печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47146/18-ц
05 жовтня 2018 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Козлов Р.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ ЕС ДЖІ Україна» нарахованої але невиплаченої заробітної плати, -
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості по заробітній платі в розмірі 168 000 євро, що еквівалентно курсу НБУ на день подання даної заяви сумі 5 559 120 грн.
В обґрунтування заяви послався на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року були задоволені його вимоги про стягнення з відповідача на його користь 44 000 євро, що еквівалентно сумі 1 068 760 грн. В той же час, зазначає заявник, рішення суду на день подачі даної заяви не виконано, у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Разом з тим, трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІ ЕС ДЖІ Україна» не є розірваним та є чинним, заявник продовжує працювати у даному товаристві. Однак заробітна плата роботодавцем надалі не виплачується. За таких обставин, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника на його користь, нараховану відповідно до умов трудового договору заробітну плату за період з 01 березня 2015 року по 31 серпня 2018 року.
Згідно положень ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Частиною 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так в обґрунтування вимог, які заявляються заявником до заяви серед іншого додано копію трудового договору № 03/12 від 17 листопада 2012 року який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІ ЕС ДЖІ Україна».
За умовами трудового договору, а саме п. 5.1 ОСОБА_1 був встановлений щомісячний посадовий оклад у розмірі 4 000 євро.
Між тим, п. 2.2. даного договору визначено термін його дії, а саме: «Термін дії цього Договору становить один рік з моменту початку трудових відносин за цим Договором, тобто до 16 листопада 2013 року».
Разом з тим, ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення нарахованої, але невиплаченої йому заробітної плати за період, який не охоплюється дією трудового договору. Дані, які б свідчили про те, що строк дії трудового договору було продовжено, чи укладено новий строковий договір, в матеріалах заяви відсутні. Також заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що він дійсно перебував з боржником у трудових відносинах у період з 01 березня 2015 року по 31 серпня 2018 року, чи по теперішній час.
При цьому, як роз'яснено у п.12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року № 14, до заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Заявником не додано до заяви жодних належно оформлених документів, що вказували б на розмір нарахованої роботодавцем, але не виплаченої заробітної плати саме у заявлених заявником сумі (довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).
Натомість, розрахунки заборгованості, які зроблені заявником самостійно, не можуть свідчити про їх правильність та, як наслідок, підтверджувати безспірність вимог.
Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги саме на ту суму, яка вказана у заяві про видачу судового наказу.
В свою чергу, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 163, 165, 166, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з Управління освіти Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Ліцею інформаційних технологій №79 м. Києва нарахованої але невиплаченої заробітної плати та відшкодування шкоди.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: