Справа № 298/678/17
20.09.2018 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.,
суддів: Готра ТЮ., Джуга С.Д.,
секретарі - Чучка Н.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченко О.В., на заочне рішення Великоберезнянського районного суду від 06 лютого 2018 року (Головуюча - Лютянська М.С.) у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення збитків з курсової різниці, завданих несвоєчасною сплатою боргу за кредитним договором,
ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_2 14.12.2008 року укладено кредитний договір № 0082/08/25-Z, згідно якого ПАТ «Банк Форум» надано, а ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 26 000 дол. США на придбання житла зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 4 березня 2022 року.
Оскільки ОСОБА_2 не виконувала взяті на себе за вищевказаним договором зобов'язання, ПАТ «Банк Форум» був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором. 18 грудня 2013 року Великоберезняським районним судом було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором № 0082/08/25-Z від 14.12.2008 року в розмірі 115 497, 15 гривень. В подальшому ОСОБА_2 шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 115 497, 15 грн. на рахунок Великоберезнянського районного відділу ДВС Головного ТУЮ Закарпатської області було виконано вищевказане рішення суду. Дані кошти були зараховані на рахунок ПАТ «Банк Форум» 14 лютого 2017 року.
З урахуванням вищенаведеного та того, що заборгованість за кредитним договором № 0082/08/25-Z від 14.12.2008 року була визначена судом станом на 21.10.2013 року, а фактичне виконання даного рішення відбулося 14.02.2017 року і на момент зарахування коштів на рахунок ПАТ «Банк Форум» офіційний курс долара складав 27.1651 за 1 дол. США, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача збитки з курсової різниці, завдані несвоєчасною сплатою боргу - 222 373, 63 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами - 123 676, 28 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами - 232 588, 99 грн.; 3 % річних - 11 819,80 грн.; штраф - 5 000 грн. та судовий збір в розмірі 8 906, 44 грн.
Заочним рішенням Великоберезнянського районного суду від 06 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу на рішення, яким просив скасувати рішення суду, та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 204, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов'язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов - достроково, включно з неустойкою з боржника. Наявність підстави для виникнення боргу, пред'явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).
Як встановлено по справі, 18 грудня 2013 року рішенням Великоберезнянським районним судом позов ПАТ «Банк Форум» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0082/08/25-Z від 14.12.2008 року в розмірі 115 497,15 гривень та судові витрати - 1 154,97 гривень. Дане рішення вступило в законну силу і відповідач в повній мірі виконала його шляхом перечислення вказаної суми боргу на рахунок банку.
Грошовою одиницею в Україні є гривня, ціни в Україні встановлюються у національній валюті (ст. 192 ч. 1, ст. 524 ч. 1, ст.ст. 632, 691 ЦК України). Поряд із цим, відповідно до спеціальних правил, установлених законом (ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України, ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Закон № 2121-III)), та умов кредитного договору між сторонами виникли грошові зобов'язання в іноземній валюті.
У випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, виникнення заборгованості, кредитор управі пред'явити вимогу про стягнення боргу, в т.ч., про дострокове його стягнення з боржника, у валюті кредиту, в даному випадку - в доларах США. Водночас не суперечитиме закону й вимога кредитора про стягнення боргу у гривневому еквіваленті до іноземної валюти за офіційним валютним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 192 ч. 1, ст. 533 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Спосіб захисту порушеного права обирає позивач.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 126, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.
Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов'язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
Виходячи з поняття «курсова різниця», можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
Курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Наведене дає право зробити висновок, що курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її на підставі статті 22 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.
Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,колегія суддів,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченко О.В. залишити без задоволення.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.10.2018 року.
Головуючий:
Судді: