Справа № 530/1151/18
Номер провадження 2/530/832/18
12 жовтня 2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання якого: 38100, Полтавська область, пров. 1-ий Перштравневий,8 до ОСОБА_2, зареєстрована адреса проживання якого: Сумська область, Лебединський район село Московський Бобрик, вул.Кутузова, 3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в цивільній справі позовного провадження.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що шлюб між його матір"ю, ОСОБА_3 та батьком, ОСОБА_2 розірвано 06 липня 2011 року (а.с.7).
ОСОБА_1 є рідним сином відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КЕ № 043459 (а.с.3).
За Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області відповідач сплачував аліменти на утримання ОСОБА_1, однак на даний час позивач досяг повноліття, є студентом першого курсу Сумського національного аграрного університету. Проживає разом з матір"ю, не одружний і не працює. Потребує матеріальної підтримки. А тому просить постановити рішення про стягнення із ОСОБА_2 аліментів в сумі 1500 гривень щомісячно до закінчення навчання, але не довше досягнення ним 23 років.
В судове засідання позивач, ОСОБА_1 не з"явився, але направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання не з"явився, але направив заяву про визнання позовних вимог в сумі 1500 гривень та розгляд справи за його відсутності.
Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документальні докази і надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процеусального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред"явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї строни ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі докозам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об»єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов»язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов»язків.
Відповідно ст. 198 Сімейного кодексу України Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно п.2 та п.3 ч.1 ст. 182 цього ж кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вжити таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Як зазначено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. В п.23 вищевказаної Постанови вказано, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, аналіз змісту ст. 198 СК України дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свою повнолітню дочку (сина) необхідні наявність трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина з одного з батьків суд повинен взяти до уваги можливість надання утримання й другим із батьків і врахувати стан здоров'я та матеріальне становище як дочки (сина), так і платника аліментів, інших дітей чи непрацездатних батьків, дружини, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст. ст. 182, 200 СК України).
Відповідно ст.199 СК України батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання до 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Керуючись ст.ст. 198, 199-201 СК України, ст.ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 228-229, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -
Змінені позовні вимоги ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання якого: 38100, Полтавська область, пров. 1-ий Перштравневий,8 до ОСОБА_2, зареєстрована адреса проживання якого: Сумська область, Лебединський район село Московський Бобрик, вул.Кутузова, 3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задоволити.
Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІК НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання якого: Сумська область, Лебединський район село Московський Бобрик, вул.Кутузова, 3 аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання якого: 38100, Полтавська область, пров. 1-ий Перштравневий,8 щомісяця в розмірі твердої грошової суми 1500 гривень, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років.
Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІК НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання якого: Сумська область, Лебединський район село Московський Бобрик, вул.Кутузова, 3 - 704,80гривень судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області ОСОБА_4
секретар: Н.І.Бедюх