10 жовтня 2018 року
м. Рівне
Справа № 569/10285/17
Провадження № 22-ц/4815/26/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Гордійчук С. О.
суддів: Боймиструка С.В., Бондаренко Н.В.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року, ухваленого в складі судді Ковальова І.М., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі № 569/10285/17,
03 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що визнання рішенням Рівненського міського суду від 22 вересня 2015 року у справі №569/11141/15-ц розписки від 14 червня 2000 року укладеним договором позики, предметом якого є іноземна валюта, порушило його право, а саме примушено його до дій, обовязок яких не випливає ні із закону, ні із договору. З урахуванням положень ст. 5 ЦК України, а також положень ст.ст. 59, 153 ЦК УРСР, чинних на час складання розписки, договір позики у формі розписки від 14 червня 2000 року є недійним у звязку з недотриманням вимог ч. 1 ст. 48 та ч. 1 ст. 49 ЦК УРСР.
Посив суд визнати недійсним із підстав невідповідності вимогам закону та інтересам держави і суспільства договір позики, укладений 14 червня 2000 року у формі розписки складеної від його імені про отримання позики в сумі, еквівалентній 10000 доларів США, від ОСОБА_2
Рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті законом не заборонено.
У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Убачається, що 14 червня 2000 року між сторонами укладено договір позики відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику в сумі еквівалентній 10000 доларів США, про що складено розписку .
У липні 2015 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 вимогу про повернення позичених коштів, однак останній її не виконав.
Рішенням Рівненського міського суду від 22 вересня 2015 року у справі №569/11141/15-ц встановлено факт укладення договору позики, що має реальний характер і факт передачі грошової суми позичальнику, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2за договором позики 10000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 215 764,97 грн., три проценти річних в сумі 106,32 грн.
Рішення суду набрало законної сили і є чинним.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частини перша статті 48 ЦК Української РСР ( в ред. 1963 року) встановлювала, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.
Згідно з положеннями ст. 49 ЦК Української РСР, на норми якої посилаються позивач як на підставу недійсності спірного договору, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
Згідно із ст. ст.161,165 ЦК (в ред. закону 1963 р.) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 169 ЦК Української РСР грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, визначення при укладенні договору позики грошового еквівалента цих зобов'язань в іноземній валюті законом не заборонено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-29 цс12.
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті є необґрунтованими. Закон передбачає обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.
Інші доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим доказам дана належна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність залишення рішення місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.1, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.
Судові витрати за перегляд справи судом апеляційної інстанції покласти на особу яка подала апеляційну скаргу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 жовтня 2018 року.
Головуючий :
Судді :