09.10.2018 227/3332/18
09 жовтня 2018 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої судді Любчик В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Білицької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
06 серпня 2018 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Білицької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 28 вересня 1988 року отримав ордер № 459 на квартиру за адресою: Донецька область, м. Білицьке, м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9. У якості членів сім'ї в квартирі також були зареєстровані його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5, яка після заміжжя змінила прізвище на ОСОБА_4. 22 вересня 2008 року розпорядженням органу приватизації вказана квартира була приватизована, і згідно свідоцтва про право власності на житло власниками квартири по ? частині кожному стали відповідно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Всі вказані особи були зареєстровані за вказаною адресою. 26 жовтня 2013 року відповідачка ОСОБА_4 одружилась в м. Азов Ростовської області ОСОБА_7 Федерації і залишилася там проживати разом зі своєю родиною. 28 серпня 2017 року отримала громадянство ОСОБА_7 Федерації. Повертатися жити в м. Білицьке не збирається. У травні 2018 року відповідачка приїжджала до батьків в гості в м. Білицьке і на прохання позивачів спробувала знятися з реєстрації з вказаної квартири. Однак їй було відмовлено, оскільки вона є громадянкою іншої держави і відповідно не має паспорта громадянина України. 18 травня 2018 року ОСОБА_4 у нотаріуса уклала договір дарування своєї частки квартири, подарувала батькові ОСОБА_1, а також склала у нотаріуса довіреність, якою уповноважила батька представляти її інтереси в судах усіх інстанцій. Крім того, відповідач склала заяву на ім'я Добропільського міськрайонного суду Донецької області про те, що вона повністю згодна з вимогами позовної заяви, просить їх задовольнити в повному обсязі та проводити судові засідання у її відсутність. Через те, що відповідач зареєстрована в квартирі у позивачів виникли незручності: вони не можуть отримувати вугілля, та не спроможні сплачувати комунальні платежі. Тому просять суд визнати відповідача ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Білицьке, м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9.
У судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8, не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином: судовими повістками. До суду вони надали заяви, в яких просять розглянути цивільну справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи є заява в якій вона просить розглянути справу без її участі, довіреність, якою вона уповноважує громадянина ОСОБА_1 представляти її інтереси та вести від її імені справи. Представника за довіреністю ОСОБА_1 повідомлено про час та місце розгляду справи.
ПредставникБілицької міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши подані позивачами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, 28 вересня 1988 року виконавчим комітетом Білицької ради народних депутатів м. Білицьке було видано ОСОБА_1 ордер № 459 на жиле приміщення, з правом зайняття жилого приміщення за адресою: Донецька область, м. Білицьке м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9, разом зі своєю сім'єю: дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_5 (а.с.23).
Згідно розпорядження органу приватизації № 674/1345 від 22.09.2003 року квартира за адресою: Донецька область, м. Білицьке м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9, на підставі заяви ОСОБА_1 на приватизацію була передана в спільну часткову власність (а.с.25). Цього ж дня було видано свідоцтво про право власності на житло, з якого вбачається, що власниками квартири за адресою: Донецька область, м. Білицьке м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9, на праві спільної часткової власності є гр. ОСОБА_1 - 1/4 частини, та члени його сім'ї: ОСОБА_2 - ? частини, ОСОБА_5 - ? частини та ОСОБА_6 -1/4 частини (а.с.26), що підтверджується також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.27), копією технічного паспорту на квартиру № 9 в житловому будинку № 31 по вулиці Харківській в місті Білицьке (а.с.28-29), копією домової книги (а.с.31-35).
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією домової книги та довідкою виконавчого комітету Білицької міської ради (а.с.31-35, 41). 26 жовтня 2013 року остання уклала шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.21) та змінила прізвище «Сабова» на «Харченко», що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені (а.с.22).
Відповідно до копії договору дарування ? частки квартири від 18 травня 2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка ОСОБА_7 Федерації, подарувала своєму батьку, а ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, прийняв в дар ? ідеальну квартири номер 9, яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку номер 31, по вулиці Харківська в місті Білицьке міста Добропілля, Донецької області (а.с.36). Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.37).
Звертаючись до суду з позовом позивачі надали акт обстеження матеріально-побутового положення, виданий депутатом Білицької міської ради, від 12 липня 2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 за адресою м. Білицьке вул. Харківська, 31/9, зареєстрована, проте з листопада 2013 року за вказаною адресою не проживає. Проживає за кордоном (а.с.40).
Крім того, до матеріалів справи додано копію довіреності від 23 травня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 уповноважує громадянина ОСОБА_1 представляти її інтереси та вести від її імені справи (а.с.39), що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (а.с.38).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач була зареєстрована і проживала в спірній квартирі, але майже 5 років, нею не користується, витрати, пов'язані з утриманням квартири та оплатою комунальних послуг, відповідач не сплачує.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що є усі правові підстави для визнання відповідача ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Білицьке, м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9.
Керуючись ст. ст. 319, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 247, 259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Білицької міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_5, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Білицьке, м. Добропілля, вул. Харківська, 31/9.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09 жовтня 2018 року.
Головуюча суддя В.М. Любчик
09.10.2018