2/130/547/2018
130/2973/17
"18" вересня 2018 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
за участі: секретаря Буга Р.М.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
15.12.2017 позивач звернулась до суду з цим позовом в якому просила ухвалити рішення, визнавши батьківство відповідача ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 та призначити у справі судову генетичну експертизу для встановлення біологічного батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги аргументовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживаючі у шлюбі з відповідачем вона народила сина ОСОБА_4. 06.08.2015 Городицьким районним судом постановлено рішення, яким задоволено заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про виключення запису про нього як про батька з актового запису про народження сина ОСОБА_4, дане рішення на сьогодні є виконаним, а тому актовий запис про народження сина, в частині відомостей про батька, вчинений відповідно до вимог ч.1 ст. 135 СК України.
З часу ухвалення вищевказаного рішення, відповідач використовує будь-яку можливість, щоб принизити її та сина, стверджує, що він не є біологічним батьком. На ґрунті цього син комплексує, у нього виникають до неї запитання з приводу цього та недовіра. Вона відчула, що втрачає авторитет для сина, як мама. Все вищевикладене спонукало її звернутись до спеціалізованого центру з питанням встановлення біологічного батьківства, щоб довести батькові та сину, що вони є рідними, та де вона отримала результати аналізу ДНК № 14632 від 10.07.2017 року, які підтверджують батьківство відповідача.
22.03.2018 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді від 04.04.2018 відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання на 22.05.2018.
22.05.2018 у справі призначено генетичну експертизу, а провадження у справі зупинено.
24.07.2018 з Вінницького науково - дослідного експертно-криміналістичного центру до суду надійшов лист про виконання судової молекулярно-генетичної експертизи.
31.07.2018 до суду надісланий висновок експерта за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи.
31.07.2018 ухвалою суду провадження у справі відновлено. Справа призначена до підготовчого засідання на 23.08.2018.
23.08.2018 ухвалою суду підготовче судове засідання закрито, справа призначена до розгляду по суті на 18.09.2018.
18.09.2018 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримали повністю, просили винести рішення, яким задовольнити позов, визнавши ОСОБА_2 батьком сина ОСОБА_4. Під час постановлення рішення Городицьким районним судом, ОСОБА_1 розізлилась та визнала позов, що б «насолити» ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснив, що він не заперечує факт свого батьківства відносно їх спільного з позивачем сина ОСОБА_4. Також зазначив, що дійсно він звертався в минулому з позовом до суду про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, не заперечував на той час проти проведення генетичної експертизи, проте позивач в судовому засіданні підтвердила, що він не є батьком їхнього сина.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до копії рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 06.08.2015, вирішено з актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, внесеного Калинівською сільською радою Городцького району Хмельницької області виключити дані про батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення набрало чинності 18.08.2015 року (а.с.61-62).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.63).
Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за параметрами запиту 00117181672 батьком ОСОБА_4 записаний ОСОБА_2, відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.64-65).
Відповідно до копії результатів аналізу ДНК № 14632 Медико-генетичного центру біологічного батьківства, ймовірність батька ОСОБА_2 не може бути виключено. Вірогідність батьківства 99,9999% (а.с.66-67), що також підтверджується висновком експерта від 16 липня 2018 року № 403 Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до висновку якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є ОСОБА_1 Ймовірність даної події складає 99,99999853 % (а.с.92-110).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом і ніким не оскаржені.
До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Сімейним Кодексом України.
Згідно ст.7 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною радою України 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
В силу вимог статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Згідно зі статтею 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно зі статтею 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі-органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови, особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.
Пунктом 9 Постанови передбачено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Згідно абзацу восьмого пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
З огляду на пункт 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
На аналогічні норми законодавства послалась і позивач у своєму позові.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.
За ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки позов задоволено повністю, з врахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 137 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати на загальну суму 33845,97 грн., що складаються з: витрат на правову дорогу в сумі 25500 грн. (а.с.118); витрат на проведення експертизи в сумі 7614,00 грн. (а.с.116); оплата комісії в сумі 91,37 грн. (а.с.117) та сплачену суму судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 259, 430, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 122, 128, 129 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 33845 (тридцять три тисячі вісімсот сорок п'ять) гривень 37 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2).
Суддя: А.М. Заярний
Дата складання повного судового рішення 26.09.2018