Справа № 708/686/18
Номер провадження № 2/708/286/18
Іменем України
10 жовтня 2018 року.
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючої - судді Ткаченко С.Є.
при секретарі - Тендітній Л.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 15.09.2016 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики, згідно до якого він передав останній кошти в сумі 18800 грн., з остаточною датою повернення боргу до 15.10.2017 року, що підтверджується письмовою розпискою.
Посилаючись на те, що відповідачка на його неодноразові прохання повернути борг не відреагувала і на час його звернення до суду з позовом остання умови договору не виконала і борг не повернула, позивач просив стягнути з неї борг за договором позики в сумі 18800 грн. та 3% річних в сумі 401,75 грн., що разом складає 19201,75 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що він позичив відповідачці вказану суму коштів на лікування, але до цього часу вона їх не повернула .
Відповідачка позов визнала та пояснила суду, що вона дійсно позичила у позивача дану суму грошей і буде щомісячно виплачувати в рахунок боргу по 3000 гривень, оскільки через хворобу в неї немає коштів для сплати боргу в повному обсязі .
Вислухавши сторін, вивчивши в порядку спрощеного провадження матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується письмовою розпискою від 15.09.2016 року, позивач дійсно позичив відповідачці кошти в сумі 18800 грн. строком до 15.10.2017 року.
Таким чином, між сторонами було укладено договір позики.
А відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Як встановлено судом та вбачається з вище вказаної розписки, відповідачка отримала грошові кошти 15.09.2016 року.
Виходячи з цього, позивач виконав умови договору позики, передавши відповідачці грошові кошти в сумі 18800 грн., а відповідачка свої зобов'язання по поверненню даної суми коштів не виконала і борг не повернула.
Разом з тим, як передбачено ст., ст. 526, 1049 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону, тобто відповідачка повинна була в установлений договором строк повернути грошові кошти позивачеві.
Як визначено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк, встановлений договором позики, який в даному випадку, судячи з письмової розписки від 15.09.2016 року, настав 15.10.2017 року.
Оскільки в установлений строк відповідачкою не було повернуто борг, то позивач правомірно вимагає від неї його повернення.
А згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є підставою для стягнення з відповідачки 3% річних.
Судячи з наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних складає 401,75 грн., з яким суд не може погодитися.
Так, кількість днів прострочення сплати боргу за період з 16.10.2017 року по 02.07.2018 року становить 259 днів, а не 260 днів, як вказано позивачем, у зв'язку з чим при сумі боргу в 18800 гривень 3% річних складатиме 400 гривень.
Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 19200,00 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 18800 грн. та 3% річних в сумі 400 грн., як того просить позивач.
Крім того відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 704, 80 грн.
На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст., ст. 10, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого за адресою: 08400, АДРЕСА_1) борг за договором позики в сумі дев'ятнадцять тисяч двісті гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі сімсот чотири гривні 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 12 жовтня 2018 року.
Головуюча