Номер провадження: 22-ц/785/1662/18
Номер справи місцевого суду: 495/5292/17
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Черевко П. М.
10.10.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Черевка П.М.
Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, в подальшому уточнивши його, просила стягнути аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей, та на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трьох років. Позивач зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося, вони виявились людьми з різними поглядами на життя та різними характерами, що призвело до неможливості подальшого спільного проживання та збереження сім'ї, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, яка проживає разом з нею. Посилаючись на ці обставини, просила задовольнити позов.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.07.2017 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.07.2017 року і до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3
Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.07.2017 -713, грн., щомісячно. В іншій частині позову - відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.
Судом встановлено, що 25 квітня 2015 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 230, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1
Подружжя припинило шлюбні відносини з тієї причини, що вони виявились людьми з різними характерами, інтересами та поглядами на життя. На даний момент сторони шлюбні відносини не підтримують, проживають окремо однин від одного, внаслідок чого, сім'я фактично розпалася, шлюб носить формальний характер. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою ВУЖКГ Затоківської селищної ради від 03.10.2017 року за № 54.
Відповідач не надає необхідної матеріальної допомоги на утримання дитини, чим ставить позивача у тяжке матеріальне становище, оскільки дитина потребують багато затрат для розвитку.
Відповідач є працездатним, інших утриманців не має.
Відповідно до ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно із ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).
Так, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров'я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Дана норма передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті. Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до змісту ч.1 даної статті.
Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано вважав уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання автора апеляційної скарги на неповне з'ясування судом стану здоров'я, матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, відсутність постійного заробітку у відповідача, необґрунтованість стягнення аліментів на утримання дружини як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2018 року.
Головуючий П.М. Черевко
Судді: Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький