ун. № 759/5702/16-ц
пр. № 2/759/210/18
12 вересня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Шум Л.М.
при секретарі: Прокопенко Н.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позов ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляцій за фактичне користування послугами, суд,-
Представник позивача у квітні 2016 р. звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в якому, після неодноразового збільшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 48900,00 грн., інфляційні втрати 7 903,88 грн., 3 % річних 503,76 грн., судові витрати 1 762,00 грн., а всього стягнути 59 069,64 грн. за користування послугами за зберігання майна
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на АДРЕСА_1» згідно інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» (інвестор-підрядчик) виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі на АДРЕСА_1
31.08.1999 року замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного договору № 4 від 20.05.1997р. передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1
Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 року земельна ділянка відведена Позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_1.
Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22.06.1999 року №846 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29.05.1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць ні дільниці дільниці АДРЕСА_1 та їх експлуатацію покладено на позивача.
Далі позивач зазначає, що, 31.07.2014 р. на підставі договору дарування, власником гаражного боксу НОМЕР_2 є ОСОБА_1 З моменту набуття права власності і до листопада 2014 р. відповідач сплачувала за послуги по зберіганню її майна. В подальшому відповідач жодних платежів не вчиняла, проте послугами позивача користується регулярно. Також, позивач зазначає, що відповідачу на праві власності належить ще один гаражний бокс НОМЕР_3 на автостоянці НОМЕР_4, яким остання постійно користується, проте обов'язкові платежі не здійснює, у зв'язку з чим, станом на 31.12.2017 р. основний борг за гаражний бокс НОМЕР_2 АС НОМЕР_4 складає 24 450,00 грн., за гаражний бокс НОМЕР_3 АС НОМЕР_4 - 24 450,00 грн., загальна сума основного боргу становить 48 900,00 грн. Індекс інфляції за гаражний бокс НОМЕР_2 за період з серпня 2014 р. по серпень 2018 р. становить 3 951,94 грн., за гаражний бокс НОМЕР_3 індекс інфляції за вказаний період становить 3 951,94 грн., загальна сума індексу інфляції за даний період становить 7 903,88 грн. За період з 04.08.2014 р. по 31.08.2018 р. 3 % річних за кожен об'єкт, загальна сума складає 503,76 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові (т. 2 ас. 32).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, 19.01.2018 р. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності (т. 2 а.с. 11). В письмових запереченнях від 11.10.2016 р., 12.05.2017 р., 06.06.2017 р., 19.01.2018 р. проти позову заперечувала, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, зазначила про відсутність належних доказів, що підтверджували б право власності позивача на машиномісце на автостоянці НОМЕР_4, договору оренди земельної ділянки, на якій розміщені гаражні бокси, належним чином укладеного договору між позивачем та відповідачем, витрати позивача на утримання охорони підлягають ліцензуванню, проте даний документ не міститься в матеріалах справи. Також відсутні докази того, що відповідач має в користуванні гаражний бокс НОМЕР_3 на АС НОМЕР_4 і врегулювання даних правовідносин між сторонами відповідним зобов'язанням, даний гаражний бокс відчужений відповідачем 31.07.2014 р. (т. 1 а.с. 88-89, 111-113, 136-137, 211-214).
Також, 15.08.2018 р. до суду надійшли письмові пояснення відповідачки ОСОБА_1, відповідно до яких остання зазначає, що відсутні докази порушення нею прав позивача, відсутні докази існування договірних правовідносин між сторонами про надання експлуатаційних послуг по обслуговуванню та отриманю гаражного боксу НОМЕР_2 та докази надання відповідачці експлуатаційних послуг по гаражному боксу НОМЕР_3 (т. 2 ас. 18-23).
Також, відповідачка у своїх письмових запереченнях просила суд постановити окрему ухвалу суду про порушення законодавства та недоліків діяльності позивача у відповідності до ст. 262 ЦПК України.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Ленінградської РДА в м. Києві №1041 від 29.07.1996 «Про будівництво напівпідземних гаражів-автостоянок на АДРЕСА_1» доручено ДКП «Партнер» фінансування та виконання будівництва напівпідземних гаражів-автостоянок на АДРЕСА_1 по 24 машино-місця кожна, забезпечення будівництво гаражів-автостоянок (а.с. 6).
