10.10.2018 227/3363/18
10 жовтня 2018 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої судді Любчик В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
08 серпня 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 селищної ради, просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, за кожним по 1/2 частині на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою: Донецька область, Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81.
Позов мотивують тим, що 09 березня 2002 року помер батько позивача ОСОБА_1 та дід з боку батька позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5. Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами № 81, розташований в Донецькій області Добропільському районі, селищі Святогорівка по вул. Шевченко. За життя ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, матір'ю позивача ОСОБА_1 та бабою позивача ОСОБА_2 Вказану спадщину ОСОБА_4 прийняла як така, що постійно проживала та була зареєстрована з чоловіком у спадковому житловому будинку на день його смерті та до дня своєї смерті, однак за життя не оформила своїх спадкових прав та правовстановлюючого документу на житловий будинок не отримала. 14 січня 2016 року ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина на зазначений житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що належав її чоловікові ОСОБА_5, після смерті якого вона прийняла спадщину. З метою оформлення своїх спадкових прав після померлої, позивачі у встановлений законом строк, звернулися до державного нотаріуса Другої Добропільської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах на майно померлої ОСОБА_4, але отримали постанову від 26.09.2016 р. № 457/02-31, про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на тій підставі, що не надано правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами.
У зв'язку з тим, що існують перешкоди для оформлення спадкових прав, позивачі звернулися до суду за їх захистом.
В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, за участю їх представника ОСОБА_7, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник позивачів адвокат ОСОБА_7, що діє на підставі ордеру серії АА № 115905, серії АА № 115907 від 14.05.2018 р., надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити з підстав зазначених в позові.
Від представника відповідача ОСОБА_3 селищної ради надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечує.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячі з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою, а ОСОБА_2 є онуком померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивачів (а.с.16,19,20).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії ЯУ № 632852 від 27.08.1953 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 27.08.1953 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.13).
09.03.2002 року помер ОСОБА_5, про що виконкомом ОСОБА_3 селищної ради Добропільського району Донецької області 09.03.2002 року зроблено актовий запис № 12 та видано свідоцтво про смерть серії 1-НО №638065 (а.с.12).
14.01.2016 року померла ОСОБА_4, про що виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Добропільського району Донецької області 14.01.2016 року зроблено актовий запис №4 та видано свідоцтво про смерть серії 1-НО №933742 (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, житловий будинок, розташований за адресою: Донецька область, Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81 з надвірними побудовами та спорудами.
На момент смерті ОСОБА_5 з ним фактично проживала його дружина, ОСОБА_4 (а.с.25).
Відповідно до довідки № 790/02-21 від 23.04.2018 року ОСОБА_4, на день своєї смерті 14.01.2016 року, постійно проживала і була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81 (а.с.26).
Спадкова справа № 59/2016 заведена у державного нотаріуса Другої Добропільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 59104259 від 14.06.2016 року (а.с.22).
Як вбачається з виписки з рішення ОСОБА_3 селищної ради народних депутатів від 21 лютого 1968 року, було вирішено оформити право власності на житловий будинок розташований за адресою: селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 8 за ОСОБА_5 (а.с.27).
Відповідно до довідки № 389/03-17 від 31.10.2016 р. у зв'язку з перереєстрацією домогосподарств по ОСОБА_3 селищній раді у 1989 році, будинку під № 8, потім присвоєний № 79 по вул. Шевченко в смт. Святогорівка та був присвоєний № 81 (а.с.28).
Згідно довідки ТОВ «Добропільське БТІ» від 21.03.2016 р. відомостей про наявність квартири, житлового будинку в м. Добропілля, м. Білозерське, м. Білицьке, п. Святогорівка, п. Новодонецьке, п. Водяне за гр. ОСОБА_5 за архівними даними на 21.12.2012 р. в ТОВ «Добропільське БТІ» не мається (а.с.34).
З довідки ТОВ «Добропільське БТІ» від 01.06.2018 р. вбачається, що на дату обстеження 01.06.2018 р. домоволодіння № 81 за адресою: селище Святогорівка вул. Шевченко, виявлено, що житловий будинок та всі господарські будівлі на земельній ділянці побудовані до 1992 р. Згідно інструкції про проведення технічної інвентаризації від 2013 р., вказані будівлі не належать до самовільного будівництва (а.с.35).
