.10.2006 р., 01.09.2016 р., 27.02.2012 р. з моменту їх укладення та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.10.2006 р. із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді реституції.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9, у зв'язку з чим у липні 2016 р. позивач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті батька. Проте, згідно листа приватного нотаріуса від 06.07.2016 р. вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору Договору купівлі-продажу від 12.10.2006 р.; право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу від 12.10.2006 р.
Також, померлому належало наступне майно: земельна ділянка площею 0,0408 га, розташованої на території Хотянівської с/р Вишгородського району Київської області в АДРЕСА_5. Вказане вище майно, відповідно до листа приватного нотаріуса, відповідно до довіреності від імені ОСОБА_9 на ім»я ОСОБА_2 за № 8-5356 відчужене іншим особам.
Також, приватним нотаріусом було повідомлено позивача, що 31.03.2006 р. державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. було посвідчено довіреність № 81674 від імені батька позивача, ОСОБА_9, на представництво його інтресів ОСОБА_2, Проте, позивач вважає, що вказана довіреність посвідчена з порушенням закону, а саме: видана нотаріусом на підставі недійсного паспорту ОСОБА_9, який вклеїв свою фотокартку після досягнення 45 років лише 20.06.2006 р.
Крім того, 11.10.2006 р. державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотраіальної контори посвідчувалась ще одна довіреність від ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_2 за р. № 8-6279 на розпорядження квартирою АДРЕСА_1, в якій був зареєстрований ОСОБА_9 і була його власністю.
12.10.2006 р. між представником ОСОБА_9 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. за № 2108, зареєстрований в КМ БТІ 16.10.2006 р. в книзі д.1046-226.
Також, 12.10.2006 р. цим же приватним нотаріусом Глушко Л.В. було посвідчено інший договір купівлі-продажу, за умовами якого дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_2. Даний договір зареєстрований в КМ БТІ 16.10.2006 р. в книзі д.1458-167 за реєстровим № 4234.
У вказаній вище квартирі з 2007 р. був зареєстрований та проживав батько позивача ОСОБА_9, проте, квартира належить на праві власності ОСОБА_6, що підтверджується Довідкою КК "Центр комунального сервісу" від 20.04.2016 р. № 02/08/2 1639.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_9 був позбавлений своєї квартири АДРЕСА_1, шляхоим використання його стану алкогольної залежності його своїм представником ОСОБА_2, який незаконно, на підставі недійсної довіреності, без належних на те підстав, отримавши документи на спадщину ОСОБА_9, продав його квартиру, а кошти від продажу не перадав власнику квартири, а купив іншу, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 право власності на яку оформив на свою дружину ОСОБА_6, зареєструвавши там батька поизвача.
Далі представник позивача зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куровською І.Ф. 01.09.2006 р. посвідчується ще одна довіреність від ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_2 за р.№ 8-5356 на підставі якої ОСОБА_2 04.02.2007 р. продав земельну ділянку, площею 0,0408 га, розташованої на території Хотянівської с/р Вишгородського району Київської області в Садовому товаристві «Верстатобудівник-2» за 57 293,00 грн. При цьому, отримані кошти від продажу також не передав власнику - ОСОБА_9
Представник позивача зазначає, що батько позивача за життя страждав на алкогольну залежність, у 1996 р. проходив курс амбулаторного протиалкогольного лікування. Тобто з 1996 р. ОСОБА_9 постійно пребував в алкогольному та безпорадному стані, у зв'язку з чим укладені ОСОБА_2 від імені ОСОБА_9 односторонні та двосторонні правочини є незаконними, а тому мають бути визнанні судом недійсними.
Також, представник позивача зазначає, що ОСОБА_9 істотно помилявся щодо природи правочинів, наділивши ОСОБА_2 певними правами та обов'язками щодо розпорядження своїм нерухомим майном, який після продажу майна грошові кошти ОСОБА_9 як власнику не передавав.
Представник позивача просила задовольнити позов, посилаючись на вимоги ст.ст. 215, 229 ЦК України.
Ухвалою суду від 08.08.2016 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.01.2018 р. розпочато судове засідання та відкладено.
За згодою сторін, в судовому засіданні 12.09.2018 р. було проведено підготовче засідання, завершено та розпочато судовий розгляд по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували, подали письмовий відзив на позов (т. 2 ас. 150-154, 155-159).
Треті особи: Дванадцята київська міська нотаріальна контора та ОСОБА_6 до суду не з'явились, які про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили (т. 2 ас. 138, 143).
Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куровська І.Ф. та ОСОБА_7 до суду не з'явились, подали листи, в яких просили розглянути справу за їх відсутності (т.1 ас. 79, т. 2 ас. 77, 109).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних даних в матеріалах справи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_9, який був батьком ОСОБА_1, позивача по справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. (т. 1 ас. 30).
Судом встановлено, що державним нотаріусом Зубченко Л.С. Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори посвідченні від імені ОСОБА_9 довіреності на представлення його інтересів ОСОБА_2, а саме: довіреність, посвідчена 31.03.2006 року, № в реєстрі нотаріальних дій 81674, бланк ВСР № 200572, довіреність, посвідчена 01.09.2006 року, номер в реєстрі нотаріальних дій 8-5356, бланк ВЕВ 388303 та довіреність, посвідчена 11.10.2006 року, номер в реєстрі нотаріальних дій 8-6279, бланк ВЕВ 931091 (т. 2 ас. 40, 43, 46 ).
Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куровською І.Ф. посвідчена 27.02.2012 року довіреність номер в реєстрі нотаріальних дій 796, бланк ВРО 298441 від імені ОСОБА_9 на представлення його інтересів ОСОБА_2 (т. 1 ас. 104).
Зазначеним довіреностями ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в будь-яких підприємствах, установах, організаціях України, незалежно від їх форми власності, а також перед фізичними особами, з усіх без винятку питань, що стосується укладення договорів щодо відчуження належного ОСОБА_9 майна; отримання необхідних для відчуження нерухомого майна документів від усіх осіб, установ, організацій, підприємств, незалежно від їх форми власності, галузевого спрямування та підпорядкування, а також перед фізичними особами.
За цією довіреністю представник користується правом подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання наданих цими довіреностями повноважень, включаючи заяви, в тому числі щодо сімейного стану, повідомлення, правочини; а також одержувати будь-які довідки та документи, дублікати втрачених документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень; здійснювати державну реєстрацію прав на вищевказане нерухоме майно, а також виконувати всі інші юридично значимі дії, передбаченні чинним законодавством для такого роду повноважень, отримувати належні ОСОБА_9 гроші від укладеного правочину.
Встановлено, що на підставі довіреності від 11.10.2006 р., 12.10.2006 р. був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_7, між ОСОБА_12 (продавець) в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. 12.10.2006 року № 2108, зареєстрований в КМ БТІ 16.10.2006 року в книзі: д.1046-226, за реєстровим № 4402 (т. 2 ас. 3)
Також, встановлено, що 12.10.2006 р. був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_8 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.10.2006 року № 2114, зареєстрованого в КМ БТІ 16.10.2006 року в книзі: д.1458-167, за реєстровим № 423, згідно якого власником квартири є ОСОБА_6 (т. 2 ас. 2).
Встановлено, що на підставі довіреності від 01.09.2006 р. був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0408 га, розташованої на території Хотянівської с/р Вишгородського району Київської області в Садовому товаристві «Верстатобудівник-2», укладеного між ОСОБА_12 (продавець) в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_13 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. за № 1914 (т. 1 ас. 58).
В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем усього майна, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_9, проте, який за життя пиячив, зловживав спиртними напоями, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_2 скористався станом останнього та, укладаючи угоди від імені останнього, розпорядився його майном, що не відповідало інтересам ОСОБА_9
Проте, в судових засіданнях представником позивача відповідно до положень ст.ст. 103, 105 ЦПК України не було заявлено клопотань щодо призначенням відповідної експертизи на предмет встановлення неможливості укладання, підписання угод (довіреностей) ОСОБА_9, у зв'язку з ймовірним та тривалим станом його здоров'я (алкогольної залежності). При цьому, письмових доказів перебування ОСОБА_9 у безпорадному стані у період підписання спірних довіреностей, представником позивача не було надано.
Судом також не було встановлено, що на час підписання спірних довіреностей ОСОБА_9 знаходився на обліку щодо свого психічного стану, приймав наркотичні та психотропні, а також інші речовини, здатні впливати на свідомість.
Також, представник позивача вказувала, що вказані спірні угоди укладені внаслідок помилки.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Судом не встановлено наявність помилки - неправильного сприйняття ОСОБА_9 фактичних обставин правочину, що могло вплинуло на його волевиявлення під час укладення спірних довіреностей та в судовому засіданні представником позивача не надано жодного письмового доказу в підтвердження будь-яких подій, що передували укладенню внаслідок помилки довіреностей.
В свою чергу, зі змісту довіреностей вбачається, що зміст ст.ст. 237-250, 1000-1010 ЦК України щодо поняття довіреностей, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, позивачу нотаріусом роз'яснено.
Встановлено, що зміст спірних довіреностей прочитаний ОСОБА_9, йому зрозумілий і повністю відповідає його волі.
Крім того, згідно з частинами першою та третьою статті 237 ЦК Українв становлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.
Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Термін «правочин» не виключає вживання терміна - «угода» у значенні домовленості між щонайменше двома сторонами. Перший із них є більш широким і включає в себе терміни "договір", "угода", "домовленість".
Договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін "домовленість" слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними(ст. 1003 ЦК України).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 глави 6 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Згідно ч.1 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Судом встановлено, що цим правом ОСОБА_9 не скористався, спірні довіреності останнім не відкликались та не скасовувались.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
У судових засіданнях представник позивача не довела наявність обставин використання довіреностей відповідачем ОСОБА_2 на здійснення будь-яких угод, без згоди особи, яка видала довіреність та в супереч інтересам цієї особи, а саме: ОСОБА_9.
Також суд не вбачає будь-яких порушень при видачі довіреностей і будь яких зловживань з довіреністями.
Судом не встановлено наявність підстав вважати вищенаведені правочини нікчемними та такими, що були спрямовані на порушення прав позивача, як спадкоємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У судовому засіданні не встановлено тих підстав, що передбачені законом, для визнання довіреностей недійсними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що спірні угоди, що видані від імені ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_2, відповідають вимогам ст.203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідало її внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, видана ОСОБА_9 при повному усвідомленні значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що представник позивача не довела ті обставини, на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання довіреностей недійсними слід відмовити.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування/
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з вищенаведеного, оцінивши представлені сторонами докази, суд приходить до висновку про надуманість тверджень представника позивача про наявність підстав для визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, і не знаходить підстав для задоволення позову.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2016 р. арешт на квартиру АДРЕСА_3 підлягає скасуванню.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202, 203, 207, 215, 229, 237, 245 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд-
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, Дванадцята київська міська нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куровська Ірина Феліксівна, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_3, яка на праві власності належить ОСОБА_3, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2016 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: