02.10.2018 227/1230/18
02 жовтня 2018 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Любчик В.М.,
за участю секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 комітету Добропільської міської ради про зобов'язання розглянути заяву про укладення договору найму житлового приміщення та видачу спеціального ордеру, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 комітету Добропільської міської ради Донецької області, в якому просить зобов'язати відповідача видати на його ім'я спеціальний ордер та укласти договір найму житлового приміщення у гуртожитку, розташованому за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Добропільської міської ради № 7/15-18 від 23.09.2016 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля об'єктів соціальної інфраструктури гуртожитків» був прийнятий з державної власності та переданий до комунальної власності, гуртожиток розташований за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а. 29 січня 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву щодо видачі спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку з метою закріплення законних підстав для подальшого проживання позивача. Проте питання щодо укладення договору не вирішено, та порушує права позивача, передбачені Конституцією України та Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив зобов'язати ОСОБА_3 комітет Добропільської міської ради Донецької області розглянути заяву позивача від 29 січня 2018 року про видачу спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, розташованому за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що Добропільська міська рада діє у спосіб та у межах, визначених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Так, Добропільською міською радою було прийнято з державної до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля гуртожиток за адресою: м. Добропілля вул. Першотравнева, буд. 59а, визначено балансоутримувача будинку - комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника». Разом із тим, утримання житлових, нежитлових і допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій потребує значних фінансових ресурсів, а гуртожиток це п'ятиповерхова будівля, блочного типу, розрахувань на 144 ліжко-місця, 72 кімнати, все інженерне та технічне обладнання розташоване поза кімнатами окремо, рівень комфортності дуже низький, кімнати розраховані на 2 ліжко-місця. Тому бажаючі проживати у таких кімнатах відсутні. Виходячи із цих умов, вивчається доцільність підтвердження даного використання, а також розглядаються всі інші варіанти, визначені ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», у зв'язку з цим Добропільською міською радою ще не прийнято рішення стосовно його використання.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до рішення Добропільської міської ради № 7/15-18 від 23.09.2016 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля об'єктів соціальної інфраструктури - гуртожитків» було прийнято у власність територіальної громади м. Добропілля Донецької області будівлю гуртожитку з майном призначеним для її обслуговування, що розташована за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, передано на баланс комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» та закріплено за цим підприємством на праві господарського відання (а.с. 4).
29 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОСОБА_3 комітету Добропільської міської ради, щодо видачі спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, що розташований за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а (а.с. 5).
На вказане звернення позивачем отримано відповідь, що заява буде розглянута після отримання рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/2388/17 (а.с. 6).
Судом встановлено, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року у справі № 227/2388/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про усунення перешкод у приватизації житла задоволено частково. Зобов'язано Добропільську міську раду Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1, про надання згоди на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, розташованого за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача, у відповідності з п.14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 N 396.
Рішенням Добропільської міської ради № 7/44-11 від 04.06.2018 року, відмовлено ОСОБА_1 в наданні згоди на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, що розташований за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, у зв'язку з відсутністю рішення стосовно подальшого використання будівлі гуртожитку, прийнятої до комунальної власності територіальної громади м. Добропілля, у статусі гуртожитку (а.с. 41).
Листом № 580 від 30.06.2004р. начальник ВДВС Добропільського РУЮ звернувся до директора ВП шахта «Алмазна» ДП «Добропіллявугілля» із проханням надати працівнику відділу ДВС ОСОБА_1 кімнату в гуртожитку для тимчасового мешкання, на що було надано згоду.
Згідно ордеру на житлове приміщення в гуртожитку №49-АЛМ від 02.11.2015р., який видано ОСОБА_1 ОСОБА_4 ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» «Соцсервіс», позивачеві надано право на вселення у житлове приміщення гуртожитку ш.Алмазна, що розташоване за адресою: м.Добропілля, вул..Першотравнева, 59а, що складається з 1 (11,7 кв.м.) кімнати № 49.
Згідно відповіді Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», розмір житлової кімнати № 49 у гуртожитку за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, де зареєстрований на проживає ОСОБА_1, складає 13,3 кв.м. (а.с. 58).
Згідно відповіді № 341 від 20.08.2018 року Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», житлова кімната № 49 у гуртожитку за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, складає 12,6 кв.м. згідно технічного паспорту на громадський будинок будівлі гуртожитку (а.с. 66).
Згідно довідки (витягу) з будинкової книги гуртожитку № 2 за адресою: вул. Першотравнева, 59а, ОСОБА_1 постійно мешкає та зареєстрований у кв. 49 з 07.10.2004 р.
Однак, як вказує позивач та не заперечувалося представником відповідача, станом на момент розгляду даної справи, питання щодо розгляду заяви про видачу спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, що розташований за адресою м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, не вирішено, а тому позивач просить в судовому порядку зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 29 січня 2018 року про видачу спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, розташованому за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 47 Конституції України передбачено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В силу ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», його дія поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України N 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:
1) передання та прийняття гуртожитків, що є об'єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону N 147/98-ВР та з урахуванням особливостей, визначених цим нормативно-правовим актом;
2) передання гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої ним особи) або за рішенням суду;
3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням її виконавчого органу з наступним затвердженням цією радою);
4) передання гуртожитків, що є об'єктами приватної власності, у власність територіальних громад здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства;
5) після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з Законом N 500-VI.
