Провадження номер 2/741/499/18
Єдиний унікальний номер 741/925/18
іменем України
11 вересня 2018 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Дикого В.М.,
з участю секретаря с/з Герасимчук Н.Ю.,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на спадковий житловий будинок,
ОСОБА_2 звернулась до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою до Носівської ОТГ в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що житловий будинок у АДРЕСА_1, відносився до типу колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4, який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав з її матір'ю ОСОБА_5 у вищевказаному будинку. Після смерті батька позивача відкрилась спадщина, яку прийняла її мати, адже на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом із спадкодавцем та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, але не оформила своїх спадкових прав.
На момент ліквідації колгоспних дворів у вищевказаному будинку проживала ОСОБА_5 Після ліквідації колгоспних дворів ОСОБА_5 не отримала свідоцтва та не зареєструвала своє право власності на житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала з позивачем та її дітьми в будинку АДРЕСА_1. Як спадкоємець першої черги за законом, позивач прийняла спадщину, адже вона на час відкриття спадщини постійно проживала разом із матір'ю. Нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок, оскільки спадкове домоволодіння мало статус колгоспного двору, а колгоспні двори ліквідовано. Саме тому позивач звернувся до суду та просив судовим рішенням визнати за ним право власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5
У судовому засіданні позивач, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача Носівської ОТГ в особі Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з'явився. Міський голова направив до суду заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив справу розглянути за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.
У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 5).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За життя ОСОБА_4 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).
Отже, спадкоємство після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
ОСОБА_5 була дружиною померлого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а. с. 6). А, отже, вона була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 у силу п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки проживала разом з ним на час його смерті, а, отже, вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою виданою Червонопартизанською сільською радою від 23.09.2011 року № 2409 (а. с. 32).
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, установлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, крім іншого, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Із повідомлення Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 4352/01-17 від 11.07.2018 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) убачається, що до майна померлого ОСОБА_4 Носівською районною державною нотаріальною конторою спадкова справа не заводилась.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Отже, з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спірний житловий будинок став повністю належати ОСОБА_5
Станом на 15.04.1991 року у вищезазначеному будинку була зареєстрована: ОСОБА_5, що підтверджується довідкою виданою Червонопартизанською сільською радою № 2407 (а. с. 33).
Однак, після ліквідації колгоспних дворів вона не отримала свідоцтва та у встановленому законом порядку не зареєструвала своє право власності на будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 4).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_5 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).
Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 9).
ОСОБА_2 набула у шлюбі прізвище «ОСОБА_2», рішенням суду шлюб було розірвано, прізвище залишено набуте у шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а. с. 11).
24.01.1996 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_8, та набула у шлюбі нове прізвище «ОСОБА_2», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 12).
Отже, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, ОСОБА_2 у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, оскільки спадкове домоволодіння мало статус колгоспного двору, які ліквідовано, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної ДНК про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 728/02-31 від 16 травня 2018 року (а. с. 35).
Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а. с. 13-152).
Згідно зі звітом про оцінку майна ринкова вартість спірного будинку станом на 17.05.2018 становить 67067 грн. (а. с. 17).
Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 211, 247, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв. м, житловою площею 41,7 кв. м., ринковою вартістю станом на 17.05.2018 року 67067 грн., який складається з власне житлового будинку «А», веранди «а», ґанку «а-2», прибудови «а-3», літньої кухні «Б», сараю «В,Г,Е», гаража «Ж», літнього душа «Л», вбиральні «У-1», погреба «П», колодязя «К», огорожі «№1-3», воріт з хвіртками «№2-4».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Дикий