Справа № 510/1895/17 Р І Ш Е Н Н Я
10.10.18 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, відповідно до ст. 344 ЦК України, оскільки він безперервно та відкрито, на протязі більше ніж 10 років, володіє даною квартирою.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, від представника позивача ОСОБА_4 (ордер серії ОД № 305247 від 20.10.2017 р.) надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
08.10.2018 р. від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом зменшення, а саме просила визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2, загальною площею 48,20 кв.м., житловою площею 30,90 кв.м., підсобною площею 17,30 кв.м..
Відповідачі по справі, у підготовче судове засідання не з'явились, направили до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про право власності на житло № 60 від 08.11.2002 р., згідно якого власниками квартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області є ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_6П; копія технічного паспорту на квартиру № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1, мати - ОСОБА_5, батько - ОСОБА_2; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, прізвище дружини після укладенню шлюбу - «Шеповалова»; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5, померла 17.02.2016 р.; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6, батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_5; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, прізвище дружини після укладення шлюбу - «Юнацька»; копія домової книги.
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 60 від 08.11.2002 р. є власником ? частини квартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області. У 2006 р. ОСОБА_5, ОСОБА_2, та ОСОБА_3П передали безкоштовно у власність ОСОБА_1 свої частки квартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області, таким чином, з того часу ОСОБА_1 відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, вважаючи себе фактичним власником квартири. 17.02.2016 р. ОСОБА_5 померла. На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у даній квартирі, відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за квартирою, утримує її, постійно робить поточний та капітальний ремонти. Оскільки позивач більш ніж 10 років добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, він вважає, що за ним може бути визнано право власності на ? частини квартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області, в порядку ст.. 344 ЦК України.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні.
Ст. 344 ч. 1 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова) право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 9 Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Ч. 1 ст. 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно з ч. 3 цієї статті, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено ЦК України.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як встановлено судом позивач з 2006 р. добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується квартирою № 3 по вул.. Віорела Дулоглу, 18 в м. Рені Одеської області, ? частина якої належить йому на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності № 60 від 08.11.2002 р., а ? частини були передані йому безкоштовно у власність ОСОБА_5, ОСОБА_2, та ОСОБА_3П.У зв'язку з тим, що відповідачі не висувають вимоги про повернення нерухомого майна, погодились із позовними вимогами, суд приходить до висновку, що позивач є добросовісним володільцем нерухомого майна. Факт володіння нерухомим майном позивач не приховував. Тобто на протязі 10 років позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє даним нерухомим майном, таким чином є правові підстави для визнання за ним права власності на ? частиниквартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області, в порядку ст.. 344 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання за ним право власності на ? частиниквартири № 3 по вул.. Віорела Дулоглу (Радянській), 18 в м. Рені Одеської області, за набувальною давністю є правомірними і законними, виходять із правовідносин, пов'язаних з набуттям права власності. Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного,
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 328, 344, 397 ЦК України (2003 р.), Постанова Пленуму Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2, загальною площею 48,20 кв.м., житловою площею 30,90 кв.м., підсобною площею 17,30 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін