Справа № 2607/13915/12
21 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Швиденко В. А. ,
при секретарі -Мацюк М. В.,
прокурора Кокошко О.В., а також ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Патланя С.С. від 18 вересня 2012 року про закриття кримінальної справи № 57-1917,-
Прокурором Подільського району міста Києва 23 лютого 2009 року було порушено кримінальну справу за фактом необережного спричинення ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознаками складу злочину передбаченого ст. 128 КК України. Постановою слідчого Баранівського В.О. від 31 березня 2010 року ОСОБА_6 визнано потерпілим по справі, а його матір - ОСОБА_1 07 травня 2010 року визнано представником потерпілого ОСОБА_6.
22 грудня 2010 року слідчим СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Баранівським В.О. кримінальну справу №57-1917 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року) оскільки в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину передбаченого ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), а наявні у потерпілого ОСОБА_6 травми у виді закритого перелому дистальної третини діалізу лівої плечової кістки зі зміщенням отримані внаслідок зайняття спортивними вправами «Арм-реслінгом» без спеціального обладнання.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 11 березня 2011 року зазначену постанову слідчого від 22 грудня 2010 року про закриття кримінальної справи №57-1917 було скасовано, а кримінальну справу направлено для відновлення досудового слідства з одночасним наданням вказівок по справі.
18 вересня 2012 року заступником начальника СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Патланем С.С. кримінальну справу №57-1917 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року) оскільки в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину передбаченого ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), а наявні у потерпілого ОСОБА_6 травми у виді закритого перелому дистальної третини діалізу лівої плечової кістки зі зміщенням отримані внаслідок зайняття спортивними вправами «Арм-реслінгом» без спеціального обладнання.
В обґрунтування свого рішення слідчий послався на те, що в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 поступив до Київського міського центру судово-психіатричних експертиз 30.11.2006 року для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи та закріплений за лікарем ОСОБА_9 01.12.2006 року, перебуваючи у спеціальній палаті №1 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, порушуючи внутрішній розпорядок дня, після команди «відбій», близько 23 години, з метою задоволення власного спортивного інтересу настійливо пропонував підекспертним ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які перебували разом з ним у палаті, зайнятися фізичними вправами, а саме, змаганням на руках «Арм-реслінгом», на що погодився ОСОБА_11 Під час цього змагання без спеціального обладнання, ОСОБА_6 отримав травму у вигляді «закритого перелому дистальної третини діалізу лівої плечової кістки зі зміщенням», який згідно висновку експерта №901/Е відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості.
В обґрунтування своїх висновків слідчий послався на покази ОСОБА_12, ОСОБА_13, який працював палатною медсестрою, які показали, що зі слів ОСОБА_8 і ОСОБА_10 тілесні ушкодження ОСОБА_6 отримав під час змагання зі ОСОБА_8 на руках «Арм-реслінгом», що ніяких конфліктних ситуацій між підекспертними не виникало на той час, що не заперечував і ОСОБА_6
Згідно показів ОСОБА_14, яка була лікуючим лікарем підекспертного ОСОБА_6, під час медичного огляду ОСОБА_6 02.12.2006 року у останнього виявлено травму лівої руки. Зі слів чергового медичного персоналу, 01.12.2006 року під час занять «Арм-реслінгом» з сусідом по палаті ОСОБА_8 ОСОБА_6 отримав травму руки. Під час огляду останній перебував у свідомості, на запитання відповідав однослівно або жестами, скаржився лише на біль в руці, підтверджував розповідь фельдшера про те, що отримав травму під час занять «Арм-реслінгом» зі ОСОБА_8, заперечував будь-які конфліктні ситуації та насильницькі дії стосовно нього з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_15 Інших будь-яких пошкоджень тіла у нього виявлено не було. При цьому, повідомила, що в палаті, в якій перебував ОСОБА_6 сторонніх предметів не було. Милиці, якими користувався ОСОБА_8 знаходились на посту чергового фельдшера. З металевих предметів в палаті знаходяться лише ліжка, які є цільнозварені та закріплені до підлоги. Медичним персоналом виконувались належним чином всі необхідні дії, відповідно до функціональних обов'язків під час забезпечення умов лікування і особистої безпеки пацієнтів.
Слідчий також послався на покази ОСОБА_16, яка була лікуючим лікарем підекспертного ОСОБА_8, яка пояснила, що про випадок, який трапився 01.12.2006 року з ОСОБА_6 їй стало відомо від чергового медичного персоналу, при цьому дала покази про те, що підекспертний ОСОБА_8 користувався милицями лише під час пересування в приміщенні КМЦСПЕ, а коли він знаходився в палаті, милиці знаходились на посту чергового фельдшера. В палаті, де перебував ОСОБА_6, разом з іншими під експертними, ніяких металевих предметів не було, окрім п'яти ліжок цільнозварених та зафіксованих до підлоги. Медичним персоналом виконувались належним чином всі необхідні дії, відповідно до функціональних обов'язків під час забезпечення умов лікування і особистої безпеки пацієнтів.
Під час досудового розслідування був допитаний ОСОБА_8, який показав, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 отримав під час змагання з ним на руках «Арм-реслінгом», на що він погодився після настійливих прохань ОСОБА_6 ОСОБА_8 підтвердив свої покази під час відтворення обстановки і обставин події. Його покази підтвердив ОСОБА_10
В основу прийнятого рішення слідчим взято також висновок судово-медичної експертизи №901/Е від 09 липня 2010 року про те, що виявленні ушкодження середнього ступеню тяжкості могли утворитися при обставинах, які описано в постанові про призначення експертизи. Діагноз: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», «закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки справа» при визначенні наявності ступеню тяжкості не враховується, як не підтверджені об'єктивними клінічними даними.
В оскаржуваній постанові про закриття кримінальної справи зазначено, що на виконання вказівок суду від 11 березня 2011 року досудовим слідством було виконано наступне: з кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6, яка знаходиться в провадженні Подільського районного суду м.Києва витребувані та долучені до матеріалів кримінальної справи експертизи по тілесних ушкодженнях заподіяних ОСОБА_17 та по його стану здоров'я; допитаний потерпілий ОСОБА_6 за участю представника потерпілого ОСОБА_1 Під час проведення додаткового допиту в умовах СІ30 м.Києва ОСОБА_6 проігнорував запитання слідчого та не надав жодної відповіді на поставлені запитання; перевірені доводи ОСОБА_1 про те, що деякі обставини у показах свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 свідчать про їх неправдивість, оскільки ОСОБА_8 не міг у відділені експертних досліджень користуватися милицями і у кімнаті, де відбувалися події 01.12.2006 року, не могло бути листка жесті. До матеріалів кримінальної справи долучені посадові інструкції працівників КМЦСПЕ. Витребувана необхідна інформація з медичного закладу та долучена до матеріалів кримінальної справи з приводу того, чи мали право пацієнти експертного відділення користуватися милицями. Проведений огляд палати №1 КМЦСПЕ та з'ясовано, що в палаті, де перебував ОСОБА_6, разом з іншими підекспертними, ніяких металевих предметів не було, окрім п'яти ліжок цільнозварених та зафіксованих до підлоги, основа яких є зварені між собою металеві листи; додатково допитані працівники експертної установи; прийняте процесуальне рішення по клопотаннях представника потерпілого, яка неодноразово просила призначити по справі комісійну судово-медичну експертизу по тілесних ушкодженнях ОСОБА_6; до матеріалів справи долучені копії висновку судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_6 № 147 від 30.09.2010 року, яка проводилась у справі по обвинуваченню ОСОБА_6 і яка перебуває у провадженні Подільського районного суду міста Києва; під час розслідування надана оцінку в порядку ст. 97 КПК України діям працівників медичної установи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи щодо забезпечення надання медичної допомоги травмованому ОСОБА_6 та умов лікування і особистої забезпечення безпеки пацієнтів, своєчасності звернення до спеціалізованого медичного закладу з приводу скарг ОСОБА_6 про отримані тілесні ушкодження; як вбачається з матеріалів справи, як потерпілий у своїх заявах, так і його представник ОСОБА_1 неодноразово вимагали від слідчого перевірити доводи про побиття ОСОБА_6 працівниками міліції з 01 по 04 вересня 2006 року, на ці обставини вказував і адвокат Дзюба В.С., за заявою якого порушено справу. З метою виконання даної вказівки до матеріалів кримінальної справи було приєднано постанову прокуратури Подільського району м.Києва про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.02.2009 року; ретельним чином перевірені доводи представника потерпілого ОСОБА_1 про те, що окрім пошкоджень руки у ОСОБА_6 мали місце: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, травматична бнцефалопатія, ЗТГК праворуч. Під час перевірки вказаних доводів була оглянута медична документація, та встановлено, що діагноз «ЗТГК, забій грудної клітини справа» встановив лікар ОСОБА_19, який пояснив, що даний діагноз був встановлений ним на підставі скарг хворого на біль в ділянці грудної клітини справа та на підставі пальпації грудної клітини, під час якої хворий ОСОБА_6 реагував на больові подразники. Крепітації, тобто переломів ребер, під час пальпації виявлено не було; діагноз «ЗЧМТ, струс головного мозку, травматична енцефалопотія» встановив з лікар ОСОБА_20, яка пояснила, що вказаний діагноз був встановлений" на основі скарг потерпілого, а саме, головний біль, запаморочення, загальна слабкість, а також на основі об'єктивних даних, а саме, наявність горизонтального ністагму (маятникоподібні рухи очного яблука при погляді в бік); порушень координації (нестійкість в позі Ромберга, коли стоячи на двох ногах - хиткий з закритими очами); наявність субкортикального рефлексу, тобто симптом Марінеско-Родовича з двох боків (при проведенні предметом по долоні - скорочуються м'язи підборіддя).
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 оскаржили постанову про закриття кримінальної справи № 57-1917 від 18 вересня 2012 року та просять її скасувати, окрім цього, в скарзі від 15.11.2012 року просять розслідувати справу в судовому засіданні і постановити нове рішення, яким порушити кримінальну справу за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 проти працівників міліції ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, а в скарзі від 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 просить повернути матеріали кримінальної справи для продовження розслідування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свої доводи скарги від 15 листопада 2012 року аргументують тим, що слідством при закритті кримінальної справи порушено строки досудового слідства, не було надано оцінки характеру отриманих потерпілим ОСОБА_6 травм, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, тому кваліфікація злочину за ст.128 КК України є невірною, не з'ясовано змісту умислу винних у побитті ОСОБА_6, не враховано всі обставини вчинення злочину, засоби та знаряддя нанесення тілесних ушкоджень, кількість, характер і місця поранень, спрямованість ударів у життєво важливі органи людини, причини припинення злочинних дій, а також попередню поведінку винних і потерпілого, їх взаємовідносини.
ОСОБА_1 свої доводи скарги від 16 листопада 2012 року аргументує тим, що під час проведення розслідування потерпілого позбавлено права на захист через відсутність повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінальної справи у розумні строки, встановлені законом, обставини спричинення шкоди здоров'ю потерпілого не узгоджуються з дійсністю, оскільки ОСОБА_6 не займався і не міг займатись «Арм-реслінгом» у спеціалізованій установі КМЦСПЕ, тим більше таким, що спричинив закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичну енцефалопатію, ЗТГК праворуч та привів до встановлення 26 березня 2007 року другої групи інвалідності. Вона посилається, що покази ОСОБА_8 є неправдивими, оскільки людина, у якої нещодавно був перелом руки фізично не в змозі користуватися милицями, а самі милиці у експертному відділені заборонені. Заявниця також звертає увагу, що слідчим не з'ясовані обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які привели до встановлення другої групи інвалідності.
