308/4796/17
Ужгородський міськрайонний суд
про відмову у забезпеченні позову
10.10.2018 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ужгородська міська рада про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання недійсним та скасування державного акту,-
встановив:
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. від 08.10.2018 року прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ужгородська міська рада про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання недійсним та скасування державного акту, яка перебувала у провадженні судді Монич О.В.
25.09.2018 року на адресу суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ужгородська міська рада про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання недійсним та скасування державного акту, шляхом заборони гр-ці ОСОБА_2 (та/або її представникам) продаж (відчуженні в будь-якій формі) земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,025 га по АДРЕСА_1 державний акт серії НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_3; заборони всім без виключення суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння те користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органи місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) стосовно земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,025 га по АДРЕСА_1 державний акт серії НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_3.
В обґрунтування заяви посилається на те, що є загроза відчуження відповідачем нерухомого майна, що є предметом спору, а тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В обґрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову повідомляє суд про те, що на веб-сайті оголошень https://www.olx.ua/ розміщено оголошення про продаж нерухомого майна - будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Фотографії, які наявні в цьому оголошенні, підтверджують, що продається саме житлова споруда та земельна ділянка, що належать гр-ці ОСОБА_2. Наведене також підтверджується порівнянням параметрів (наявних в інформаційній довідці з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.09.2018 року», а також в оголошенні та проекті), зокрема : загальна площа житлової споруди - 219 кв.м. ; площа земельної ділянки - 0,025 га. кількість житлових кімнат - 7, поверховість, тощо.
Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відчуження відповідачем вказаного нерухомого майна, активні спроби чого доводяться оголошенням про його продаж, суттєво ускладнить або взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення даного позову, внаслідок чого його порушені права залишаться незахищеними.
Враховуючи, що відповідно положень ЦПК України розгляд заяви здійснювався судом за відсутності учасників справи, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, виходячи з доказів наданих заявником на підтвердження заявлених вимог, суд вказує на таке.
Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.
Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 - 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком, суду, тому для застосу-вання таких заходів законодавець покладає на позивача низку процесуальних обов'язків, неналежне виконання яких виключає можливість застосування судом відповідних заходів.
За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
При цьому згідно до п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії.
Згідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України , суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист позивача, який звернувся до суду.
Окрім того, захід забезпечення позову , який просить вжити позивач не відповідає і не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Вимога заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням належної йому земельної ділянки не відповідає принципу співмірності та спрямована на обмеження суб'єктивних прав відповідача, що виключає можливість задоволення цієї вимоги.
Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а відтак суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
Разом з тим суд враховує, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21.06.2017 року заяву про забезпечення позову з цих же підстав задоволено. Проте, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.08.2017 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено, ухвалу - скасовано з підстав не надання доказів, які б свідчили про неможливість виконання прийнятого в майбутньому рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення, так як захід забезпечення позову , який просить вжити позивач не відповідає і не є співмірним заявленим позовним вимогам. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а відтак суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ужгородська міська рада про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання недійсним та скасування державного акту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца