11.10.2018 227/4296/18
11 жовтня 2018 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Любчик В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
прокурора Шендрика С.В.
особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1,
розглянувши справу, яка надійшла з Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мікрорайон Сонячний, 8/30, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
27 вересня 2018 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до протоколу № 788 від 26.09.2018 року, складеного оперуповноваженим Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, лейтенантом поліції ОСОБА_2, ОСОБА_1, будучи начальником Добропільського об'єднаного управління ПФУ в Донецькій області, та будучи суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», порушив вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи в робочому кабінеті, не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, (повинен був повідомити до 18.03.2017 року о 00 год. 00 хв.), щодо отримання доходу від продажу автомобіля BMW Х6 в розмірі 772 322,04 гривень, який перевищує 50 прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Дії останнього кваліфіковано, як адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що умислу приховувати відомості щодо продажу ним автомобілю не було. Автомобіль він продав в березні 2017 року, та на наступний день подав декларацію за 2016 рік, в якій зазначив дохід від продажу автомобіля, вважав що таким чином він виконав свій обов'язок, щодо повідомлення ним про суттєві зміни в його майновому стані.
Прокурор Шендрик С.В. в судовому засіданні докази зібрані працівниками поліції та надані суду вважав достатніми, відповідно до яких винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, послідовно та повно доведена, дії останнього працівниками поліції кваліфіковано вірно. Тому просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Заслухавши думку учасників, всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 176-2 КУпАП є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).
Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, необхідно було отримати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані, передбачав можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
В той же час, в своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що про суттєві зміни майнового стану від продажу автомобіляBMW Х6 в розмірі 772 322,04 гривень вказав в декларації за 2016 рік, яка була ним подана наступного дня після отримання коштів від продажу вказаного автомобіля (а.с.40).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, посадова особа, яка складала протокол, виходила з того, що моментом придбання майна та отримання доходу є 07.03.2017 року, що відповідає даті посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу (а.с.26).
Відповідно до поданої ОСОБА_1 щорічної декларації за 2017 рік про власні доходи останній вказав про дохід від відчудження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) в сумі 772 322 гривень (а.с.19-23).
Тобто, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 повідомив про продаж автомобіля, подавши щорічну декларацію за 2017 рік, тобто фактично він несвоєчасно повідомив НАЗК про продаж автомобіля.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Викладені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП і, відповідно, про відсутність в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась виключно працівником Управління захисту економіки в Донецькій області ДЗЕ Національної поліції України, який відбирав пояснення, робив запити, збирав докази, складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління та інше.
Слід зазначити, що згідно Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 81 покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 розділу 1 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон). Контроль здійснюється на засадах верховенства права, через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції, та автоматично засобами програмного забезпечення Реєстру.
Згідно п.1 розділу II Порядку «Відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:
1)щодо своєчасності подання;
2)щодо правильності та повноти заповнення;
3) логічний та арифметичний контроль.
Згідно п.2 - п.5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Департамент УЗЕ Національної поліції України не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці УЗЕ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно у випадку встановлення факту неподання декларації або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Без сумніву, статтею 255 КУпАП передбачено право уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. ст. 172-4-172-9. Статтею 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, Закон України «Про запобігання корупції», який є основним спеціальним Законом у сфері боротьби з корупцією тільки Національне агентство наділив правом здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 11 Закону).
Статтею 49 цього Закону встановлено, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
Тобто, всі обов'язкові дії по проведенню контролю та перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності, а органи Національної поліції позбавлені контролюючої функції.
Такий висновок узгоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 року за касаційною скаргою на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року у справі за позовом громадянина до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії (справа № 814/886/17), де Суд зазначив, що НАЗК здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-У11. Здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Тобто, одним із завдань Вищої ради правосуддя є забезпечення додержання в діяльності суддів норм Конституції і законів України.
Досліджуючи питання забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя ВРП в своєму рішенні від 17 липня 2018 року (справа № 2297/0/15-18) зауважила, що «…за змістом функціональних обов'язків поліція належить до правоохоронних, а не контролюючих органів, її працівники здійснюють виключно оперативно-розшукові заходи. Вжиття превентивних поліцейських заходів урегульовано статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», при цьому проведення перевірок дотримання вимог антикорупційного законодавства цим Законом до таких заходів не віднесено.
Натомість в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції, а також контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використання, які визначають як перелік суб'єктів контролю, так і їх повноваження щодо здійснення відповідних функцій. Зокрема, вжиття заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, контроль і перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно зі статтею 11 Закону України «Про запобігання корупції» покладено на Національне агентство з питань запобігання корупції».
З огляду на викладене, на підставі аналізу вище зазначених нормативних актів, прихожу до висновку, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.
Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, в зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 254, 268, 294 КУпАП,-
провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Копію постанови вручити протягом трьох днів, особі щодо якої її винесено.
Суддя В.М. Любчик
11.10.18