Водночас місцева рада в межах своєї компетенції може прийняти інше рішення щодо подальшого використання гуртожитку - надати цілісному майновому комплексу статус соціального житла, перепрофілювати гуртожиток та використовувати його за іншим призначенням, знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку (підпункти "б" - "ґ" пункту 5 частини першої статті 5 Закону N 500-VI).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону:
1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону;
2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону;
2-1) після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону: приймають рішення відповідно до глави 4 "Користування гуртожитками" Житлового кодексу Української РСР про надання жилої площі в гуртожитку з укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку мешканцям таких гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, та видають їм спеціальні ордери на право вселення на відповідну жилу площу в гуртожитку; приймають рішення відповідно до глави 59 "Найм (оренда) житла" Цивільного кодексу України про надання житла в гуртожитку за договором найму (оренди) житла на певний строк за плату іншим мешканцям таких гуртожитків, на яких не поширюється дія цього Закону;
3) приймають рішення про надання відповідним незаселеним житловим комплексам статусу "житло соціального призначення";
4) приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) після його прийняття у власність територіальною громадою та відселення мешканців відповідно до чинного законодавства;
5) приймають рішення про використання згідно з чинним законодавством земельних ділянок, необхідних для експлуатації відповідно до цього Закону житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, що перебувають у власності територіальних громад;
6) здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;
7) здійснюють контроль за використанням усіх гуртожитків, що перебувають у державній та комунальній власності виключно за призначенням, визначають управителів гуртожитків, а також виконавців житлових і комунальних послуг;
8) вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення, збереження та використання житлового фонду гуртожитків незалежно від форми власності відповідно до цього Закону;
9) встановлюють плату за оформлення реєстрації місця проживання в гуртожитку;
10) встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території;
11) приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків;
12) забезпечують пристосування гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та жилих приміщень, займаних інвалідами чи сім'ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди;
13) ведуть суцільний облік громадян, які не мають власного житла, на правових підставах вселені в гуртожиток, фактично проживають у ньому та мають право на отримання соціального житла;
14) укладають та розривають договори найому житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад;
15) затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми фінансування, утримання та облаштування гуртожитків, переданих територіальним громадам відповідно до цього Закону, здійснюють контроль за їх виконанням;
16) створюють постійні комісії із забезпечення реалізації житлових прав громадян відповідно до частини другої статті 26 цього Закону;
17) створюють за рахунок коштів, отриманих від приватизації жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством, спеціальні фонди розвитку гуртожитків та житла соціального призначення як складову бюджетів місцевих рад;
18) розпоряджаються коштами спеціального фонду розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, спрямовуючи їх виключно на капітальний ремонт, реконструкцію, утримання, експлуатацію житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, утримання та облаштування відповідних жилих і нежилих приміщень, облаштування відповідних земельних ділянок;
19) звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону;
19-1) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на частково-компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 14 цього Закону;
19-2) звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на повній компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж розмір, на якому наполягає власник гуртожитку відповідно до пункту 4 частини третьої статті 14 цього Закону;
20) здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.
На виконання положень Закону N 500-VI наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.
Пунктом 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено, що у разі, якщо гуртожиток перебував у власності територіальної громади (був переданий у власність територіальної громади) до набрання чинності Законом N 500-VI, то передача кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. У разі ж, якщо гуртожиток передається (був переданий) з державної до комунальної власності після набрання чинності Законом N 500-VI, то передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках здійснюється виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради, якому до того ж передує рішення цієї ради щодо подальшого використання цього гуртожитку.
Отже, з огляду на наведений вище пункт 14 Положення та приписи ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», рішення щодо питання про передачу або відмову в передачі житлового приміщення в спірному гуртожитку у власність ОСОБА_1 мало бути прийнято Добропільською міською радою не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина ОСОБА_1
Однак, протягом тривалого часу позивач маючи певні очікування на отримання житла в порядку, визначеному законом не може не тільки реалізувати своє право на житло, а й отримати вмотивану відповідь за результатами розгляду його заяви протягом встановленого строку компетентним органом, чим позбавляється впевненості у своєму правовому становищі та захисту від можливих проявів свавілля органу місцевого самоврядування.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить Закону.
За таких обставин позов слід задовольнити повністю, зобов'язавши Добропільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2018 року про видачу спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, розташованому за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 47 Конституції України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про про зобов'язання розглянути заяву про укладення договору найму житлового приміщення та видачу спеціального ордеру - задовольнити повністю.
Зобов'язати Добропільську міську раду Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про видачу спеціального ордеру та укладення договору найму житлового приміщення у гуртожитку, розташованому за адресою: м. Добропілля, вул. Першотравнева, 59-а, з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача.
Стягнути з Добропільської міської ради на користь ОСОБА_1 704,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 02 жотвня 2018 року.
Суддя В.М. Любчик
02.10.2018