Згідно копії погосподарської книги справа № 49 т, (особовий рахунок 530) ОСОБА_5, було виділено житловий будинок збудований у 1953 році (а.с.36-37).
Відповідно до відомостей Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок Донецька область, Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81, виготовленого станом на 01.06.2018 р. ТОВ «Добропільське БТІ», інвентаризаційна справа № 403/6, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 вбачається, що загальна площа будинку становить 77,0 кв.м, житлова площа будинку становить 52,9 кв.м, допоміжна 24,1 кв.м (а.с.32).
Звернувшись до нотаріальної контори за оформленням спадщини після смерті ОСОБА_4, позивачі отримали постанову від 26.09.2016 р. № 457/02-31, про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на тій підставі, що не надано правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами (а.с.23-24).
Таким чином, встановлено, що за життя ОСОБА_5 право власності на зазначений житловий будинок не оформив, чого також не зробила після його смерті дружина ОСОБА_4.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» п. 23 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Зі змісту цих роз'яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об'єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.
Відповідно до ст. 100 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI в особистій власності громадян може бути жилий будинок.
Статтею 128 цього ж кодексу передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається прирівнюється передача розпорядчого документа на речі.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою та часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Стаття 1223 ч. 3 ЦК України передбачає, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Між тим, згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, бабові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Отже, нездійснення державної реєстрації спірного житлового будинку та відсутність правовстановлюючих документів на нього в інвентаризаційній справі бюро технічної інвентаризації не є підставою для відмови позивачам в отриманні права на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, оскільки виникнення права власності на нього на момент прийняття його в експлуатацію не залежало від державної реєстрації цього права та отримання відповідних правовстановлюючих документів на нього.
Так, в судовому засіданні встановлено, що після смерті, ОСОБА_4, яка померла 14 січня 2016 року, відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований в Донецькій області, Добропільському районі, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81.
ОСОБА_1, є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на підставі статті 1261 ЦК України.
ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по закону за правом представлення, на підставі частини першої статті 1266 ЦК України.
Позивачі не можуть оформити спадкових прав у нотаріальному порядку, та визнання за позивачами права власності на житловий будинок є єдиним способом захисту їх прав отримати спадщину.
Разом з тим, аналізуючи норми цивільного законодавства, очевидним є те, що отримання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком спадкоємців, будь-які терміни для отримання свідоцтва чинним законодавством не встановлені, а його неотримання не позбавляє спадкоємців права на спадкове майно.
Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, та має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню та слід визнати за ними право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами № 81 по вулиці Шевченко в селищі Святогорівка, Добропільського району, Донецької області.
Керуючись ст. ст. 328, 331, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1259, 1261, 1266, 1267 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 14 січня 2016 року, на 1/2 частину житлового будинку (А-1), з нежитловою прибудовою (а-1), загальною площею 77,0 кв.м, житловою площею 52,9 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: ганок (а1), літня кухня (Б-1), тамбур (б-1), прибудова (б1-1), погріб (В), гараж (Г-1), сарай (Е-1), убиральня (З), сарай (И-1), сарай (Л-1), сарай (М-1), сарай (Н-1), ворота №2, огорожа №3, огорожа №4, вимощення (І), що розташований за адресою: Донецька область, Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 14 січня 2016 року, на 1/2 частину житлового будинку (А-1), з нежитловою прибудовою (а-1), загальною площею 77,0 кв.м, житловою площею 52,9 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: ганок (а1), літня кухня (Б-1), тамбур (б-1), прибудова (б1-1), погріб (В), гараж (Г-1), сарай (Е-1), убиральня (З), сарай (И-1), сарай (Л-1), сарай (М-1), сарай (Н-1), ворота №2, огорожа №3, огорожа №4, вимощення (І), що розташований за адресою: Донецька область, Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Шевченко, буд. 81.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику 10 жовтня 2018 року.
Головуюча суддя В.М. Любчик
10.10.2018