Справа № 530/380/18
Номер провадження 2/530/471/18
01 жовтня 2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., представника позивача, адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом
ОСОБА_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Кредитної спілки "Зіньківська", юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вулиця Козацька, 1 про захист прав споживачів та стягнення пайового внеску та нарахованих процентів, -
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ОСОБА_2 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Кредитної спілки «Зіньківська» про захист прав споживачів та стягнення пайового внеску та нарахованих процентів.
В судове засідання позивач, не з»явився, направивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду справи був повідомлений, відповідно до чинного закондавства.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України.
Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги і вони знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, суд приймає вказане визнання позову, оскільки такі дії відповідача не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, відповідно до вимог ст. 206 ЦПК України, суд вважає, що вказані позовні вимоги є цілком доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у вказаному обсязі.
Суд, зачитавши заяву позивачів, які підтримали свої позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Законом України «Про кредитні спілки» (далі по тексту - закон) визначено організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.
Законодавець у ст.1 Закону дає визначення, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
У відповідності до п. п. 5, 6 ст. 3 Закону, кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.
Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності
Ст. 7 Закону визначає, що кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України.
Ст. 11 закону визначає права членів кредитної спілки, зокрема право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки та вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки.
Інші права членів кредитної спілки гарантуються Конституцією України та нормативно-правовими актами.
П.4 ст. 20 Закону визначено, що додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.
Ст. 23 Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, яка встановлює місячний строк для проведення взаєморозрахунків з моменту ухвалення керівним органом спілки відповідного рішення, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Перехідні положення закону зобов»язує привести статути та інші внутрішні документи кредитних спілок, які зареєстровані до дня створення Державного реєстру у відповідність з цим Законом.
Враховуючи зазначені норми закону можна зробити висновок про те, що цей закон є базовим для визначення питань, пов'язаних із діяльністю кредитних спілок.
У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим…».
Одним із способів захисту порушених прав є примусове виконання обов'язку в натурі, що зазначено в ст. 16 ЦК України.
У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення й використання продукції, яка реалізується не території України, для задоволення своєї особистої потреби мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належна кількість продукції й обслуговування; звертання до суду й іншим уповноваженим органам державної влади за захистом порушених прав.
Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов»язання є прострочення невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту в процесі господарської діяльності вправі залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.
Внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності (ч.1 ст. 23 Закону).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в ч. 1 цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, між сторонами було укладено договір про внесення внеску (вкладу), який є чинним, ніким із сторін не оспорювався і недійсним не визнавався. А тому наведені положення Закону України «Про кредитні спілки» щодо засад діяльності кредитних спілок не звільняють відповідача від належного виконання договору про внесення внеску (вкладу), як це передбачено чинним цивільним законодавством України.
Відповідно до п.17 постанови № 5 Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України, має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».
Судом встановлено, що 06.09.2013 року, ОСОБА_2, звернувся до кредитної спілки "Зіньківська" про вступ до кредитної спілки, на підтвердження чого ним було внесено 20 грн. вступного внеску та внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Після цього, відповідно до ощадно-позичкової книжки особовий номер № 162 виданої на ім'я ОСОБА_2, 01.10.2013 року було зроблено внесок в сумі 10 286 гривень під відсотки в кредитну спілку «Зіньківська», і в подальшому неодноразово вносилися кошти до 23.05.2016 року. Додаткові внески до пайового капіталу кредитної спілки «Зіньківська» позивачем було зроблено на бездоговірній основі.
В 2016 році в зв'язку з скрутними матеріальним становищем нарахування відсотків по додаткових пайових внесках припинилося. Тому ОСОБА_2, звернувся до правління кредитної спілки «Зіньківська» з проханням повернути належні йому кошти, але в добровільному порядку повернути додаткові пайові внески керівництво спілки відмовлялося.
Відповідно до письмового листа № 20 від 14.02.2018 року на заяву позивача, станом на 14 лютого 2018 року його залишок додаткового пайового внеску становить 5 469 грн. 42 коп. (п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 42 коп.). Вказана сума включає 5 292 грн основної суми та 177 грн.42 коп відсотків (а.с.9).
У відповідності до Статуту кредитної спілки «Зіньківська» та Положення про фінансове управління кредитної спілки додатковий пайовий внесок - необов'язковий (добровільний) або обов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, що вноситься з метою збільшення пайового капіталу та забезпечення фінансової стабільності кредитної спілки. Добровільний додатковий пайовий внесок члена кредитної спілки вноситься членом виключно за його бажанням без жодних обмежень щодо розміру чи періодичності внесення.
Відповідно до п.17.7 Статуту кредитної спілки «Зіньківська» вказано, що у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці, вступний внесок їй не повертається. Отримання обов'язкового пайового внеску фізичною особою можливе лише у разі припинення її членства у кредитній спілці.
В п.17.8 вказано, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, проводиться в порядку, передбаченому цим Статутом та відповідним положенням кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Нерозподілений дохід, що залишається у розпоряджені кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 223, 228-229, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір",суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Кредитної спілки "Зіньківська", юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вулиця Козацька, 1 про захист прав споживачів та стягнення пайового внеску та нарахованих процентів- задоволити.
Стягти із Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул. Володарського,1, Полтавської області, код ЄДРПОУ 25911760 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 залишок додаткового пайового внеску члена кредитної в сумі 5292 грн. 00 копійок та 177 грн 42 копійки відсотки а всього стягти 5469 ( п"ять тисяч чотириста шістдесят дев"ять ) гривень 42 копійки.
Стягти з Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул. Володарського,1, Полтавської області, код ЄДРПОУ 25911760 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області ОСОБА_3
Секретар : Н.І.Бедюх