Справа № 2-а-5879/11
25 березня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі -Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Законом України та стягнення заборгованості, суд,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Законом України та стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є особою евакуйованою у 1986 році із зони відчуження і віднесена до категорії 2 осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. На даний час отримує державну пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва.
Зазначає, що відповідно до ст.ст. 49, 51, 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Особам віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилається на те, що всупереч п. 3 статті 22 Конституції України, статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому виплачують додаткову пенсію у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність посилаючись на те, що зазначений розмір встановлений ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України».
Вважає такі дії відповідача протиправними у зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, згідно прохальної частини позову остання просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивачки та представника відповідача на підставі наявних в справі документів відповідно до вимог ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва, є особою, яка евакуйована у 1986 році із зони відчуження, та віднесена до 2 категорії, що підтверджується Посвідченням громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році Серія НОМЕР_1 (а.с. 19) та пенсійним Посвідченням Серія НОМЕР_2 (а.с.20).
Позивачка не погоджуючись з розміром додаткової пенсії, яка виплачується їй на підставі ст.ст. 49, 51, 53 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» звернулася до УПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про її перерахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в м. Києві Листом від 27.06.11 року № 2586/О-2344 (а.с. 18), відмовило позивачці у перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції статті, яка діяла на час виникнення правовідносин, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Судом встановлено, що Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначені зміни, внесені до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України», зокрема, нова редакція статті 51, визнана такою, що не відповідає Конституції України. Відповідно норми статті 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поновили свою дію в попередній редакції з 22.05.2008 року.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, внесення змін до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії встановленому Законом розмірі з 25.05.2011 року знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, однак підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так відповідно до п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.11 року № 2491-VI, який набрав законної сили 19.06.2011 року було встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 року.
На виконання вимог зазначеного Закону, 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили з 23.07.2011 року.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.ст. 39, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.11року, що набрав законної сили з 19.06.11 року та Постанови КМ України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили з 23.07.2011 року, визначений інший механізм їх реалізації на поточний рік, що визначає право позивача на здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії, передбачених цими Законами, у період часу з 25.05.2011 року до 22.07.2011 року включно.
Крім того підлягає задоволенню частково вимога позивача і про визнання дій відповідача неправомірними, оскільки останні знаючи про наявність Рішення Конституційного суду України від 22.05.08 року, яким зміни до ст.ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано неконституційними здійснювали неправильну виплату позивачці додаткової пенсії, а в подальшому відмовили їй у правильному перерахунку.
Що стосується вимоги позивачки про зобов'язання відповідача провадити перерахунок пенсії в подальшому, то в ній необхідно відмовити, оскільки на день розгляду справи факт порушення прав позивачки відповідачем в майбутньому не може бути відомим, а тому і не може бути предметом розгляду.
На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 19, 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. 1-3 ст. 95 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.11 року № 2491-VI, Постанови КМ України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Рішення Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 25.05.2011 року по 22.07.2011 року, згідно статі 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 (тридцять) процентів мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату заборгованості щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 (тридцять) процентів мінімальної пенсії за віком за період з 25.05.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В. С. Декаленко