Дослідивши скарги та додатки до неї, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, вислухавши думку ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали доводи скарги, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 236-6 КПК України (в редакції 1960 року), розглянувши скаргу на постанову про закриття кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 КПК України (в редакції 1960 року), приймає одне із рішень: залишає скаргу без задоволення або скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання. Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.
Згідно п.1 ч.1 ст. 213 КПК України (в редакції 1960 року), кримінальна справа закривається при наявності підстав, зазначених у статті 6 цього кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу злочину.
Суд виходить з того, що розслідування справи проведено в порушення вимог ст.22 КПК України (в редакції 1960 року), неповно і прийняте рішення про закриття справи є передчасним, оскільки не з'ясовано всі обставини, що мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі.
Суд вважає, що під час подальшого розслідування кримінальної справи необхідно врахувати та виконати наступне.
Потерпілий ОСОБА_6, згідно додаткового протоколу допиту потерпілого від 22.06.2012 року за участю представника потерпілого ОСОБА_1, проігнорував запитання слідчого та не надав жодної відповіді на поставлені запитання ( т.2 а.с.49-50).
Однак, як стверджує ОСОБА_1 її син ОСОБА_6 не відмовлявся від відповідей, у зв'язку з цим, необхідно вжити заходів щодо допиту потерпілого ОСОБА_6, з участю законного представника ОСОБА_1 чи інших представників, для з'ясування обставин його побиття та отримання тілесних ушкоджень, зокрема 01.12.2006 року, на що той вказував в заяві на ім'я начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві. Якщо потерпілий буде давати покази, ретельним чином з'ясувати у нього всі обставини отримання ним тілесних ушкоджень. Після цього спланувати подальші дії, під час яких ретельно перевірити всі доводи потерпілого та його представників.
Слідчому необхідну витребувати інформацію з медичного закладу з приводу того, чи приймав пацієнт експертного відділення ОСОБА_6 за призначенням лікаря будь-які медичні препарати 01.12.2006 року, якщо так, то які саме, давши належну правову оцінку встановленим фактам.
З участю судово-медичного експерта Київського міського бюро судово-медичних експертиз провести відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_6, під час якої встановити механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6
Під час подальшого розслідування додатково перевірити доводи представника потерпілого ОСОБА_1 про наявність у ОСОБА_6 окрім пошкоджень руки інших тілесних ушкоджень: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичної енцефалопатії, ЗТГК праворуч та з'ясувати обставини, за яких потерпілий міг їх отримати, перевіривши можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 іншими особами.
Слідчому необхідно виконати інші дії, необхідність яких виникне під час проведення подальшого розслідування і які будуть направлені на всебічне, повне і об'єктивне розслідування справи і перевірки доводів потерпілого та його представників.
В частині вимог скарги щодо порушення кримінальної справи за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 проти працівників міліції ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 суд відмовляє в задоволенні даних вимог як таких, що входять за межі розгляду скарги на постанову про закриття кримінальної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 6, 213, 236- 5, 236-6 КПК України (в редакції 1960 року),-
Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Патланя С.С. від 18 вересня 2012 року про закриття кримінальної справи № 57-1917 - задовольнити частково.
Постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Патланя С.С. від 18 вересня 2012 року про закриття кримінальної справи № 57-1917 порушеної за фактом вчинення злочину передбаченого ст.128 КК України - скасувати.
Кримінальну справу № 57-1917 направити прокурору Подільського району міста Києва для відновлення досудового слідства.
Копію постанови направити прокурору Подільського району міста Києва, заступнику начальника СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Патланю С.С., ОСОБА_1, ОСОБА_4
В решті вимог скарги відмовити.
Постанова може бути оскаржена на протязі семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду міста Києва через Подільський райсуд міста Києва.
Суддя В. А. Швиденко