На підставі інвестиційно-підрядного договору №4 від 20.05.1997 р. СП «Партнер», що діяв як інвестор-підрядник, здійснив фінансування і виконання будівництва напівпідземної автостоянки-гаражу на ділянці АДРЕСА_1 на 24 машиномісця. Управління капітального будівництва КМДА передав на баланс позивачу напівпідземні гаражі (а.с. 10-11).
Відповідно до витягу з рішення Київської міської ради від 18.03.2004 р. №125/1335, СП «Партнер» передано в довгострокову оренду на 25 р. земельну ділянку 0,41 га для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів по АДРЕСА_1 (а.с. 12).
На підставі розпорядження Ленінградської РДА м. Києва №846 від 22.09.1999 «Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва від 29.05.1999 р. позивачу передано в експлуатацію напівпідземні гаражі на 58 машино-місць на ділянці АДРЕСА_1
Встановлено, що 13.12.2010 р. між ЗАТ СП «Партнер» та ОСОБА_2 укладено договір №999 на експлуатацію та обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого підприємство бере на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_2 встановленого на земельній ділянці відведеній ЗАТ СП «Партнер» на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_1 а власник бере на себе зобов'язання вчасно вносити внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на умовах цього договору (а.с. 7).
Встановлено, що 31.07.2014 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, відповідно до умов якого право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 набула ОСОБА_1 (а.с. 34, 114-115).
Судом встановлено, що 31.07.2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування гаражного боксу, відповідно до умов якого відповідач передала в дар гаражний бокс НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 (а.с. 138-139).
Наказом позивача №88 від 88, з 01.08.2015 р. встановлено щомісячні внески на відшкодування витрат: АС НОМЕР_4 по АДРЕСА_1
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 ст. 529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.
За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов'язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.
В судовому засіданні встановлено, що 31.07.2014 р. ОСОБА_1 набула право власності на гаражний бокс НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Києві, обслуговування та експлуатацію яким здійснюється ПрАТ СП «Партнер», а саме, зберігання та охорона майна. ОСОБА_1 постійно користувалась послугами позивача, що відповідачем не заперечувалось та не спростовувалось. З моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП «Партнер», між сторонами існували зобов'язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів.
У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.
Встановлено, що з моменту набуття права власності на гаражний бокс НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Києві до 31.12.2017 р., відповідач не здійснювала оплати за внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, внаслідок чого утворилась заборгованість за загальну суму 18 690,00 грн., яку відповідач правомірно просить стягнути.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність суми боргу в розмірі 24 450 грн., сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за період з серпня 2014 р. по серпень 2018 р., а саме, індекс інфляції за гаражний бокс НОМЕР_2 становить 3 951,94 грн., 3 % річних за гаражний бокс НОМЕР_2 становить по 503,76 грн., а всього підлягає стягненню - 28 905,70
При цьому, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення боргу, індексу інфляції та 3 % річних за користування відповідачем послугами гаражного боксу НОМЕР_3 АС НОМЕР_4 задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було доведено належності відповідачу права власності на даний гаражний бокс, оскільки 31.07.2014 р. ОСОБА_1 на підставі договору дарування гаражного боксу здійснила відчуження гаражного боксу НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 138-139). При цьому, позивачем, клопотань щодо залучення нового власника гаражнього боксу НОМЕР_3 ОСОБА_3 заявлено не було.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за гаражний бокс НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Вимога відповідачки про необхідність постановлення по даній справі окремої ухвали не підлягає задоволенню через недоведеність такої вимоги в порядку ст. 262 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 322, 509, 527, 529, 530, 611, 625, 901, 903, 936, 977 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляцій за фактичне користування послугами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПрАТ СП «Партнер» суму боргу в розмірі 24 450 грн., інфляційні втрати 3 951,94 грн., 3 % річних 503,76 грн., судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп., а всього - 30 283 (тридцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 70 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: