ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 жовтня 2018 року № 826/10413/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
-визнати дії ГУ ПФУ незаконними і такими, що наносять мені моральну та матеріальну шкоду, і принижують мою честь та людську гідність;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві:
а) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення у сумі 9510.00 грн. визначеного довідкою Київського міського військового комісаріату від 30 березня 2018 року №ФА86097, у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2263-Х11 від 09.04.1992 року.
б) припинити чинити дії зі скасування прав та свобод ОСОБА_1 , визначених статтями 8, 22, 58, 64 Конституції України.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві невиплачену суму пенсійного забезпечення у розмірі 903,45 грн. помножені на кількість місяців, що минули з 01.01.2018 року до дати (часу) виконання рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером за вислугою років з 1984 року, який перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Оскільки позивачу на момент виходу на пенсію призначено основний розмір грошового забезпечення 89%, вважає протиправним перерахунок, здійснений відповідачем пенсії з 01.01.2018 року із врахуванням основного розміру грошового забезпечення лише 70 % .
Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем через канцелярію суду 31.08.2018 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено,що при перерахунку пенсії керувався Постановою КМУ від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Законом України від 09.04.1992 року №2262-XI «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з огляду на що, вважає перерахунок пенсії здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, відповідачем зазначено, що цими законами не передбачено такого додаткового виду грошового забезпечення як винагорода, та не передбачено його врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії, у зв'язку із чим правові підстави для перерахунку пенсії на підставі Постанови КМУ №889 від 22.09.2010 року відсутні.
Водночас, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія в розумінні статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через канцелярію суду 30.08.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював у військовому комісаріаті на посаді начальника інженерної служби 25 дивізії ПВО, за військовим званням - підполковник.
01.06.1984 року позивачу призначено пенсію за вислугу років, основний розмір якої складає 89 % грошового забезпечення (вислуга років 33), що підтверджено матеріалами справи, а саме витягами з Автоматизованої системи Розрахунку пенсій, здійснену пенсійним фондом України по пенсійній справі ФА 86097 для ОСОБА_1 на дати розрахунку на 01.06.2014, 01.07.2014, 22.06.2017, 04.01.2018 року (за постановою КМУ від 2012 року №355).
Відповідно до Довідки Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, виданою ОСОБА_1 30.03.2018 року, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 року, за посадою начальника інженерної служби дивізії ППО становить: посадовий оклад 4 930, 00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) 1 410, 00 грн., надбавка за вислугу років (50, 00%) 3 170, 00 грн. Усього 9 510, 00 грн.
Такий розрахунок підтверджено листом-відповіддю Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України від 05.05.2018 року №В03/941 на звернення позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.05.2018 року №11143/02/Т-28 позивача, у відповідь на його звернення від 03.05.2018 року №Т-28, повідомлено, що доплату різниці пенсії за січень - квітень 2018 року в сумі 7100, 48 грн. виплачено останньому у квітні поточного року. Після проведення перерахунку розмір пенсійної виплати з 01.01.2018 року склав 4 948, 31 грн., на підтвердження чого долучено розрахунки пенсії станом на 01.01.2018 року та 01.05.2018 року, копію довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 30.03.2018 року №ФА-86097, відповідно до яких, основний розмір пенсії позивача складає 70% грошового забезпечення (вислуга років 33).
Вважаючи своє право на розрахунок пенсії, у урахуванням основного розміру пенсії 89% грошового забезпечення, порушеним відповідачем, позивач звернувся до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) знанням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Згідно з п.1, 2 зазначеної постанови перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374). Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50%, з січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 %, з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, вказаною Постановою КМУ збільшено розмір грошового забезпечення за посадою, на якій проходив службу позивач, відтак слід дійти висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до п.п. 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, затвердженого Постановою КМУ № 45 від 13.02.2008 року (далі - Порядок) перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління ігржавної охорони. Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення коленої особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Отже, встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою збільшено розмір грошового забезпечення; Міністерством юстиції України на адресу Пенсійного фонду України направлено повідомлення про підстави перерахунку № 11739/16/12-17 від 13.11.2017 року; Київським міським військовим комісаріатом позивачу видано Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії №ФА86097 від 30.03.2018 року (копія довідки міститься у матеріалах справи).
Позаяк, слід дійти висновку, що як позивачем, так і іншими суб'єктами права виконано всі передбачені законодавством дії, спрямовані на проведення відповідачем перерахунку раніше призначеної пенсії позивача. Щодо зменшення розміру пенсії з 89% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (із змінами і доповненнями) (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (який набрав чинності в цій частині 01.05.2014 року) статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено у такій редакції: “максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів”.
Згідно з пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166- XІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, слід виходити із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21 -420а13 та № 21-348а 13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 № 686/12623/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи те, що позивачу пенсію призначено у 1984 році та встановлено основний розмір пенсії в розмірі 89 % грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням 70 % грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем все ж проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням основного розміру пенсії, що складає 70 %, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги позивача щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн. визначеного довідкою Київського міського військового комісаріату від 30 березня 2018 року №ФА86097, у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2263-Х11 від 09.04.1992 року., а саме зобов'язати здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн. визначеного довідкою Київського міського військового комісаріату від 30 березня 2018 року №ФА86097, у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2263-Х11 від 09.04.1992 року з урахуванням різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, що не порушує дискреційних прав відповідача.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що у відзиві, який подано відповідачем на позовну заяву 13.08.2018 року, здійснено посилання на Постанову КМУ № 889 від 22.09.2010 року “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” дія якої за колом осіб не поширюється на працівників прикордонної служби, в якій працював позивач, відтак до спірних правовідносин положення зазначеної відповідачем у відзиві постанови не застосовуються.
Відповідачем у справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності вчинення дій при перерахунку пенсії не в повному обсязі.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій ГУ ПФУ незаконними і такими, що наносять позивачу моральну та матеріальну шкоду, і принижують його честь та людську гідність, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодую слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд звертає увагу, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Обов'язковою умовою для присудження стягнення моральної шкоди є надання позивачем доказів перенесених ним моральних переживань.
Оскільки позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування наявності в нього моральних переживань та розміру нанесеної йому шкоду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Як і не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано відповідного розрахунку та не доведено співмірність матеріальної шкоди протиправним діям відповідача.
Щодо позовної вимоги стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві невиплачену суму пенсійного забезпечення у розмірі 903,45 грн. помножені на кількість місяців, що минули з 01.01.2018 року до дати (часу) виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Тобто, тільки органи Пенсійного фонду України мають право та наділені відповідними повноваженнями щодо нарахування пенсії.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. № 21-87а13.
Отже, суд позбавлений можливості, як стягнути кошти за розрахунком позивача, так й здійснити нарахування пенсії позивачу, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві невиплачену суму пенсійного забезпечення у розмірі 903,45 грн. помножені на кількість місяців, що минули з 01.01.2018 року до дати (часу) виконання рішення суду.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 72 - 77, 90, 139, 250, 263, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у розрахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн. визначеного довідкою Київського міського військового комісаріату від 30 березня 2018 року №ФА86097, у розмірі 89 % грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2263-Х11 від 09.04.1992 року з урахуванням різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (01601, м. Київ, вул.. Володимирська, буд. 15, ЄДРПОУ 08592201).
Суддя Л.О. Маруліна