16.10.2018 637/960/18
Іменем України
09 жовтня 2018 року с.м.т.Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу №637/960/18 (2/637/328/18) за позовною заявою ОСОБА_2 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області про поновлення строку на звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай),-
у часть у справі приймала: представник позивача - ОСОБА_4
ОСОБА_2 07 серпня 2018 року звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про поновлення строку за на звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай).
В судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, просила позов задовольнити. В обгрунування позовних вимог зазначила, що позивач з 1983 року по 1997 рік працював в колгоспі ім.Свердлова, який в подальшому було реформовано в КСП «Новомиколаївське» Шевченківського району Харківської області. Згідно протоколу засідань правління даного колгоспу від 02 червня 1983 року №8 , був прийнятий в члени колгоспу та розпочав працювати водієм в автопарку. З членів колгоспу не виключений. В 1996 році КСП «Новомиколаївське» Шевченківського району Харківської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області. Даний Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за №9. До даного державного акту відповідно до списків був включений ОСОБА_2 за №183, але за невідомих причин сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім'я не виготовлявся, та йому не видавався. На той період часу позивач був членом КСП «Новомиколаївське», працював по 1997 рік включно. Враховуючі відсутність роботи був вимушений поїхати працювати за кардон , де працював тривалий час з 1997 року до 2012 рік. Зазначила , что позивач не відмовлявся від отримання сертифікату , з яких причин Шевченківська РДА його не видала не відомо, будь -яких правових пояснень з цього приводу відповідач не надав.
Отже позивач набув право на земельну частку (пай) у день видачі Державного акту, тобто 19 січня 1996 року. Про порушення свого права позивач дізнався в лютому 2018 року. З метою досудового врегулювання спору він звертався до відділу Держгеокадастру, Шевченківської райдержадміністрації Харківської області, але в адміністративному порядку дане питання не вирішив.
Тому звернувся до суду та просить поновити строк на звернення до суду та визнати право на земельну частку (пай) розміром 7.60 в умовних кадастрових гектарах, із земель колективної власності реформованого КСП «Новомиколаївське», розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР - 27 - 00 - 000402, зареєстрованого 19 січня 1996 року, за №9.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області не з'явився надав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечує.
Представник Шевченківської районної державної адмінісрації Харківської області в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності. Також надав відзив (заперечення) в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, застосувавши позовну давність , а також врахувавши відсутність вільних земельних ділянок.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З відповіді №Г-16/0-0.23.29-18/150-18 та копії Державного акту, списка громадян- членів КСП «Новомиколаївське», наданої відділом Держгеокадастру у Шевченківському районі ГУД в Харківській області від 09 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 включено до Державного акту на право колективної власності на землю (серія ХР 27-00-000402) за № 183 по КСП «Новомиколаївське».
Державний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за №9.
Листом за №02-67/1267 Шевченківської райдержадміністрації Харківської області від 25 травня 2018 року, позивачу відмовлено в видачі сертифікату на земельну частку (пай), в зв'язку з їх відсутністю , та те, що вони виготовлялися лише в одном екземплярі на кількість пайовиків занесених в список, та рекомендовано звернутися до суду для визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до архівних довідок: №01-33/187 від 27 листопада 2017 року, №481/02-30 від 01 грудня 2017 року наданих Шевченківським архівним відділом Харківської області та №97/02-30 від 14 лютого 2018 року наданої трудовим архівом ОСОБА_3 сільської ради Шевченківскього району Харківської області вбачається, що згідно протоколу засідань правління колгоспу ім. Свердлова від 02 червня 1983 року № 8 ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу і направлений працювати в автопарк водієм, де також продовжував працювати в реформованому КСП «Новмиколаївське» до 1997 року включно та отримував заробітню платню.
Також засвідчено, що відсутні відомості в архівних документах щодо звільнення ОСОБА_2 з посади водія в 1997 році в КСП «Новомиколаївське», а також відсутні відомості про виключення його з членів колгоспу імені Свердлова та КСП «Новомиколаївське».
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_2 працював в КПС водієм до 1997 року, з числа членів колгоспу не виходив, а також той факт, що з 1997 року по 2012 рік працював за кордоном. Також свідки зазначили,що були непоодинокі випадки не включення членів колгоспу до списку ,що додавався до Акту на право власності на колективну землю , цим займалось керівництва КСП , за якими чинниками одних вносили інших ні, ніхто не пояснював , та будь - яких офіційних зборів з цього приводу не збирали.
Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
Згідно п.п. а) п. 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» колективні сільськогосподарські підприємства підлягають реформуванню на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями
Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно п. 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Зі змісту даної норми випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення до списку осіб, доданого до цього акта.
Виходячи з вищезазначених норм Указів Президента України право на отримання земельної частки (паю) мають члени сільськогосподарського підприємства, а також пенсіонери, які вийшли на пенсію з підприємства та залишаються його членами.
За змістом п. п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельні частки (паї), одержані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Також документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Таким чином , суд дійшов до висновку ,що на час видачі Державного акту на право власності на колективну землю КПС « Новомиколаївське» позивачем були виконанні всі необхідні умови для отримання сертифікату на право на земельну частку пай, який він не отримав.
Правових підстав не отримання сертифікату на право на земельну частку пай(пай) ОСОБА_2 в своїх запереченням представником позивача не зазначено, належними та допустимими доказами не підтверджено.
Щодо застосування позовної давності про яку заявлено представником Шевченківської РДА суд, вважає що така заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила
Право позивача на земельну частку пай з земель колективної власності КСП
виникло з моменту отримання Державного аату на право колективної власності і таке право з того часу припинено не було та ніким не заперечувалось ,та не оспорювалось.
Про порушення свого права на земельну частку пай з земель колективної власності КСП позивач довідався лише в 2018 році, коли на його звернення видати сертифікат на земельну частку пай йому було відмовлено з підстав його відсутності, а також відсутності земель для цього.
Отже, саме в 2018 році позивач дізналась про порушення свого права і з цього часу почався перебіг строку позовної давності.
З правових висновків визначених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вбачається ,що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП),включений до списку,що додається до державного акта на право колективної власності на землю,набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта,і вразі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України,у тому числі й у випадку,коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку(пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи ,яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі останнявідповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95«Пропорядок паюванняземель, переданих у колективнувласність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути наданаізземель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Пункт 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95«Пропорядок паюванняземель, переданих у колективнувласність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною другою статті 14Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Отже, зазначеними правовими нормами встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.
Пунктом а) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України передбачений захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом визання права, це положення відтворюється у ст. 14 Конституціїї України.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, виходячи їз задас ввиваженості , справедливості иа законності , суд дішов висновку , що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та такими ,що підлягають задоволенню у повному обсязі..
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 223, 247, 258, 259, 268, 293, 315 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 261 Цивільного кодексу України , ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ,14, 41 Конституції України, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п.24 постанови Пленуму Верхового Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області про поновлення строку на звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду за захистом не визнаного права.
Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розміром 7.60 в умовних кадастрових гектарах, із земель колективної власності реформованого КСП «Новомиколаївське», розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР - 27 - 00 - 000402, зареєстрованого 19 січня 1996 року, за №9.
Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.