печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39237/18-к
10 жовтня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представника заявника - ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна,-
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у вигляді заборони користування, розпорядження та відчуження автомобіля моделі «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02.2016.
Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_7 є законним власником вказаного автомобіля. Право власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG вона набула на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2013 укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Слідчий в судове засідання, призначене на 10.10.2018 року не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши доводи заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів клопотання Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2015 за №1201500060002625за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.289 ст.290, ч.3 ст.358КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2016 у справі № 757/40911/16-к накладено арешт із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати автомобіль моделі «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02.2016, який належать на праві власності ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 1201500060002625 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 358 КК України.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Згідно положенням ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до рішення Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Разом з тим в судовому засіданні зокрема з даних допиту свідка ОСОБА_6 , та даних наявних в матеріалах клопотання встановлено, що 09.12.2013 року ОСОБА_9 ввіз на територію України автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, на німецьких номерах, номерний знак НОМЕР_4 чорного кольору. Документи, які б підтверджували законність придбання даного автомобіля на території Німечинни у ОСОБА_9 відсутні.
В січні 2014 року ОСОБА_9 продав даний автомобіль громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_6 обміняв свій автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG на автомобіль БМВ Х5, який належав ОСОБА_8 .
Пізніше, ОСОБА_8 зареєстрував дане авто на свою матір ОСОБА_10 з номерним знаком НОМЕР_5 .
У листопаді 2015 року ОСОБА_7 купила та перереєструвала даний автомобіль на своє прізвище, а в травні 2016 р. зробила заміну номерних знаків на НОМЕР_6 .
Проте 12.02.2014 року ОСОБА_9 написав заяву у СВ Маневського РВ УМВС в Волинській області про те, що 09.12.2013 року о 10-30 год поблизу смт. Маневичі Волинської області, по дорозі траси Е-373 наглядно знайомий на ім'я ОСОБА_11 , шахрайським шляхом заволодів автомобілем VOLKSWAGEN TOUAREG, номерний знак НОМЕР_4 , чорного кольору. У зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження, зареєстровано в ЄРДР за № 12014100050001063 від 12.02.2014 року.
02.10.2014 року постановою прокурора прокуратури Маневицького району про визначення підслідності, вищевказане кримінальне провадження було скеровано в Оболонський РВ ГУМВС в м. Києві та закрито за відстутністю складу злочину, ст. 284 ч.1 п.2 КПК України від 22.08.2015 року.
01.09.2016 року старший слідчий в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_12 виніс постанову про оголошення в розшук автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG власницею якого є ОСОБА_7 .
У відповідності до ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Разом з тим забороняючи користування вказаним майном, слідчий суддя суттєво обмежив життєдіяльність ОСОБА_7 , оскільки остання сама виховує свою однорічну доньку, яка перебуває на лікуванні у медичному центрі, а автомобіль був придбаний для сімейних потреб, а саме для того щоб возити свою дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на лікування в м. Київ.
При цьому слід зазначити, що протягом строку досудового розслідування ОСОБА_7 не повідомлено про підозру, будь-які докази стосовно її причетності до кримінального правопорушення, відсутні. Внаслідок цього, всупереч нормам Кримінально-процесуального кодексу України та основам європейського права, які захищають непорушність права власності та передбачені Європейські конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в протоколі №1 прийнятому до неї, було застосовано захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи. З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини. Тлумачення даного поняття наявне зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якого термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Отже для накладання арешту на тимчасово вилучене майно обов'язково повинна бути наявна обґрунтована підозра, що передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, яка може бути підтверджена пред'явленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України. Аналогічну позицію Європейський суд з прав людини висловлював у справі «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від серпня 1990, пункт 48.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоджу. Завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі, якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Арешт майна передбачає заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України. Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і перебувають у нього або у інших фізичних або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації, с спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешті майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розгляду чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою недопущення обмеження прав ОСОБА_7 клопотання підлягає задоволенню в частині скасування заборони користуватися зазначеним майном.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.7, 16, 19, 167, 170, 171, 172, 174 КПК України, суд,-
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/40911/16-к від 23.08.2016 року на автомобіль моделі «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 , в частині заборони будь-яких дій по користуванню ним.
В частині скасування заборони розпоряджатись транспортним засобом - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1